
- •Об'єкт, предмет, завдання соціології.
- •Методи соціології
- •Специфіка соціологічної системи знання.
- •Зв'язок соціології з іншими суспільними науками
- •5. Структура соціологічного знання
- •Функції соціології
- •Соціально-історичні та теоретичні передумови виникнення
- •Соціологія г.Спенсера
- •Марксизм та соціологія
- •11. Основні положення соціології е. Дюркгейма
- •12. «Розуміюча» соціологія Вебера.
- •13. Соціологія г.Зиммеля
- •14. Мікросоціологічні теорії ( ч.Кулі, Дж. Мід, Чекагська школа, Дж. Морено)
- •15. Структурний функціоналізм т.Парсонса
- •16. Конфліктний підхід у соціології
- •17. Символічний інтеракціонізм
- •18. Етнометодологія як напрям соціології
- •19.Поняття суспільства та системи
- •20. Типологія суспільств
- •22. Соціальна структура суспільства.
- •23. Соціальні спільноти та соціальні групи
- •24. Національно-етнічна структура суспільства
- •25. Соціально-поселенська структура суспільства
- •26.Соціально-демографічна структура суспільства
- •27. Професійна структура населення.
- •29. Соціальна стратифікація та соц. Мобільність.
- •Функціонування соціальної організації
- •33. Види соціальних інститутів
- •34. Дисфункції соціального інституту
- •35. Особистість у соціології
- •36. Теорії особистості в соціології
- •37. Статус. Соціальні ролі особистості.
- •38. Структура особистості
- •39. Соціальні норми. Соціальні установки
- •40. Соціологія особистості
- •41.Агенти та етапи соціалізації
- •42. Десоціалізація і Ресоціалізація
- •43.Індивідуалізація особистості
- •44.Поняття соціальності активності особистості
- •45.Культура як об’єкт вивчення соціології
- •46. Поняття та компоненти культури
- •47.Основні елементи культури.
- •48. Функції культури.
- •49. Методологічні підходи до аналізу культури.
- •50.Предмет, основні поняття в соціології конфлікту.
- •51.Типи та рівні конфліктів.
- •52.Структура, функції та детермінація соціології конфлікту.
- •53.Моделі розвитку соціального конфлікту на різних рівнях.
- •54.Основні підходи, стилі та засоби вирішення конфлікту.
- •55.Економіка як соціальний інститут.
- •56. Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків
- •57.Економічна свідомість,економічна поведінка.
- •58. Функції економіки.
- •59.Соціологічні дослідження економічної свідомості та поведінки різних соціальних груп.
- •60.Соціологія труда як частина економічної соціології
- •61.Поняття труд, його категорії та функції.
- •62.Труд як засіб задоволення людських потреб.
- •64.Предмет та завдання соціології управління.
- •65.Школи соціології управління.
- •66.Предмет та завдання соціології політики.
- •67. Політика як соціальній інститут.
- •68.Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства.
- •70. Функції політики.
- •71. Політика як специфічне середовище соціалізації.
- •72. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні.
- •73. Предмет та завдання соціології релігії.
- •74. Вірування (міфи), ритуали (культи), етнос (схильності та моральні цінності), світогляд, система символів як предмет вивчення соціології релігії.
- •75. Закономірності еволюції релігійних рухів.
- •76. Стратегія соціологічного дослідження.
- •77. Етапи та види соціологічного дослідження.
- •78. Програма соціологічного дослідження.
- •79. Об’єкт, предмет, проблемна ситуація дослідження.
- •80. Гіпотеза в соціологічному дослідженні.
- •81. Вибырковий метод у соцыологічному дослідженні.
- •82.Загальні вимоги до програми дослідження
- •83. Спостереження як метод соціологічного дослідження
- •84. Опитування анкетні та інтерв’ю як метод соціологічного дослідження
- •85. Принципи складання анкети Структура анкети
- •86. Експеримент як метод соціологічного дослідження
- •87. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
- •88. Поняття документа в соціології
- •89. Соціометрія як засіб дослідження у малих групах.
- •90. Аналіз та узагальнення соціологічної інформації.
73. Предмет та завдання соціології релігії.
Соціологія релігії — галузь соціології, одна із спеціальних соціологічних дисциплін, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку соціальних спільнот й індивідів.
Предмет соціології релігії – сукупність структур, процесів, пов’язаних із функціонуванням суспільства на різних рівнях, система контролю за соціальною поведінкою індивідів і груп.
Завдання соціології релігії – вивчення релігії як соціального феномену, особливості функціонування релігії в суспільстві, структури та елементів релігійного комплексу, типології релігійних організацій, суспільних функцій релігії, сучасної релігійної ситуації та тенденції розвитку сучасних релігій, соціологічних теорій релігії.
74. Вірування (міфи), ритуали (культи), етнос (схильності та моральні цінності), світогляд, система символів як предмет вивчення соціології релігії.
За межами соціології релігії лежить також поняття про релігії просто як сукупності різноманіття явищ, структур, елементів, досвіду які можуть бути позначені як релігійні об’єкти: догма (міф, вчення), обряд (ритуал), релігійна громада (церква, секта), особистість (харизма). Історичний спосіб розгляду таких релігійних феноменів полягає в тому, що вони досліджуються у контексті життя суспільства як руху в часі від одного стану до іншого, як породження певних умов існування людей. Релігія постає, таким чином, як складова частина того чи іншого культурного цілого, як ланка історичного процесу, в якому дійсність виростає з минулого. Феноменологічний спосіб розгляду цих феноменів, навпаки, в різноманітті історичних проявів релігії бачить, по суті, дещо випадкове. Тут релігія постає як деяка універсальна даність, яка існує поза конкретними історичними релігіями, а в них знаходить лише зовнішній прояв. Релігія визначається як «зустріч зі священим і відповідна діяльність» людини. Релігія пізнається не з її історії і не з культури як контексту її існування але з цієї «зустрічі»: релігія «починається з самої себе», і немають сенсу спроби зясувати її походження, вона – не історичне, виникаюче та скоро минуче явище, але дещо первинне «природо» властиве людині. Феноменологічні дослідження частіше всього полягають в описі і класифікації релігійних феноменів, розробці їх типології. Феноменологія не хоче бути ні спекулятивною «метафізикою» ні осмисленням емпіричного матеріалу. Вона приписує утримання від суджень про реальність, що стоїть за явищами, які вона описує.
У процесі розвитку соціології релігії та інших релігієзнавчих наук виникла ще одна п’ятиелементна структура релігії, що охоплює такі елементи: доктрину, міф, етичні цінності, ритуали та інші форми культової практики, а також різні форми поширення релігії. Певний інтерес становить схема структурування релігії, запропонована Джонстоуном. Вона складається з певної кількості основних елементів, що допомагають зрозуміти, чи є релігією система вірувань:
По-перше, релігія припускає наявність групи віруючих, хоча і може бути пов’язана з глибоко особистим переживанням. Дослідження релігії спирається на вивчення певних спільностей, наприклад католиків, протестантів, іудаїстів чи таких організацій, як секти.
По-друге, релігія асоціюється з поняттям, що вважаються священними.
Вона проводить розподіл між предметами повсякденного життя і незвичайними явищами – чудесами. Ці явища стають священними тому, що вважаються пов`язаними з чимось надприродним – з якоюсь силою чи істотою, можливості якої необмежені законами природи. У різних релігіях існують свої священні предмети і події.
По-третє, релігія має певну сукупність вірувань – віросповідання. Ці вірування пояснюють людську натуру, що оточує природу, і надприродні сили, що вважаються священними. Вірування усіх давніх народів були тісно пов'язані з їх повсякденним життям, навколишнім світом, природою. Українські міфи пов'язані з хліборобським або пастушим побутом наших предків. Перекази про богів, про подвиги героїв - людей незвичайної сили і відваги - названі міфами. Міфи - Перекази про богів, про подвиги героїв - людей незвичайної сили і відваги - названі міфами; це всього лише сказання, героями якого є всілякі боги, духи, первопредки людства і тому подібні сутності. Перші міфи виникли ще в первісному суспільстві.
По-четверте, релігія припускає особливу сукупність дій чи ритуалів. Ритуали – зразки поведінки стосовно священних і надприродних сил.