Функціонування соціальної організації

Будь-яка організація здійснює комплекс функцій, пов'язаних з виявленням (виявленням) проблем, їх розпізнаванням, ранжуванням, сортуванням, дослідженням, підготовкою рішень, контролем за реалізацією рішень, аналіз результатів рішень. Вони утворюють єдиний комплекс, тому їх часто називають функціями управління проблемами організації. Соціальна організація, незалежно від її походження, має здатність виявляти і вирішувати проблеми за допомогою різноманітних засобів, які вона створює сама або використовує у готовому вигляді. Ця унікальна здатність вимагає унікального механізму, здійснює складні управлінські та виробничі функції. Соціальний механізм складається з двох механізмів. Перший механізм, званий механізмом управління, здійснює традиційне (рутинне) управління. Цей механізм діє постійно. Другий механізм, званий механізмом розвитку, «включається» лише тоді, коли виявиться відхилення від мети. Він здійснює рішення проблем і при необхідності змінює (вдосконалює) механізм управління. Цей спеціальний механізм, що здійснює стратегічне управління, відповідно до І. Ансоффа, повинен складатися з трьох груп:

- «Штабним», в обов'язки якої входить виявлення тенденцій у зовнішній і внутрішньому середовищі, оцінка масштабів їх впливу і розвитку, розрахунок часу, необхідного для відповіді на них, і попередження приймають рішення керівників про раптово виникають важливих проблемах;

- Групи загального керівництва, вона повинна займатися оцінкою відносної важливості проблем, складанням їх переліку, розробкою методів їх розгляду і розподілу обов'язків, пов'язаних з рішенням;

- Цільових груп, яким доручається вирішення відповідних проблем.

Соціальні механізми є у всіх організаціях як природних, так і штучних. Однак, це не виключає можливості збігу соціального механізму з самою організацією. Особливо це характерно для штучних організацій.

Таким чином, соціальний механізм виконує головну функцію в організації: він виявляє і вирішує соціальні проблеми за допомогою розглянутих вище функцій соціального управління, деякі з яких, мають прихований характер. Останнє означає, що такі функції мають неінституціональних характер: вони не є загальновизнаними і виконуються недостатньо усвідомлено, по них не готують фахівців, стосовно них не розроблено відповідний науковий інструментарій.

Наприклад, в організаціях, як правило, відсутні спеціалізовані підрозділи, які здійснюють виявлення проблем організації. Такі функції неявним чином беруть на себе офіційні керівники організацій.

Хоча зазначені функції мають прихований характер, вони все - ж виконуються. Це означає, що в організаціях існують люди і (або) структури, які здійснюють зазначені функції неформально, часто не підозрюють про це. При цьому деякі з цих людей і структур можуть не входити в явну (формальну) частина соціального механізму .

32.Поняття та функції соціальних інститутів.

Соціальний інститут - це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, принципів, які регулюють різні сфери людської життєдіяльності й організовують їх у систему соціальних статусів та ролей. Інтеграція індивідів у соціальне об’єднання (групу, спільноту чи суспільство) передбачає не лише зацікавленість людей у створенні таких зв’язків, але й наявність можливостей ко­мунікацій – спільної цілісно-нормативної системи, мови тощо. Соціальний інститут виникає та функціонує, задоволь­няючи якусь соціальну потребу. Коли ця потреба стає незнач­ною чи зовсім зникає, то поступово зникає і соціальний інститут, який її задовольняв. Кожна людина має індивідуальну комбінацію потреб.

Процес утворення соціального інституту – інституціоналізація - передбачає такі етапи: 1)  виникнення потреби, задоволення котрої вимагає спільних організованих дій; 2) формування спільних цілей; 3) поява соціальних правил і норм у процесі стихійної соціальної взаємодії; 4) поява процедур, пов’язаних із нормами та правилами; 5) інституціоналізація правил, норм, процедур, тобто їхнє прийняття та практичне застосування; 6) визначення системи санкцій і ролей, що охоплюють усіх членів соціального інституту.

Розрізняють явні функції соціальних інститутів, що розкриваю­ться як визнана частина їхніх цілей і латентні функції, котрі здійс­нюються несвідомо і можуть офіційно не визнаватись.

• Задоволення соціальних потреб;

• Закріплення та відновлення соц відносин