- •Об'єкт, предмет, завдання соціології.
- •Методи соціології
- •Специфіка соціологічної системи знання.
- •Зв'язок соціології з іншими суспільними науками
- •5. Структура соціологічного знання
- •Функції соціології
- •Соціально-історичні та теоретичні передумови виникнення
- •Соціологія г.Спенсера
- •Марксизм та соціологія
- •11. Основні положення соціології е. Дюркгейма
- •12. «Розуміюча» соціологія Вебера.
- •13. Соціологія г.Зиммеля
- •14. Мікросоціологічні теорії ( ч.Кулі, Дж. Мід, Чекагська школа, Дж. Морено)
- •15. Структурний функціоналізм т.Парсонса
- •16. Конфліктний підхід у соціології
- •17. Символічний інтеракціонізм
- •18. Етнометодологія як напрям соціології
- •19.Поняття суспільства та системи
- •20. Типологія суспільств
- •22. Соціальна структура суспільства.
- •23. Соціальні спільноти та соціальні групи
- •24. Національно-етнічна структура суспільства
- •25. Соціально-поселенська структура суспільства
- •26.Соціально-демографічна структура суспільства
- •27. Професійна структура населення.
- •29. Соціальна стратифікація та соц. Мобільність.
- •Функціонування соціальної організації
- •33. Види соціальних інститутів
- •34. Дисфункції соціального інституту
- •35. Особистість у соціології
- •36. Теорії особистості в соціології
- •37. Статус. Соціальні ролі особистості.
- •38. Структура особистості
- •39. Соціальні норми. Соціальні установки
- •40. Соціологія особистості
- •41.Агенти та етапи соціалізації
- •42. Десоціалізація і Ресоціалізація
- •43.Індивідуалізація особистості
- •44.Поняття соціальності активності особистості
- •45.Культура як об’єкт вивчення соціології
- •46. Поняття та компоненти культури
- •47.Основні елементи культури.
- •48. Функції культури.
- •49. Методологічні підходи до аналізу культури.
- •50.Предмет, основні поняття в соціології конфлікту.
- •51.Типи та рівні конфліктів.
- •52.Структура, функції та детермінація соціології конфлікту.
- •53.Моделі розвитку соціального конфлікту на різних рівнях.
- •54.Основні підходи, стилі та засоби вирішення конфлікту.
- •55.Економіка як соціальний інститут.
- •56. Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків
- •57.Економічна свідомість,економічна поведінка.
- •58. Функції економіки.
- •59.Соціологічні дослідження економічної свідомості та поведінки різних соціальних груп.
- •60.Соціологія труда як частина економічної соціології
- •61.Поняття труд, його категорії та функції.
- •62.Труд як засіб задоволення людських потреб.
- •64.Предмет та завдання соціології управління.
- •65.Школи соціології управління.
- •66.Предмет та завдання соціології політики.
- •67. Політика як соціальній інститут.
- •68.Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства.
- •70. Функції політики.
- •71. Політика як специфічне середовище соціалізації.
- •72. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні.
- •73. Предмет та завдання соціології релігії.
- •74. Вірування (міфи), ритуали (культи), етнос (схильності та моральні цінності), світогляд, система символів як предмет вивчення соціології релігії.
- •75. Закономірності еволюції релігійних рухів.
- •76. Стратегія соціологічного дослідження.
- •77. Етапи та види соціологічного дослідження.
- •78. Програма соціологічного дослідження.
- •79. Об’єкт, предмет, проблемна ситуація дослідження.
- •80. Гіпотеза в соціологічному дослідженні.
- •81. Вибырковий метод у соцыологічному дослідженні.
- •82.Загальні вимоги до програми дослідження
- •83. Спостереження як метод соціологічного дослідження
- •84. Опитування анкетні та інтерв’ю як метод соціологічного дослідження
- •85. Принципи складання анкети Структура анкети
- •86. Експеримент як метод соціологічного дослідження
- •87. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
- •88. Поняття документа в соціології
- •89. Соціометрія як засіб дослідження у малих групах.
- •90. Аналіз та узагальнення соціологічної інформації.
11. Основні положення соціології е. Дюркгейма
Еміль Дюркгейм (1858-1917 pp.) є видатним французьким соціологом, засновник нового методу дослідження соціальних явищ, який отримав назву “соціологізм”. Соціальні факти (соціологізми) існують, за Е. Дюркгеймом, поза людиною та впливають на людину примусово. На думку Е. Дюркгейма, соціологізм допоможе досягти об’єктивного знання про суспільство саме соціальним поясненням фактів. Соціальні факти можуть бути матеріальними (кількісними): щільність населення, шлюбність, розлученість і нематеріальними: суспільна думка, надіндивідуальні уявлення, судження. Саме в дусі “соціологізму” Е. Дюркгейм досліджував таке суспільне явище, як самогубство. Зосередившись на соціальних чинниках самогубств, він виводить три типи останніх: егоїстичне, зумовлене розривом соціальних зв’язків між індивідом і групою; альтруїстичне, викликане зворотнім процесом – повним “розчиненням” індивіда в колективі; аномічне, спричинене соціальною розрухою, дезорганізацією, хаосом, які панують у суспільстві. Е. Дюркгейм сформулював концепцію еволюційного розвитку суспільства від механічної до органічної солідарності. Він твердив, що в традиційних суспільствах існує лише механічна солідарність на основі подібності індивідів, одноманітності виконуваних ними функцій.
Проблема соціальної солідарності за Е.Дюркгеймом.
Аналізуючи якісно різні суспільства, цей соціолог створив учення про солідарність у суспільстві. Вона буває двох типів: механічна- властива доіндустріальному суспільству, й органічна - притаманна індустріальному суспільству. Для суспільств із механічною солідарністю характерні такі фактори: сувора регламентація підкорення людини вимогам колективу; мінімальний рівень розподілу праці; пріоритет колективної власності; одноманітність почуттів і вірувань; нерозвиненість особи. Суспільства з органічною солідарністю побудовані на розвинутому розподілі праці, що, в свою чергу, спричиняє відмінність, а не подібність людей. Здійснюючи аналіз суспільних процесів, Е. Дюркгейм уводить у науковий обіг цілу низку нових понять. Серед них особливе значення має поняття аномія - стан у суспільстві, що характеризується відсутністю норм і правил регуляції поведінки індивідів, наявністю ціннісно-нормативного вакууму, коли старі норми вже не спрацьовують, а нові ще не народилися. Соціолог Е. Дюркгейм дав глибокий соціально-філософський аналіз моралі та релігії, пояснення яких запропонував шукати власне в суспільстві; здійснив також цілісний аналіз інституту сім’ї, висунувши ідею про еволюцію останньої в майбутньому через поступове відмирання її функцій унаслідок розвитку власне суспільства.
Соціологічна концепція самогубства Е.Дюркгейма.
Самогубством називається кожен смертний випадок, безпосередньо чи опосередковано є результатом позитивного чи негативного вчинку, здійсненого самим потерпілим, яrщо останній знав про результати, що його очікували.
Розглядав його в зв’язку зі змінами в структурі суспільства і соціальних умов, зокрема: сімейних, релігійних, національних і т. п.
Він виділяв три типи самогубств: егоїстичне; альтруїстичне; анемічне.
Перший тип самогубства, за Дюркгеймом, полягає в розриві соціальних зв’язків між індивідом і групою.
Альтруїстичне самогубство виступає в Дюркгейма своєрідною зворотною стороною егоїстичного. коли людина відокремилася від суспільства, то в неї легко зароджується думка покінчити із собою; те ж саме відбувається з нею і в тому випадку, коли громадськість цілком і без залишку поглинає її індивідуальність.
Нарешті, самогубства викликаються аномією, соціальною дезорганізацією, в результаті якої люди втрачають звичний спосіб життя і не можуть пристосуватися (адаптуватися) до нових соціальних умов.
Як профілактику самогубств він ставить завдання зміцнення соціальної солідарності груп, колективів, які оточують індивіда з усіх боків.