Ііі. Поняття капітального будівництва

Формування виробничої і соціальної інфраструктури підприємства здійснюється в процесі капітального будівництва.

Капітальне будівництво – це процес створення нових, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих об’єктів виробничої і соціальної інфраструктури.

До сфери кап. будівництва відносяться:

• спорудження будівель та об’єктів виробничого та невиробничого призначення;

• монтаж устаткування;

• проектно-пошукові, бурові та інші роботи, що пов’язані зі спорудженням відповідних об’єктів;

• капітальний ремонт будівель і споруд.

Основу планування кап. будівництва складають розрахунки введення в дію виробничих потужностей, основних фондів і кошторисної вартості будівництва (реконструкції, розширення) об’єктів. Головна мета і кінцевий результат кап. будівництва – введення в дію виробничих потужностей.

Кошторисна вартість будівництва – це виражені у грошовій формі нормативні (проектні) витрати на будівельно-монтажні роботи, на придбання устаткування, інструментів, інвентарю, на проведення проектно-пошукових робіт, а також на покриття інших витрат, що пов’язані з будівництвом. При цьому всі витрати, що передбачаються у кошторисах вартості будівельно-монтажних робіт, поділяються на:

прямі витрати – основна з/пл робітників, вартість будівельних матеріалів, деталей, конструкції, витрати на експлуатацію будівельних машин і механізмів;

накладні втрати – витрати на обслуговування та управління будівництвом;

планові накопичення – нормативний прибуток будівельних організацій, що встановлюється у % до суми прямих і накладних витрат.

Капітальне будівництво може здійснюватись двома способами: підрядним та господарським.

Підрядний спосіб будівництва – це метод ведення робіт постійно діючими підрядними монтажними та будівельними організаціями (підрядники), які виконують роботи для замовників за договорами підряду.

Господарський спосіб будівництва – це метод ведення робіт безпосередньо самим забудовником (підприємством чи організацією) власними силами та засобами.

Тема 3.3. Інноваційні процеси

1. Поняття, шляхи розвитку НТП.

2. Основні напрямки НТР.

3. Поняття та зміст інноваційних процесів на підприємстві.

4. Класифікація інноваційних процесів.

І. Поняття, шляхи розвитку нтп

Перехід засобів виробництва в розпорядження підприємств різних форм власності повинен не тільки переборювати допустимі відставання, але і забезпечити стійкий рух виробництва до рівня ринкової економіки.

В перетворенні виробничих ресурсів, технічного і технологічного рівня підприємства рівня підприємства визначна роль належить НТП.

НТП – це відкриття нових знань, які дозволяють по новому комбінувати виробничі і трудові ресурси з ціллю створення кінцевої продукції високої якості і споживчих властивостей, яка витримає світову конкуренцію і забезпечить високий рівень прибутковості.

НТП являється визначним фактором, який сприяє глибокому розвитку підприємства, зокрема, безперервному удосконаленню засобів та предметів праці, технологічних процесів, організації і управління підприємством і форм праці. Крім цього, НТП – основа створення гнучкої товарної політики, яка забезпечує таку структуру асортименту продукції, котра користується попитом на світовому ринку і створює високу дохідність підприємства.

Економічна значимість НТП в створенні нових видів матеріалів, видів енергії та ін. заключається в підвищенні якості готової продукції, в зростанні її виробництва, розширенні асортименту, стійкій конкурентоспроможності на світовому ринку, високій економічній ефективності.

Прикладом може бути:

в металургії – збільшення виробництва якісної сталі, розширення асортименту прокату, підвищення частки алюмінію, титану, полімерів в загальному випуску конструкційних матеріалів, виробництво синтетичних матеріалів з раніше заданими властивостями;

в енергетиці – формування і розвиток атомної електроенергетики, реконструкція і модернізація існуючих гідро- і паливних електростанцій на основі впровадження більш економічних турбогенераторів.

Існує еволюційний і революційний шляхи розвитку НТП.

Еволюційний розвиток – це повільне удосконалення технологій, засобів праці, організації виробництва на основі наукових знань.

Революційний розвиток – якісно новий стан, здійснюється великий крок в пізнанні законів природи, що застосовуються в будь-якому виробництві, галузі.

Комбінована форма процесу – це послідовне чергування еволюційного та революційного розвитку.

Серед наукових технічних винаходів, які безпосередньо працюють на економіку, слід виділити фундаментальні, прикладні, науково-дослідні, та дослідно-конструкторські розробки.

Фундаментальні науки (політична економія, соціологія, психологія, електродинаміка, квантова механіка) – познають закони, які керують поведінкою і взаємодією базисних структур природи, суспільства і мислення.

Прикладні науки (економіка підприємства, технологія виробництва) застосовують результати фундаментальних досліджень для рішення не тільки пізнавальних, але і практичних проблем.

Хід технічного прогресу характеризується глибиною і спрямованістю науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки – особлива область вишукувань прикладних наук і практики. Вони використовують наукові досягнення для створення нових технологічних процесів, конструкцій, промислових матеріалів.