Іv. Методи управління

Методи управління – це способи впливу на окремих робітників та виробничі колективи в цілому, необхідні для досягнення цілей підприємства.

Розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління.

Економічний метод заснований на складанні прогнозів виробництва продукції і розробці директивних показників плану для держави підприємств, введенні господарського розрахунку, розробці основ матеріального стимулювання, розробці, а іноді, і затвердженні цін, питань фінансування і кредитування підприємств.

До організаційних методів відносяться: визначення чіткої структури управлінського апарату і встановлення прав і обов’язків кожного працівника; підбір і розміщення кадрів; адміністративні розпорядження і контроль за ними.

Соціально-психологічний (виховний) метод – це підвищення ділової кваліфікації, моральне заохочення (покарання) виконавців.

Адміністративно-правовий метод: адміністративний – інструкції, розпорядження, накази; правові – закони.

V. Виробнича та загальна структура управління

Структура підприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує склад підрозділів та систему зв’язків, підпорядкованості та взаємодії між ними. При цьому розрізняють поняття виробничої, загальної та організаційної структур управляння.

Розділ іі. Ресурси Тема 2.1. Персонал

1. Класифікація і структура персоналу.

2. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП).

3. Складання балансу робочої сили.

І. Класифікація і структура персоналу

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом розвитку економіки є люди; їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки, рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу підприємства, організації. Люди створюють нові і удосконалюють діючі засоби і предмети праці.

Необхідно розрізняти поняття трудових ресурсів і кадрів виробництва.

Трудові ресурси являють собою частину працездатного населення, яка володіє фізичними і духовними здібностями, а також загальноосвітніми і професійними знаннями для того, щоб працювати в н/г.

До них відносяться:

жінки - від 16 до 54 років,

чоловіки - від 16 до 59 років.

Кадри підприємства – це постійні працівники, що беруть участь у виробничо-господарській, комерційній та фінансовій діяльності і пройшли певну професійну підготовку та мають стаж роботи.

Для характеристики усієї сукупності працівників підприємства перевагу слід віддати терміну “персонал” як більш узагальненому та універсальному. В зарубіжній і національній системах термін “кадри” часто ототожнюються лише з частиною працюючих – спеціалістами або ж з працівниками, що мають достатньо високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на даному підприємстві.

Враховуючи те, що багато підприємств поза основною діяльністю виконують функції, які не відповідають головному їх призначенню, всі працівники підрозділяються на дві групи: персонал основної та персонал неосновної діяльності.

До першої групи відносять промислово-виробничий персонал (працівники осн., допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів, заводоуправляння, складів, охорони); до другої - непромисловий персонал (працівники таких структур як житлово-комунальні господарства, дитячі садки, учбові заклади).

ПВП поділяється за функціональними, технологічними і кваліфікаційними ознаками. При функціональному розподіленні праці персонал поділяється на такі категорії:

керівники – це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів (директори, начальники, завідуючі, гол. бухгалтер, гол. інженер, гол. механік, а також їх заступники);

спеціалісти – працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та ін. роботами, зокрема – інженери, економісти, бухгалтери, адміністратори, юрисконсульти тощо;

службовці – працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування, зокрема – діловоди, обліковці, архіваріуси, секретарі-друкарки, стенографісти тощо.

робітники – безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозом пасажирів, а також двірники, прибиральниці, охоронці, гардеробники. Основні робітники – безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції; допоміжні – виконують функції обслуговування основного виробництва (наладчики, механіки).

Для ефективного управління важливо вивчення співвідношення між окремими категоріями працюючих:

керівники

спеціалісти 18%

службовці

робітники 82%

За технологічною ознакою ПВП поділяється і залежить від тієї операції, яку працівники виконують в технологічному процесі (токарі, шліфувальники, фрезерувальники).

Кваліфікаційне розподілення ПВП полягає в тому, що кожному робітникові і кожній роботі надається свій розряд.

Ознаки персоналу:

• професія – характеризує певний вид роботи, який потребує особистого комплексу знань і практичних навиків. В середині професії розрізняють спеціальності, які потребують додаткових знань і навиків по професії.

• освіта – визначає рівень придбаних знань протягом навчання.

• стаж роботи – визначає рівень практичних знань.

• кваліфікація – сукупність знань і уміння виконувати роботи різної складності у виробничій та ін. видах діяльності. По даному признаку робітки поділяються на 4 групи: некваліфіковані (не мають ніякої спец. підготовки), малокваліфіковані (з підготовкою в декілька тижнів), кваліфіковані (2-2,5 роки підготовки), висококваліфіковані (багато років і виробничої роботи).