9. Особливості цивілізаційного розвитку в’єтнаму, Лаосу і Камбоджі.

Сучасна територія В’єтнаму була однією з найдавніших областей проживання людини, але перше державне утворення – Ванланг – виникло лише у VІІ ст. до н.е., з часом північ країни і південь сучасного Китаю увійшли до давньої федерації Намв’єт. У ІІ ст. до н.е. вона була завойована імперією Західна Хань, та, незважаючи на більш, ніж тисячолітнє панування китайських феодалів (до 939 р.), в’єтнамський народ зумів зберегти самобутність своєї культури й мови. Після здобуття незалежності в північній і центральній частинах країни під управлінням династії Лі (1009-1225 рр.) утворилася єдина держава Дайков’єт, перейменована у 1069 р. у Великий В’єтнам – Дайв’єт. Її політичний лад спирався на китайську традицію, а державною доктриною стало конфуціанство, країна була ніби “маленьким драконом” у тіні величезної імперії на півночі.

Але на той час провідна військово-політична роль у регіоні перейшла до імперії Камбуджадеша, що виникла у ІХ ст. і невдовзі крім Камбоджі охоплювала Центральну М’янму (на санскриті – „сильні”), Сіам (на санскриті – „коричневий”), Лаос та Південний В’єтнам. З тих часів у Камбоджі офіційно править одна й та ж династія, але наприкінці ХІІІ ст. імперія розпалася, в її складі залишилися лише землі, населені кхмерами-буддистами. У 1620 р., коли кхмерський король Четта ІІ одружився з в’єтнамською принцесою, країна фактично була поділена між Дайв’єтом і Сіамом, що надовго внесло гостру напруженість у в’єтнамсько-камбоджійські відносини. Дайв’єт у ХІІІ ст. тричі зазнав вторгнення монгольських армій хана Хубілая, проте відстояв свою незалежність і в подальшому успішно відбивав періодичні напади китайських і китайсько-маньчжурських військ. Однак унаслідок феодальних міжусобиць у 1862-1893 рр. регіон потрапив у колоніальну залежність від Франції в якості Індокитайського Союзу.

В Лаосі в 14-ому ст. виникло Королевство Лан Санг. В 1353 объединены лаосские и тайские владения на Меконге в единое королевство, принявшее название Лан Санг Хом Кхао («Королевство миллиона слонов и белого зонтика»).

Официальной религией нового государства был объявлен буддизм.

Фа-Нгун (1353–1373) завоевал обширные территории и превратил свое королевство в одно из крупнейших государств Индокитая, враждовавшее с Вьетнамом и Аютией.

Лан Санг стремился поддерживать связи с Аютией и Вьетнамом, но между соседями периодически возникали конфликты. В 1478 вьетнамские войска захватили столицу королевства.

Борьба с Вьетнамом сменилась длительным мирным периодом, и Лан Санг процветал. Благодаря тесным торговым связям с тайскими городами.

Период относительного спокойствия закончился в 1545, когда король Лан Санга вмешался в борьбу за престолонаследие.

В 1707 Лан Санг распался на два отдельных государства: Вьентьян, Луангпхабанг. Оба королевства, возникшие на руинах Лан Санга, не оставляли надежд вновь воссоединить страну. При этом они конфликтовали друг с другом и все больше попадали в зависимость от более крупных соседних государств.

Во Вьентьяне король Сай-Онг-Хюэ (1700–1735) с самого начала столкнулся с большими трудностями. Княжество Чаннинь (в районе Долины кувшинов) подчинилось ему лишь формально. На юге в 1713 фактически стал независимым Чампассак. В 1778 Вьентьян был захвачен сиамскими войсками. Нападение на Луангпхабанг в 1791. Далее идёт борьба за власть между Вьентьяном, Луангпхабангом, Сиамом, Бангкоком. Чаннинь остался под вьетнамским сюзеренитетом. В 1832 он был захвачен Вьетнамом и присоединен к его территории, однако после восстания местного населения восстановлен в 1855 и должен был платить дань Вьетнаму и Луангпхабангу.

Королевству Луангпхабанг была суждена более долгая, хотя и не менее трудная жизнь. Пытался развивать отношения с Китаем. Успешно отражал вторжение вьетнамских войск. В 1753 Инта-Сом вынужден был подчиниться Бирме, и попытка взбунтоваться после 1760 закончилась неудачно. Долгое время зависел от Бирмы, вскоре пришлось признать власть Бангкока. В 1791 Луангпхабанг подвергся разрушительному нападению со стороны Вьентьяна. Долгое время оставался верным вассалом Сиама.