93 Параметри екологічних систем, які використовуються при екологічному нормуванні

Параметри екосистем, які підлягають реєстрації під час екологічного нормування Питання про критерії вибору параметрів опису екосистем зазвичай не порушується в різних програмах екологічного моніторингу, вивчення біогеоценозів і т.д. Наприклад, існуючі програми біогеоценологічних досліджень по суті складаються з багатьох окремих програм, не пов’язаних в єдине ціле. Неможливо уявити, як можна вмістити всі ці дослідження на території одного біогеоценозу. В результаті, у конкретних дослідженнях параметри опису зазвичай вибираються довільно (виходячи з традицій, технічних можливостей і т. д.). Очевидно, що даний підхід – не найоптимальніший. Схема вибору параметрів складається з двох етапів. На першому – стратегічному – виходячи з мети дослідження будується модель процесу і визначаються параметричні характеристики, необхідні для побудови цієї моделі. На другому – тактичному – визначають найбільш раціональні способи отримання необхідних параметричних характеристик, для чого проводиться відбір оптимальних параметрів. Пропонується кілька принципів вибору: 1. Принцип цілісності; для інтегральних характеристик необхідно шукати способи їх цілісної оцінки, а не отримувати останні шляхом підсумовування. 2. Перевагу необхідно віддавати тим параметрами, вимірювання яких не передбачає руйнування об’єктів. 3. Характерний час зміни параметрів має співпадати з характерним часом процесів. 4. Параметр повинен бути жорстко функціонально пов’язаний з процесом, який характеризується.35 5. Принцип функціонально-ізометричний: «масштаб» параметру повинен відповідати «масштабу» процесу (наприклад, для оцінки дії фітофагів, що ушкоджують точки росту рослин, параметром повинна служити їх чисельність, а не біомаса). У [10, 11] висуваються наступні вимоги до змінних. Параметр повинен: 1) відноситися до процесів з гомеостатичним механізмом регулювання; 2) неспецифічно реагувати на різні чинники; 3) мати реакцію, яка істотно перевищує природний фон; 4) володіти мінімальним часом формування реакції; 5) тривало фіксувати реакцію і не потребувати тривалого часу для його вимірювання; 6) нескладно і недорого вимірюватися. За [10-12] параметри повинні: 1) відноситися до процесів з гомеостатичним механізмом регуляції; 2) мати неспецифічну реакцію; 3) бути інтегральними характеристиками. Як видно, критерії, які пропонуються різними авторами, істотно перетинаються. У той же час вони в основному стосуються вибору параметрів для цілей «звичайної» екології, тобто для максимально повного опису процесів в екосистемі. Екологічне нормування перш за все вимагає аксіологічного акценту. Виходячи з цього критерієм вибору показників може бути роль компонента: 1) у кругообігу речовини – енергії і в підтримці стійкості екосистеми; 2) в здійсненні вкладу у функціонування екосистем більш високого рангу; 3) у виконанні екосистемою соціально-економічних і естетичних функцій; 4) а також висока чутливість, надійність і малий характерний час реагування на дію техногенних факторів. У даному аксіологічному аспекті представляється доцільним розділити всі показники на дві нерівнозначні групи. В першу включаються показники, що задовольняють, принаймні, одному з перших трьох критеріїв (основні), у другу – ті, які задовольняють тільки четвертий критерій (кореляційні). Відмінності між цими двома групами стосуються інтерпретації змін, що спостерігаються. Зміни перших можуть бути безпосередньо інтерпретовані в оціночних шкалах, других – ні. Іншими словами, якщо змінюється основний показник, можна безпосередньо сказати, погано це чи добре. Відносно ж корелятивних змінних такого висновку зробити не можна. Але корелятивні змінні можуть бути випереджаючими індикаторами, тобто свідчити про зміну основних параметрів у майбутньому.36 1.9. Державна система

205 ГРАНИЧНО ДОПУСТИМІ КОНЦЕНТРАЦІЇ ШКІДЛИВИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ РОБОЧОЇ ЗОНИ Під впливом застосовуваного обладнання і технологічних процесів у робочій зоні створюється певна зовнішня середовище. Її характеризують: мікроклімат; вміст шкідливих речовин; рівні шуму, вібрацій, випромінювань; освітленість робочого місця. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони не повинно перевищувати гранично допустимих концентрацій (ГДК). ГДК - це державний гігієнічний норматив для використання при проектуванні виробничих будівель, технологічних процесів, обладнання, вентиляції, для контролю за якістю виробничого середовища та профілактики несприятливого впливу на здоров'я працюючих. ГДК - це концентрації, які, впливаючи на людей при їх щоденної, крім вихідних днів, роботу тривалістю 8 год (або іншої тривалості, але не більш 41 год у тиждень) протягом всього робочого стажу не можуть викликати виявляються сучасними методами досліджень захворювання або відхилення у стані здоров'я як у самих працівників у процесі трудової діяльності і в подальший період життя, так і у наступних поколінь. ГДК для більшості речовин є максимально разовими, тобто зміст речовини в зоні дихання працюючих усереднено періодом короткочасного відбору проб повітря: 15 хв для токсичних речовин і 30 хв для речовин переважно фіброгенної дії (викликають фібриляцію серця). Для высококумулятивных речовин поряд з максимально разовою встановлена середньозмінна ГДК, тобто середня концентрація, отримана при безперервному або переривчастому відборі проб повітря при сумарному часу не менше 75 % тривалості робочої зміни, або концентрація середньозважена у часі тривалості всієї зміни в зоні дихання працюючих на місцях постійного чи тимчасового їх перебування. У відповідності з СН 245-71 і ГОСТ 12.1.007-76 усі шкідливі речовини за ступенем дії на організм людини поділяють на чотири класи небезпеки: перший - надзвичайно небезпечні - ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть - 0,001 мг/м3); другий - високонебезпечні - ПДК від 0,1 до 1 мг/м3 (хлор - 0,1 мг/м3; сірчана кислота - 1 мг/м3); третій - помірно небезпечні - ГДК від 1,1 до 10 мг/м3 (спирт метиловий - 5 мг/м3; дихлоретан - 10 мг/м3); четвертий - малонебезпечні - ГДК більше 10 мг/м3 (аміак - 20 мг/м3; ацетон - 200 мг/м3; бензин, гас - 300 мг/м3; спирт етиловий - 1000 мг/м3). За характером впливу на організм людини шкідливі речовини можна поділити: на подразні (хлор, аміак, хлористий водень та ін); задушливі (оксид вуглецю, сірководень та ін); наркотичні (азот під тиском ацетилен, ацетон, чотирихлористий вуглець та ін); соматичні, що викликають порушення діяльності організму (свинець, бензол, метиловий спирт, миш'як). Відповідно до вимог санітарних норм і стандартів ССБТ на підприємствах повинен здійснюватися контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони. Там, де застосовуються шкідливі речовини високонебезпечні першого класу, - безперервний контроль з допомогою автоматичних самописних приладів, що видають сигнал при перевищенні ГДК, а там, де застосовуються шкідливі речовини другого, третього і четвертого класів, - періодичний контроль шляхом відбору та аналізу проб повітря. Відбір проб проводять в зоні дихання в радіусі до 0,5 м від особи працюючого; беруться не менше п'яти проб протягом зміни. До шкідливих речовин односпрямованої дії відносять шкідливі речовини, близькі за хімічною будовою та характером біологічної дії на організм людини. Прикладами поєднань речовин однонаправленої дії є: фтористий водень і солі фтористоводневої кислоти; сірчистий і сірчаний ангідриди; формальдегід та соляна кислота; різноманітні хлоровані вуглеводні (граничні і неграничні); різні бромовані вуглеводні (граничні і неграничні); різні спирти; різні кислоти, луги; різні ароматичні вуглеводні (толуол і ксилол, бензол та толуол); різні аміносполуки; різні нітросполуки; аміно - і нітросполуки; тиофос і карбофос; сірководень і сірковуглець; окис вуглецю і аміносполуки; окис вуглецю і нітросполуки; бромистий метил і сірковуглець. При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох шкідливих речовин однонаправленої дії сума відношень фактичних концентрацій кожного з них в повітрі (К1, К2, ..., Кп) до їх ГДК (ПДК1, ПДК2, ..., ПДКп) не повинна перевищувати одиниці: ГДК (1) В списку ГДК використовують наступні позначення: п - пари та (або) гази; а - аерозоль; п + а - суміш парів і аерозолю; + - потрібен спеціальний захист шкіри та очей; О - речовини з гостронаправлених механізмом дії, які потребують автоматичного контролю за їх вмістом у повітрі; А - речовини, здатні викликати алергійні захворювання у виробничих умовах; - канцерогени; Ф - аерозолі переважно фіброгенної дії. При одночасному виділенні в повітря робочої зони приміщень декількох шкідливих речовин, що не володіють одностороннім характером дії, кількість повітря при розрахунку загальнообмінної вентиляції слід приймати з того шкідливої речовини, для якого потрібна подача найбільшого обсягу чистого повітря. У нашій країні ГДК встановлюють санітарні органи Моз Росії. Періодично, у відповідності з рівнем розвитку медичних знань, гранично допустимі концентрації переглядають, як правило, у бік посилювання. Наприклад, до 1968 р. діяли норми, що передбачають ГДК бензолу 20 мг/м3. Клініко-гігієнічні дослідження виявили випадки несприятливої дії таких його концентрацій на організм людини. Це послужило підставою до зниження ГДК бензолу до 5 мг/м3. Все гранично допустимі концентрації прагнуть до деяких меж, зазвичай званим гранично допустимими екологічними концентраціями (ПДЭК), під якими маються на увазі концентрації шкідливих речовин, не надають шкідливого впливу (найближчого або віддаленого) на екологічні системи, тобто на сукупність живих організмів, середовища проживання і їх взаємозв'язок. В даний час встановлено гранично допустимі концентрації у повітрі робочої зони більш ніж 850 речовин. ГДК деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони і атмосферному повітрі населених місць наведені в табл. 1. Таблиця 1. Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень і атмосферному повітрі населених місць Забруднююча речовина Гранично допустима концентрація, мг/м3 Забруднююча речовина Гранично допустима концентрація, мг/м3 робочої зони максимальна разова середньодобова робочої зони максимальна разова середньодобова Азоту діоксид 5,0 0,085 0,085 Бензол 5,0 1,50 0,80 Аміак 20 0,20 0,20 Дихлоретан 10 3,0 1,0 Ацетон 200 0,35 0,35 Сірки діоксид 10 0,5 0,05 Сірководень 10 0,008 0,008 Метанол 5,0 1,0 0,5 Фенол 5 0,01 0,01 Фтористі сполуки (у перерахунку на фтор) 0,5 0,02 0,005 Формальдегід 0,5 0,035 0,012 Пил нетоксична (вапняк) 6 0,5