- •Сучасні класифікації країн світу.
- •Цивілізаційний підхід до вивчення країн світу.
- •Геополітичне розташування, природно-кліматичні умови, ресурси і населення Китаю.
- •Виникнення китайської (конфуціанської) цивілізації та особливості її розвитку.
- •Перемога Компартії Китаю у Громадянській війні 1946-1949 рр. І проголошення кнр.
- •Внутрішня і зовнішня політика Мао Цзедуна.
- •Сутність курсу “чотирьох модернізацій” кнр.
- •Здобутки і труднощі економічного реформування в кнр.
- •Тайванська проблема: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •Особливості політико-правової системи кнр.
- •Географічне розташування, природно-кліматичні умови і заселення Японського ахірпелагу.
- •Виникнення й особливості розвитку японської державності за доби Середньовіччя.
- •Політичне й економічне реформування Японії після Другої світової війни.
- •Причини, передумови і реалізація “японського економічного дива”.
- •Особливості функціонування “політичної системи 1955 року” в Японії.
- •Сучасне міжнародне становище Японії та «проблема північних територій»
- •Природні умови, ресурси і населення Корейського півострова.
- •Особливості культурно-історичного розвитку Кореї за Середньовіччя й Нового часу.
- •Утворення кндр і Корейської Республіки.
- •Корейська війна 1950-1953 рр. Та її міжнародні наслідки.
- •Республіка Корея – один із “азійських тигрів”.
- •Проблема мирного урегулювання й нерозповсюдження ядерної зброї на Корейському півострові.
- •Географічне розташування, природні умови і населення Індокитаю.
- •Особливості цивілізаційного розвитку в’єтнаму, Лаосу і Камбоджі.
- •Здобуття новітньої державної незалежності країнами Індокитаю.
- •В’єтнамська війна 1964-1973 рр. Та її міжнародно-політичні наслідки.
- •Еволюція комуністичних режимів у Соціалістичній Республіці в’єтнам і Лаоській Народно-Демократичній Республіці.
- •Конституційна монархія в Камбоджі.
- •Природно-кліматичні умови, ресурси і населення острівних країн Південно-Східної Азії.
- •Особливості цивілізаційно-історичного розвитку острівних країн Південно-Східної Азії.
- •Розгортання національно-визвольної боротьби і проголошення державної незалежності Індонезії, Філіпінн та Малайзії.
- •Спроба державного перевороту 30 вересня 1965 р. В Індонезії й “новий порядок” президента Сухарто.
- •Особливості політичних систем Республіки Філіппіни та Малайзії.
- •Асоціація держав Південно-Східної Азії.
- •Процеси демократизації в країнах Південно-Східної Азії на сучасному етапі.
- •Геополітичне становище, кліматичні умови і населення Індостану.
- •Історико-цивілізаційний розвиток Індостану в стародавні часи і за Середньовіччя.
- •Деколонізація Індостану і утворення незалежних держав.
- •Внутрішня і зовнішня політика Індійського національного конгресу.
- •Індійсько-пакистанський конфлікт: витоки, сутність, перспективи урегулювання.
- •Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Пакистан.
- •Республіка Індія – “найчисленніша демократія світу”.
- •Природно-кліматичні умови, ресурси і етноконфесійний склад населення Малої Азії та Іранського нагір’я.
- •Особливості історико-цивілізаційного розвитку Ірану і Туреччини в стародавні часи та за доби Середньовіччя.
- •Утворення Турецької Республіки і реформи Мустафи Кемаля Ататюрка.
- •Спроби суспільно-політичної модернізації Ірану за правління династії Пехлеві.
- •Особливості політико-правової системи Ісламської Республіки Іран.
- •Особливості суспільно-економічного ладуТурецької Республіки.
- •Курдська проблема і перспективи її вирішення.
- •Особливості природно-кліматичних умов, ресурси та етнічний склад населення країн Близького Сходу.
- •Близький Схід у світовій історії цивілізації за доби Античності й Середньовіччя.
- •Розпад Османської імперії й виникнення Палестинської проблеми.
- •Політична система, економіка й культура держави Ізраїль.
- •Культура
- •Арабо-ізраїльські війни 40-480-х рр. Хх ст. Та їхні наслідки.
- •Організація Визволення Палестини і проблема міжнародного тероризму.
- •Палестинська автономія й перспективи близькосхідного мирного урегулювання.
- •Президентська республіка в Єгипті: особливості політико-правової системи.
- •Тоталітарний режим Саддама Хусейна в Іраку і його повалення.
- •Президент Ирака
- •Ирано-иракская война
- •Геноцид курдов
- •Агрессия против Кувейта
- •Саддам и иракский народ
- •Вторжение сша в Ирак
- •Подсудимый
- •Природно-кліматичні умови, населення й культурно-історичні традиції Магрибу.
- •Алжирська національно-визвольна революція 1954-1962 рр. І проголошення Алжирської Народної Демократичної Республіки.
- •Особливості політичної системи й боротьба із загрозою ісламського фундаменталізму в андр.
- •Здобуття незалежності Лівією.
- •Запровадження системиджамахірії в Лівії.
- •Особливості політичних систем Туніської Республіки та Королівства Марокко.
- •Президент
- •Парламент
- •Проблема самовизначення Західної Сахари і перспективи її вирішення.
- •Географічне районування, природно-кліматичні умови і ресурси Тропічної та Південної Африки.
- •Східна Африка – батьківщина антропогенезу.
- •Розвиток Тропічної й Пвденнлї Африки за доби Середньовіччя і в епоху колоніальних загарбань.
- •Особливості процесу деколонізації Тропічної й Південної Африки.
- •Ліквідація португальської колоніальної імперії в Африці й вирішення намібійської проблеми.
- •Організація Африканської Єдності (Африканський Союз).
- •Суспільно-політична орієнтація незалежних держав Тропічної й Південної Африки.
- •Причини й наслідки міждержавних та міжетнічних збройних конфліктів у Тропічній Африці.
- •Демократизація політичної системи і економічний розвиток пар.
- •Географічне районування, природні умови та ресурси Австралії й Океанії
- •Відкриття й заселення Австралії та Нової Зеланжії європейцями. Проблема інтеграції аборигенів у постіндустріальне суспільство.
- •Особливості внутрішньої й зовнішньої політики Австралії після Другої світової війни.
- •Природно-кліматичні умови й мінерально-сировинні ресурси Латинської Америки.
- •Етнічний і конфесійний склад населення країн Латинської Америки.
- •Інтеграційні процеси в Латинській Америці.
- •Імперія інків, її військові та культурні здобутки.
- •Португальська та іспанська колоніальні імперії в Америці.
- •Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
- •Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
- •Особливості зовнішньої та внутрішньої політики Карлоса Менема.
Режим Хуана Домінго Перона та феномен перонизму.
Пошуки шляхів модернізації суспільства і зручного місця в системі міжнародних відносин для Аргентини привели до військового перевороту в червні 1943 р., організованого Групою об'єднаних офіцерів під гаслом "За велику Аргентину". Досить швидко головну роль у військовому уряді країни став відігравати полковник Хуан Домінго Перон (1895-1974 рр.), який у лютому 1946 р. був обраний президентом і наступного року заснував Пероністську партію. Гаслами пероністського руху були: економічна незалежність нації, політичний суверенітет, соціальна справедливість (іспанською "справедливість" - justisia, тому пероністський рух ще називався хустісіалістським). В економічній політиці перонізм передбачав державне регулювання за рецептами британського економіста Джона Кейнса (підтримання ефективного попиту і повної зайнятості), в соціальній політиці — державний патерналізм в ім'я класового миру, у зовнішній політиці - використання американо-радянського протистояння і суперечностей між провідними капіталістичними державами.
Спираючись на підтримку об'єднаних у профспілки індустріальних робітників та міських середніх верств, уряд Перона в умовах сприятливої економічної кон'юнктури значно підвищив заробітну плату, розширив трудове законодавство (конституція 1949 р. навіть декларувала право на працю), встановив державний контроль над зовнішньою торгівлею, націоналізував Центральний банк, викупив в іноземних власників телефонну і залізничну мережу. Влада Перона будувалася за класичною тоталітарною схемою: "вождь нації" - керівні кадри - організовані маси".
Фолклендська війна 1982 р. Та її наслідки.
найрозвиненіша в соціально-економічному відношенні у Л.А. Аргентина (2777 тис. кв. км, 37 млн. чол. на 2000 р.) під час нетривалого періоду правління військової хунти (1976-1982 рр.), що усунула від влади третю дружину Х.Перона – Ізабель, перетворилася у складний вузол серйозних протиріч. Репресивна внутрішня політика військових, безпрецедентна за своїм розмахом і жорстокістю в усій історії Аргентини (зазнало тортур і було вбито біля 30 тис. чол.) поєднувалася зі згортанням низки найсучасніших галузей промисловості, масовим розоренням дрібних і середніх підприємців, хронічним безробіттям. Інфляція перевищила 250 % на рік, а зовнішній борг зріс у 6 разів.
Глава військової хунти Леопольдо Гальтієрі за таких обставин розраховував поліпшити своє становище, захопивши Мальвінські (Фолклендські) острови напередодні 150-ї річниці їхньої окупації Великою Британією. Аргентинська військова верхівка, захопивши острівні території в Південній Атлантиці, розраховувала таким чином дістати козирі для встановлення так бажаних для неї "особливих відносин" зі США. Повідомлення про можливі крупні родовища нафти на континентальному шельфі в районі Мальвінських островів додали гостроти проблемі.
2 квітня 1982 р. аргентинські війська висадились на Мальвінських островах ("операція Росаріо"), а кількома днями пізніше - також на британських Південній Джорджії та південних Сандвічевих островах. Військова хунта розраховувала, що США за пактом Ріо-де-Жанейро нададуть Аргентині допомогу чи в крайньому випадку займуть позицію прихильного нейтралітету й морально підтримають Буенос-Айрес. Але Гальтієрі жорстоко прорахувався: Велика Британія пішла шляхом військового вирішення конфлікту, відрядивши в південну Атлантику 2/3 свого ВМФ і сильний експедиційний корпус, а США забезпечили його матеріально-технічним постачанням і розвідувальними даними, до того ж блокувавши зусилля Ради Безпеки ООН щодо припинення вогню.
Після нетривалих, проте запеклих боїв, британські десантники оволоділи Мальвінами, а 15 червня було досягнуто тимчасової угоди щодо припинення військових дій та евакуації решток аргентинського гарнізону, хоча Буенос-Айрес не відмовився від свого суверенітету над архіпелагом. Через три дні хвиля народного гніву змела військову диктатуру, а 30 жовтня 1983 р. на загальних президентських виборах переміг лідер найстарішої партії країни - центристського Громадянського радикального союзу Рауль Альфонсін.
Головним напрямком внутрішньої політики радикалів у перші роки після відлучення військових від влади було будівництво демократії в країні: поновлення законності, громадянських прав і свобод, політичного і партійного плюралізму, покарання винуватців репресій (для їхнього розслідування була створена Комісія у справах зниклих осіб). Альфонсін використав свої права верховного головнокомандувача для заміни і скорочення генералітету та збройних сил, вперше в історії Л.А. члени колишніх військових хунт опинилися на лаві підсудних.
Але економічна політика Альфонсіна виявилася абсолютно неефективною, щомісячно ціни двічі підвищувалися, країну вразила гіперінфляція. Тому на загальних президенських виборах у травні 1989 р. переміг кандидат Хустісіалістської (пероністської) партії 59-річний Карлос Сауль Менем,