25. Соціально-поселенська структура суспільства

Передумовою становлення соціально-поселенської струк­тури суспільства є певне, історично обумовлене закріплення індивідів за поселенням, що зовнішньо виявляється у постій­ному місці проживання. Це обумовлено суспільним поділом праці, який встановлює зв’язки людей за певними видами ді­яльності, що в свою чергу спричинює відмінності у місці про­живання працівників. Якщо виробництво вимагає поєднання працівника з засобами виробництва, то цей зв’язок має бути територіально визначений. Наприклад, особливості аграрно­го виробництва зумовлюють специфічні форми поселення людей. За общинного землеволодіння такою формою стає се­ло (селище тощо); приватна власність на землю та індивіду­альні технології дають інші форми розселення людей — «ху­тірська система», «фермерський тип» і т. ін. До певного часу цей чинник посилюється тим, що недостатній розвиток тех­ніки та технологій передбачає безпосереднє включення пра­цівника до технологічних процесів, що обмежує його мобіль­ність як у територіальному, так і в соціальному відношенні.

Таким чином, на основі соціальних чинників, що пов’язані з суспільним поділом праці, поселення стає безпосереднім середовищем життєдіяльності людини. Ті соціальні умови, що формуються на рівні поселення, стають фактичною осно­вою соціального розвитку людей, тобто належність до посе­ленських спільнот має характер одного з механізмів соціалі­зації особи.

26.Соціально-демографічна структура суспільства

Соціально-демографічна підструктура є невід’ємним еле­ментом, важливою складовою соціальної структури суспіль­ства. Вона тісно пов’язана з соціально-поселенською, класо­вою, національно-етнічною, професійною підструктурами, результатом чого є їх взаємовплив і взаємофункціонування.

Відповідно до соціально-демографічної підструктури су­спільство поділяється на певні соціальні групи, спільноти за такими критеріями: стать, вік , сімейний стан.

Оптимальна структура за статтю передбачає рівний роз­поділ чоловіків і жінок у суспільстві.

У цьому розумінні важливого значення набувають такі ка­тегорії, як біологічні та соціальні ознаки статі

Тип вікової структури населення можна встановити за співвідношенням таких груп: 1) діти та підлітки до 16 років; 2) молоді люди від 16 до 30 років; 3) люди середнього віку 30— 55 років; 4) люди 55 років і старші.

Що стосується сімейного стану, то тут розрізняють, по-перше, належність людини до сім’ї і, по-друге, соціальну роль, яка в ній виконується.

Отже, об’єктом аналізу демографічної підструктури є кількість і якість населення, що виражається через чисель­ність і темпи зростання, чисельність і склад сімей, структуру населення за статтю, віком, станом здоров’я.

Основні категорії, що пов’язані з останнім, — народжува­ність, смертність, шлюбність і міграція.

Народжуваність — частота дітонародження у тій чи ін­шій сукупності населення. Вона виражається відношенням кількості народжених дітей до тієї чи іншої чисельності насе­лення Смертність — це процес вимирання населення. Він скла­дається з сукупності одиничних смертей, які настають у різ­ному віці серед різних верств населення. Її вимірюють відно­шенням кількості померлих до чисельності всього населення або його окремих груп, диференційованих за статтю, віком, соціальною належністю, територією.

Разом з народжуваністю смертність забезпечує безперер­вність процесу відтворення населення.

У широкому розумінні шлюбність — це всі процеси, що характеризують укладання та припинення шлюбів, тобто всі зміни шлюбного стану. Шлюбність — процес утворення под­ружніх пар, який включає укладання як перших, так і повтор­них шлюбів. Поняття шлюбності поєднано з процесами овдовіння та розлучуваності і становить разом з ними відтво­рення шлюбної структури населення.

З поняттями кількості й якості населення тісно пов’язана категорія міграції. Під останньою розуміють усі види перемі­щень у просторі, що призводять до зміни географічного роз­міщення населення, його густоти та заселеності територій. Міграції супроводжуються збільшенням або скороченням чисельності населення, зміною його статево-вікового, сімей­ного, шлюбного та етнічного складу, соціальної структури те­риторіальних спільнот як у місцях виходу, так і в місцях посе­лення мігрантів.