І. Поняття, структура та класифікація овф

В иготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці і людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні та оборотні. Проте засоби виробництва як сукупність засобів праці і предметів праці не можна ототожнювати з виробничими фондами тому, що до виробничих фондів відносяться не всі елементи засобів виробництва взагалі, а ті з них, які мають вартість.

У часть основних фондів у виробництві визначає їх класифікацію на виробничі, які приймають участь безпосередньо в процесі виробництва, і невиробничі, які належать підприємству і виконують обслуговуючі функції (соц., житлову, культурну, медичну, спортивну).

Признаки основних фондів:

спільні

• багаторазово приймають участь в процесі виробництва;

• зберігають свою натурально-речову форму протягом декількох вир. циклів;

• відшкодовуються протягом тривалого періоду.

відмінні

виробничі фонди	невиробничі фонди
являються засобами праці по натуральній формі; в процесі їх використання створюється нова споживча вартість; витрати на їх придбання, виготовлення чи покращення поступово відносяться на зменшення прибутку в межах норм амортвідрахувань; відновлюються за рахунок аморт. фонду.	не приймають участь в процесі виробництва; не створюють вартості; вартість не підлягає амортизації; відновлюються за рахунок національного доходу (фонду накопичення).

Усі основні фонди в залежності від ролі в процесі виробництва поділяються на “активні” (визначають об’єм і якість випущеної продукції) і “пасивні” (створюють умови для здійснення процесу виробництва).

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві, визначає технологічну структуру використовуваних засобів праці. Технологічна структура ОФ тим прогресивніша і ефективніша, чим більша у їх складі питома вага активної частини.

Найбільшу частину вартості ОВФ складає їх активна частина – робочі машини і апарати (в пром-ті – понад 40%, в т.ч. в машинобудуванні – 41%, в легкій пром-ті – 44%). Будівлі (в пром-ті – 28%, в т.ч. в машинобудуванні – 36%, в легкій пром-ті – 42%). В паливно-енергетичних комплексах велика доля споруд (35 % відносно 5-6% в ін. галузях), передаточних пристроїв (22% відносно 3-4% в ін. галузях) і силового обладнання (відповідно 18% і 2-3%).

Законом “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” для нарахування аморт. відрахувань ОФ розподілені на такі групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передаточні пристро, в т.ч. і житлові будинки;

група 2 – автомобільний транспорт і запчастини до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прибори та інструменти, включаючи ЕОМ, телефони, мікрофони, рації, інше конторське (офісне) обладнання;

група 3 – любі інші ОФ, які не включені до 1 і 2 груп.

ІІ. Оцінка ОВФ

Облік і планування ОВФ ведеться в натуральних і вартісних показниках.

Облік ОВФ в натуральних показниках необхідний для визначення речовинного складу ОФ, виробничих потужностей. Він здійснюється на основі даних їх паспортів (тут знаходиться інформація про техн. характеристику ОФ, ступінь їх використання, проведених ремонтах, всіх змін, що відбулися в їх складі) і інвентаризацій.

Для обліку, планування ОФ, визначення їх структури і зносу, обчислення аморт. відрахувань, рентабельності підприємства використовуються вартісні показники. Основні фонди підприємства в грошовому виразі являють собою основні засоби і являються частиною статутного фонду, т.б. власного капіталу.

Тривале функціонування ОФ, їх поступове спрацьовування робить необхідним застосовувати декілька видів грошової оцінки ОФ – початкової, відновної і залишкової.

Первісна (початкова) вартість ОФ - це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання.

Відновна вартість ОФ - це вартість їх відтворення в сучасних умовах виробництва.

Повна вартість ОФ - це їх вартість у новому, не спрацьованому стані

Залишкова вартість ОФ - характеризує реально існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовленої продукції (виконуваних робіт). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.