88. Поняття документа в соціології

Поняття документа

Документ – (від латинського documentum) – це посвідчення, доказ. Як правило, коли мова йде про документ, мається на увазі: 1) будь-який діловий папір, що підтверджує який-небудь факт або право, 2) особисте посвідчення, 3) письмове свідчення про що-небудь.

У соціології поняття «документ» охоплює більш широке коло питань, немає єдиної думки щодо питання, що таке документ: чи це інформація, чи якийсь матеріальний предмет, чи спосіб зберігання інформації. Але у всіх згаданих випадках мова йде про інформацію й матеріальний носій, на якому зафіксована інформація. У зв'язку з цим документальною в соціології найчастіше вважають будь-яку інформацію, фіксовану в друкованому або рукописному тексті, на магнітофонній стрічці, на фото- або кіноплівці, на компактному диску тощо.

Найбільш зваженим є визначення документа, яке дає ДСТ СРСР : «Документ – це матеріальний об'єкт з інформацією, що закріплена створеною людиною способом для передачі її в часі й просторі».

Класифікація документів

У соціології документи класифікують в такий спосіб:

По способу фіксування інформації, тобто яким чином інформація закріплена на своєму носії: рукописні й друковані документи, записи на кіно-, фото-, відеоплівці, на магнітофонній стрічці, компактному диску тощо.

По цільовому призначенню: документи, створені з метою, що не стосуються безпосередньо соціологічного дослідження, і цільові (спровоковані самим дослідником, наприклад, біографії емігрантів).

По ступеню персоніфікації, тобто є у них автор чи ні, документи класифікуються як особисті та безособові.

Особисті: картки індивідуального обліку (бібліотечні формуляри, анкети), характеристики, рекомендаційні листи, щоденники, заяви, листи, мемуари, документи поіменного голосування.

Безособові: статистичні або інші архіви, інформаційні матеріали на сторінках газет, протоколи зборів і засідань.

По статусу документа вони класифікуються як офіційні, тобто створені різними державними органами та установами, і неофіційні, тобто створені громадськими організаціями або приватними особами для своїх потреб.

Офіційні: урядові матеріали, постанови, заяви, комюніке, стенограми офіційних засідань, документи державної й відомчої статистики, архіви й поточні документи різних організацій, ділова кореспонденція, протоколи судових органів, фінансова звітність.

Неофіційні: особисті матеріали, складені приватними громадянами, безособові документи (власні статистичні узагальнення).

По джерелу інформації документи є первинні й вторинні.

Первинні документи складаються на основі прямого спостереження або опитування, безпосередньої реєстрації подій, що відбуваються, або опитування.

Вторинні документи – це узагальнення або опис, зроблений на основі даних первинних документів.

По прямому змісту: літературні дані, історичні й наукові архіви, архіви соціологічних досліджень, відеохроніки.

89. Соціометрія як засіб дослідження у малих групах.

Соціометрія - це різновид опитування, прямований на вимірювання соціальних дистанцій між членами даної групи. Вперше у соціології описав цей метод та застосував його практично Я.Л. Морено - мериканський психіатр та соціальний психолог, представник олумбійської школи у соціології. Здійснюючи кількісний та якісний аналіз емоційних відносин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособистісної взаємодії.

Основним документом у соціометрії виступає соціометричний тест, соціокартка, мета якого - виміряти соціальні відстані між членами колективу, які зумовлені відносинами симпатії - антипатії, притягання - відштовхування тощо. У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери у колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "відчужені члени колективу". Дана методика дозволяє дослідити стан соціально-психологічного клімату в колективі та виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення. Цей метод опитування не є найуніверсальнішим методом, його доцільно застосовувати, як вважають спеціалісти, в поєднанні з іншими методами: спостереженням, аналізом документів тощо.