- •Сучасні класифікації країн світу.
- •Цивілізаційний підхід до вивчення країн світу.
- •Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- •Перемога Компартії Китаю у Громадянській війні 1946-1949 рр. І проголошення кнр.
- •Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •Сутність курсу “чотирьох модернізацій” кнр.
- •Здобутки і труднощі економічного реформування в кнр.
- •Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •Особливості політико-правової системи кнр.
- •Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- •Виникнення й особливості розвитку японської державності за доби Середньовіччя.
- •Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- •Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- •Особливості функціонування “політичної системи 1955 року” в Японії.
- •Сучасне міжнародне становище Японії та «проблема північних територій»
- •Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- •Особливості культурно-історичного розвитку Кореї за Середньовіччя й Нового часу.
- •Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •Республіка Корея – один із “азійських тигрів”.
- •Проблема мирного урегулювання й нерозповсюдження ядерної зброї на Корейському півострові.
- •Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- •Особливості цивілізаційного розвитку в’єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- •Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- •В’єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- •Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в’єтнам і Лаоській Народно-Демократичній Республіці.
- •Конституційна монархія в Камбоджі.
- •Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- •Особливості цивілізаційно-історичного розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- •Розгортання національно-визвольної боротьби і проголошення державної незалежності Індонезії, Філіпінн та Малайзії.
- •Спроба державного перевороту 30 вересня 1965 р. В Індонезії й “новий порядок” президента Сухарто.
- •Особливості політичних систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •Процеси демократизації в країнах Південно-Східної Азії на сучасному етапі.
- •Геополітичне становище, кліматичні умови і населення Індостану.
- •Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- •Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- •Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- •Республіка Індія – “найчисленніша демократія світу”.
- •Природно-кліматичні умови, ресурси і етноконфесійний склад населення Малої Азії та Іранського нагір’я.
- •Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- •Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- •Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- •Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Іран.
- •Особливості суспільно-економічного ладуТурецької Республіки.
- •Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- •Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- •Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- •Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- •Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- •Культура
- •Арабо-ізраїльські війни 40-480-х рр. Хх ст. Та їхні наслідки.
- •Організація Визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму.
- •Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- •Президентська республіка в Єгипті: особливості політико-правової системи.
- •Тоталітарний режим Саддама Хусейна в Іраку і його повалення.
- •Президент Ирака
- •Ирано-иракская война
- •Геноцид курдов
- •Агрессия против Кувейта
- •Саддам и иракский народ
- •Вторжение сша в Ирак
- •Подсудимый
- •Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- •Алжирська національно-визвольна революція 1954-1962 рр. І проголошення Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •Особливості політичної системи й боротьба із загрозою ісламського фундаменталізму в андр.
- •Здобуття незалежності Лівією.
- •Запровадження системиджамахірії в Лівії.
- •Особливості політичних систем Туніської Республіки та Королівства Марокко.
- •Президент
- •Парламент
- •Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- •Географічне районування, природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- •Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- •Розвиток Тропічної й Пвденнлї Африки за доби Середньовіччя і в епоху колоніальних загарбань.
- •Особливості процесу деколонізації Тропічної й Південної Африки.
- •Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- •Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної й Південної Африки.
- •Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- •Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- •Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- •Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- •Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- •Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- •Імперія інків, її військові та культурні здобутки.
- •Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- •Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- •Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- •Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.
Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
Східну окраїну материка на протязі 6,4 тис. км перетинає меридіональний пояс глибинних розломів у земній корі – Східноафриканська рифтова система, найдовша на нашій планеті. Більша частина вузьких глибоких впадин заповнена озерами – Вікторія (друге за величиною прісне озеро у світі після оз. Верхнього у Північній Америці), Танганьїка, Малаві та ін. Уздовж лінії розломів височать згаслі й діючі вулкани, у т.ч. найбільші вершини Африки Кіліманджаро в Кенії (5199 м), південніше розташовані величезні поклади уранових руд.
Біля 6 млн. років тому в районі рифта відбувалися численні виверження вулканів і землетруси, внаслідок котрих радіоактивні руди опинилися на поверхні Землі. На думку багатьох дослідників, саме радіація вирішальним чином вплинула на спадковість викопних людиноподібних мавп і призвела до появи безпосереднього предка людини – австралопітека (від латинського australis – “південний” і грецького pithekos – “мавпа”), що пересувався на двох ногах і мав схожий на людський череп. Його рештки вперше були знайдені Раймондом Дартом у 1924 р. у південноафриканському кар’єрі Таунг.
Близько 3 млн. років тому африканські австралопітеки навчилися виготовляти кам’яні знаряддя, їхні стоянки були знайдені у 1959 р. британським антропологом Луїсом Лікі в місцевості Олдувай на сході Африки, найдревніша з них – Када Гона (2,6 млн. років) була виявлена у 1974 р. в районі Хадара в Ефіопії. З того часу починається відлік власне історії людства, на зміну Homo habilis (“людині умілій”) близько 1,5-1,7 млн. років тому прийшов Homo erectus – “людина прямоходяча”, чиї найдавніші рештки знайдені також у Східній Африці в Нарікотомі. Вона оволоділа вогнем і близько 1 млн. років тому почала переселятися до Євразії. “Людина розумна” – Homo sapiens – вперше з’явилася приблизно 150 тис. років тому також на сході Африки, звідки, як думають учені, близько 90-100 тис. років тому вона перебралася на Близький Схід, а потім – до Західної Європи, на Кавказ і у Центральну Азію. Таким чином, як показали майже два століття пошуків, батьківщиною людини була Східна Африка: від мису Доброї Надії до Червоного моря.
Розвиток Тропічної й Пвденнлї Африки за доби Середньовіччя і в епоху колоніальних загарбань.
У процесах державотворення в Тропічній і Південній Африці на ранніх його етапах головну роль відігравав не внутрішньоекономічний розвиток суспільства, а торгівля награбованими товарами. Ще у перші століття нашої ери на півночі Ефіопії виникло царство Аксум, яке в період розквіту поширило свою гегемонію на Нубію, Південну Аравію, Ефіопське нагір’я та північ Сомалі. Хоча в першій половині ХІ ст. Аксумське царство остаточно розпалося, створена його мешканцями цивілізація стала ґрунтом для формування християнської культури середньовічної Ефіопії. У ХІІ ст. християнські князівства регіону об’єдналися, однак справжнім творцем Ефіопської імперії був дев’ятий цар Тегулету І (1314-1344 рр.), що поширив свою владу більшу частину Ефіопського нагір’я й забезпечив державі виходи до Червоного моря та Аденської затоки. За його правління виникла легенда щодо походження правлячої династії від біблейського царя Соломона.
На південь від Сахари відносно розвинені суспільства сформувалися в зонах безпосереднього економічного й культурного контакту з середземноморським регіоном, тобто в Західному й Центральному Судані. Протягом ІV-ХVІ ст. у Західному Судані послідовно змінювали одна одну в якості гегемона політико-культурного життя держави Гана, Малі й Сонгай. Їхня економіка базувалася на поєднанні натурального общинного господарства з простим відтворенням і монополізацією суспільною верхівкою усіх зовнішньоекономічних контактів. Але незавершеність громадської структури наперед визначала відсутність політичної організації в повному розумінні цього слова. Тому використання таких термінів, як “царство”, “королівство”, “князівство” щодо доколоніальних африканських суспільств значною мірою умовне.
Після розгрому держави Сонгай у 90-х рр. ХVІ ст. марокканськими військами роль головних центрів транссахарської торгівлі перейшла до міст-держав хауса Кано, Каціне, Гобіру, Замфаре та ін. На східноафриканському узбережжі за Середньовіччя також тривав розвиток системи міст-держав (Могадішо, Момбаса, Кілва), пов’язаних регулярними торговельними й культурними узами з країнами Близького Сходу та Південної Азії. Політична влада в них належала купецькій аристократії.
З узбережжям Індійського океану був пов’язаний і самостійний центр державності, котрий склався у ІV-VІІ ст. у межиріччі Замбезі та Лімпопо на території сучасного Зімбабве. Найважливішими статтями його експорту були золото, залізо і мідь, котрі вивозилися не лише у внутрішні області Африки, а й на Аравійський півострів, в Індію та Південно-Східну Азію. У ХІV-ХV ст. держава Мономотапа встановила контроль над величезними територіями від Замбезі до Трансвааля й від пустелі Калахарі до Індійського океану. Її правитель був верховним жерцем і воєначальником, навколо котрого об’єднувалася племінна знать, піддані вважали його представником верховного божества Мварі.
Причина помітного цивілізаційного відставання середньовічної Тропічної й Південної Африки полягала в застійному стані виробництва, зумовленому низкою природних та демографічних умов (збереження общинних відносин, незавершеність поділу між ремеслом і землеробством, домінування простого відтворення). Відносна ізоляція багатьох районів континенту ускладнювала обмін досвідом культурного розвитку й засвоєння досягнень неафриканських культур.