
- •Об'єкт, предмет, завдання соціології.
- •Методи соціології
- •Специфіка соціологічної системи знання.
- •Зв'язок соціології з іншими суспільними науками
- •5. Структура соціологічного знання
- •Функції соціології
- •Соціально-історичні та теоретичні передумови виникнення
- •Соціологія г.Спенсера
- •Марксизм та соціологія
- •11. Основні положення соціології е. Дюркгейма
- •12. «Розуміюча» соціологія Вебера.
- •13. Соціологія г.Зиммеля
- •14. Мікросоціологічні теорії ( ч.Кулі, Дж. Мід, Чекагська школа, Дж. Морено)
- •15. Структурний функціоналізм т.Парсонса
- •16. Конфліктний підхід у соціології
- •17. Символічний інтеракціонізм
- •18. Етнометодологія як напрям соціології
- •19.Поняття суспільства та системи
- •20. Типологія суспільств
- •22. Соціальна структура суспільства.
- •23. Соціальні спільноти та соціальні групи
- •24. Національно-етнічна структура суспільства
- •25. Соціально-поселенська структура суспільства
- •26.Соціально-демографічна структура суспільства
- •27. Професійна структура населення.
- •29. Соціальна стратифікація та соц. Мобільність.
- •Функціонування соціальної організації
- •33. Види соціальних інститутів
- •34. Дисфункції соціального інституту
- •35. Особистість у соціології
- •36. Теорії особистості в соціології
- •37. Статус. Соціальні ролі особистості.
- •38. Структура особистості
- •39. Соціальні норми. Соціальні установки
- •40. Соціологія особистості
- •41.Агенти та етапи соціалізації
- •42. Десоціалізація і Ресоціалізація
- •43.Індивідуалізація особистості
- •44.Поняття соціальності активності особистості
- •45.Культура як об’єкт вивчення соціології
- •46. Поняття та компоненти культури
- •47.Основні елементи культури.
- •48. Функції культури.
- •49. Методологічні підходи до аналізу культури.
- •50.Предмет, основні поняття в соціології конфлікту.
- •51.Типи та рівні конфліктів.
- •52.Структура, функції та детермінація соціології конфлікту.
- •53.Моделі розвитку соціального конфлікту на різних рівнях.
- •54.Основні підходи, стилі та засоби вирішення конфлікту.
- •55.Економіка як соціальний інститут.
- •56. Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків
- •57.Економічна свідомість,економічна поведінка.
- •58. Функції економіки.
- •59.Соціологічні дослідження економічної свідомості та поведінки різних соціальних груп.
- •60.Соціологія труда як частина економічної соціології
- •61.Поняття труд, його категорії та функції.
- •62.Труд як засіб задоволення людських потреб.
- •64.Предмет та завдання соціології управління.
- •65.Школи соціології управління.
- •66.Предмет та завдання соціології політики.
- •67. Політика як соціальній інститут.
- •68.Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства.
- •70. Функції політики.
- •71. Політика як специфічне середовище соціалізації.
- •72. Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні.
- •73. Предмет та завдання соціології релігії.
- •74. Вірування (міфи), ритуали (культи), етнос (схильності та моральні цінності), світогляд, система символів як предмет вивчення соціології релігії.
- •75. Закономірності еволюції релігійних рухів.
- •76. Стратегія соціологічного дослідження.
- •77. Етапи та види соціологічного дослідження.
- •78. Програма соціологічного дослідження.
- •79. Об’єкт, предмет, проблемна ситуація дослідження.
- •80. Гіпотеза в соціологічному дослідженні.
- •81. Вибырковий метод у соцыологічному дослідженні.
- •82.Загальні вимоги до програми дослідження
- •83. Спостереження як метод соціологічного дослідження
- •84. Опитування анкетні та інтерв’ю як метод соціологічного дослідження
- •85. Принципи складання анкети Структура анкети
- •86. Експеримент як метод соціологічного дослідження
- •87. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.
- •88. Поняття документа в соціології
- •89. Соціометрія як засіб дослідження у малих групах.
- •90. Аналіз та узагальнення соціологічної інформації.
23. Соціальні спільноти та соціальні групи
Соціальна спільнота — сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.
Соціальна група - це сукупність людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою належність до даної групи і вважаються її членами з точки зору інших людей. Традиційно виділяють первинні і вторинні групи. До перших належать невеликі за складом колективи людей, де встановлюється безпосередній особистий емоційний контакт. Це сім'я, компанія друзів, робочі бригади та ін. Вторинні групи утворюються з людей, між якими майже немає особистого емоційного ставлення, їх взаємодії обумовлені прагненням до досягнення певних цілей, спілкування носить переважно формальний, знеособлений характер.
При формуванні соціальних груп виробляються норми і ролі, на основі яких встановлюється певний порядок взаємодії. За розміром групи можуть бути найрізноманітнішими, починаючи від 2 осіб.
До соціальних спільнотам відносяться масові соціальні групи, які характеризуються наступними ознаками: статистичний характер, ймовірна природа, ситуативний характер спілкування, різнорідність, аморфність (н-р, демографічні, расові, статеві, етнічні та ін спільності).
24. Національно-етнічна структура суспільства
Основою соціальної структури суспільства є соціальна спільність, що являє собою реально існуючу сукупність індивідів і відрізняється соціальними зв’язками й відносною цілісністю. Об’єднання індивідів у соціальні спільності відбувається на основі різноманітних характеристик і ознак. У зв’язку з цим правомірно виділити соціально-класові, демографічні, територіальні, професійні та етнічні ланки соціальної структури суспільства. До етнічних спільностей належать сім’я, рід, плем’я, народність, нація.
Вони об’єднуються на основі генетичних зв’язків і становлять еволюційний ланцюг, початком якого є сім’я.
Сім’я — найменша кровноспоріднена група людей, пов’язана спільністю походження (баба, дід, батько, мати, діти). Кілька споріднених сімей, які вступили до союзу, утворюють рід. Роди об’єднуються у клани.
Клан — група кровних родичів, які носять ім’я предка. Клан зберігав спільну власність на землю, кровну помсту, кругову поруку.
Кілька об’єднаних кланів складають плем’я. Воно являє собою вищу форму організації, яка охоплює велике число родів і кланів, що мають особисту мову або діалект, територію, формальну організацію (вождь, племенна рада), спільні церемонії. Чисельність їх членів іноді досягала десятків тисяч.
В ході подальшого економічного і культурного розвитку племена перетворювалися на народності, які у свою чергу на найвищих стадіях розвитку перетворювалися на нації.
Народності виникають за часів рабовласництва і являють собою мовну, територіальну, економічну та культурну спільність.
За чисельністю народність перевищує плем’я, кровнородові зв’язки не охоплюють народність. Народності (певною мірою й інші донаціональні спільності) існують і сьогодні і не лише в країнах, що розвиваються, а й у деяких індустріально розвинутих державах.
Нація — це форма спільності людей, що склалася історично, яка приходить на зміну народності. Її характеризують спільність економічних умов життя, спільність території, мови, рис психології (свідомість, інтерес, національний менталітет і т.ін.), а також спільність національного складу характеру, який виявляється в особливостях культури та побуту.