Ііі. Матеріально-технічне забезпечення підприємства іv. Цінова політика підприємства та методи встановлення цін на продукцію

Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію.

Ціна – грошовий вираз вартості, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції. Ціна на будь-який товар складається з окремих елементів: с/в і прибуток + АЗ, ПДВ, націнки постачальницько-збутових організацій, торгівельні надбавки або знижки.

Ціноутворення – це процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

Цілями діяльності підприємства по оптимізації ціни можуть бути:

• виживання на ринку;

• максимізація прибутку;

• лідерство на ринку;

• лідерство в якості товарів.

Ціни поділяються на дві великі групи: виробничі і споживчі.

Виробничі ціни – це ціни, за якими реалізується продукція і надаються послуги іншим підприємствам та організаціям. До них належать:

1. гуртові ціни

2. закупівельні ціни

3. кошторисні ціни

4. тарифи

Споживчі ціни – ціни на товари і послуги, що реалізуються населенню. До них належать:

1. роздрібні ціни

Основою будь-якої ціни і нижньою границею є собівартість продукції; верхня границя – це такий рівень, при якому продукція ще може бути продана. За верхньою границею попит на продукцію відсутній.

За способом встановлення ціни поділяються на:

1. державні

2. договірні

3. вільні

4. ввізні

Методи ціноутворення:

1. Метод “витрати + прибуток”

2. Отримання цільової норми прибутку

3. Оцінка споживчої вартості

4. Пропорційне ціноутворення

5. Метод “очікуваного прибутку”

6. Метод швидкого повернення витрат

Типи модифікованих цін:

• територіальні ціни

• ціни за знижками

• ціни стимулювання покупок

• пільгові ціни

• ціни на нові товари: “зняття вершків на ринку”, “проникнення на ринок”

Розділ 4. Економічний механізм функціонування Тема 4.1. Планування діяльності підприємства

1. Суть планування, принципи і методи.

2. Система планів підприємства.

3. Стратегія розвитку підприємства.

4. Зміст та особливості тактичних планів.

5. Зміст та завдання оперативного планування.

6. Основні показники розділів плану виробництва.

І. Суть планування, принципи і методи

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування – це визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх господарювання. В сучасних умовах господарювання підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної регламентації зверху всієї його діяльності та надання підприємству широких прав у визначенні та реалізації виробничої програми, відповідності безперервного вивчення ринку, бути готовим до ринкових коливань – все це повинно знайти відображення в планах підприємства.

Планування – це наукове передбачення перспектив розвитку підприємства, засноване на знанні дії економічних законів; одночасно є засобом впровадження науково розроблених перспектив і активного впливу на всі процеси, які відбуваються протягом виробництва і збуту конкурентної продукції. При соціальній економіці України планування виробничої і фінансової діяльності підприємства (техпромфінплан) було директивним і відображало її законодавчий характер господарювання. Головне місце при плануванні належало виробництву продукції.

Вступаючи в ринкові відносини підприємства в своїй більшості почали здійснювати самостійну підприємницьку діяльність, яка головним чином визначала кінцеві результати: що буде отримано від реалізації можливостей підприємства, які будуть його кінцеві результати ? Це передбачення (прогноз) являється вихідним при розробці фінансового плану (бізнес-плану).

Бізнес-план, як і план розвитку, являється документом, який включає всі основні сторони діяльності підприємства: його виробничі і соціальні проблеми, однак особливе місце відводиться комерційній діяльності (маркетингу). На відміну від директивного плану він не приймає законодавчого характеру, регулярно коректується в залежності від кон’юнктури ринку і, таким чином, адаптується до непередбачених ринкових ситуацій.

Принципи:

вибір та обгрунтування цілей кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. 5 основних цілей:

господарсько-економічні, виробничо-технологічні, науково-технічні, соціальні, екологічні;

принцип системності

принцип безперервності

оптимальність використання застосовуваних ресурсів

принцип збалансованості

принцип адекватності системи планування

Методи:

- ресурсний (за можливостями);

- цільовий (за потребами);

- екстраполяції та інтерполяції;

- факторний і нормативний;

- балансовий; - матричний;

- одноваріантний (інтуїтивний);

- поліварний; - економіко-математичної оптимізації (моделювання).