V. Структура редакції газети

Ключові терміни і поняття: Структура редакції газети, умови успішного функціонування структури, центр управління редакцією, принципи редакційної діяльності, розподіл праці в редакції, творча функціональна група, технічна функціональна група, відділи редакції, пірамідальна структура редакції, плоска структура редакції газети, заохочення праці журналіста.

а) Вступні зауваги.

Кожне підприємство, установа, заклад виконують відповідні функції. Чітко визначаються і функції редакції газети. Виходячи з них будується її структура. Саме поняття „структура” означає взаємозв’язок, розміщення складових частин, які утворюють певну будову. Можна ствердити, що структурою редакції є відповідний взаємозв’язок її творчих і технічних підрозділів. Мета менеджера і редакції – досягти такої структурної форми колективу, яка б найбільш повно сприяла головному завданню – випускові конкурентноздатних, таких, що сповна задовольняють потреби читацької аудиторії номерів газет.

Як зауважує А.А. Гребельников структура редакції залежить і від функцій, які використовують її співробітники, складається з їхніх дій, що становлять послідовний робочий процес, з їхніх соціальних та індивідуальних особливостей.

У часи тоталітарного суспільства структура-побудова газетної редакції були жорстко регламентовані. Компартійні і державні документи чітко визначали кількість і характер підрозділів редакції періодичного видання – залежно від його типу і рівня. Така регламентація виявилася несумісною з ринком періодичних видань. У нових умовах всі редакції перейшли до вільної структури своїх колективів. Їх керівники і засновники повністю самостійні у визначенні величини редакційного колективу, його складу і структури. Забезпечення оптимальної структури редакції – важливий напрям редакційного менеджменту.

б)Умови успішного функціонування структури.

На питання – якою повинна бути структура редакції – є лише одна відповідь: такою, щоб забезпечити підготовку і випуск конкурентноздатних, що дають прибуток газет чи журналів. Однак, при розмаїтті варіантів структури редакції до неї ставляться одні і ті ж вимоги. За всіх її особливостей вона повинна сприяти управлінню редакційною системою, безвідмовній роботі всіх підрозділів та служб. А це можливо за кількох умов. Перша з них – наявність центру управління редакцією. Друга – вільне надходження в редакцію інформації необхідної для управління колективом і діяльністю його підрозділів. Без такої інформації випуск газети неможливий. Третя умова – забезпечення прямого і зворотного зв’язку в редакції, вільного проходження інформації через всі її підрозділи, до кожного співробітника зокрема. Прямого зв’язку – зверху вниз: наказів, рішень, вказівок від керівництва редакції до всіх співробітників. Зворотного зв’язку – знизу доверху, тобто із всіх підрозділів, від кожного співробітника – інформації про виконання наказів, рішень, про хід реалізації планів, інформації у вигляді завдань і зустрічних пропозицій.

в) Принципи редакційної діяльності.

Надзвичайно важливим фактором, що визначають основи структури кожного редакційного колективу є принципи редакційної діяльності.

Перший з них – розподіл праці в редакції. Вся структура редакції зверху донизу ділиться на підрозділи, ланки, кожна з яких має свої специфічні завдання і функції, свою частку роботи і відповідальність. Це стосується і кожного співробітника редакції, що входить в той чи інший підрозділ.

Другий принцип – кооперування праці і об’єднання її результатів. Кооперування закономірно завершує процес розподілу праці. Воно забезпечує не просто сумування результатів праці кожного підрозділу редакції і її співробітника, але і об’єднання їх у єдине ціле. Кооперування лежить в основі створення колективного журналістського твору – випуску газети чи журналу. Цей принцип сприяє цілеспрямованості у роботі редакції. Він має особливе значення в діяльності редакційного керівництва, тому що обумовлює координацію і об’єднання зусиль підрозділів колективу.

З розподілом і кооперуванням праці пов’язаний принцип єдиноначальності, який також впливає на структуру редакції. Згідно з ним кожен працівник редакції безпосередньо підпорядкований тільки одному керівникові. І кожен керівник отримує право одноособно вирішувати всі питання, пов’язані з діяльністю підрозділу, яким керує, і кожного свого підопічного. Вплив факторів, які визначають структуру редакції, обумовлює дві її характеристики, які є зовні суперечливими, але органічно пов’язані між собою. Структура редакції повинна бути, з одного боку, достатньо жорсткою. Тільки тоді вона буде сприяти стабільності праці всіх ланок колективу, досягненню ритмічності. З другого боку, кожна структура повинна бути гнучкою, тобто редакція не повинна залежати від обставин, які складаються, від умов, у яких вона діє. Ситуація на ринку періодичних видань підказує, коли необхідно оперативно вносити зміни у структуру. Забезпечення органічного поєднання цих двох характеристик – завдання редакційного менеджменту.

г) Функціональний розподіл праці.

Функціональний розподіл праці визначає як структуру редакції, так і організацію її роботи. Кожна редакція складається з двох груп. Першу утворюють журналісти, до обов’язків яких входить підготовка і випуск періодичного видання, тобто написання і редагування матеріалів, праця з позаредакційними авторами, компонування готових текстів та ілюстрацій в окремі випуски, верстка і технічне оформлення газети, керівництво діяльністю редакції і т.д. До другої групи належать технічні співробітники. Вони, з одного боку, забезпечують оптимальні умови для праці журналістів. З другого боку, беруть участь в технічній підготовці і випуску номерів газети. Отже структура редакції складається з двох функціональних груп – творчої і технічної. Кожна з цих двох груп поділяється на ряд підрозділів та ланок. Наприклад, творча функціональна група складається з двох ланок. Перша – ланка керівництва і управління. До неї входять редакторат – редактор і його заступники, редакційна колегія, секретаріат. Друга – ланка виконавців, яка складається з відділів редакції. Ці підрозділи охоплені загальноредакційними обов’язками – працюють з авторським активом, листами читачів, продукують інформацію, беруть участь у кампаніях та інших колективних акціях і т.д. Але кожен відділ має свої особливі завдання і це визначає характер і організацію його роботи. Галузеві відділи висвітлюють події і процеси, які відбуваються у якійсь сфері життя, в певній галузі народного господарства чи культури. Жанрові - відображають дійсність, використовуючи певні жанри публіцистики (фейлетон, нарис і т.д.). Регіональні (територіальні) повідомляють про події, що мають місце в якомусь одному регіоні. Проблемні відділи (економічних, соціально-побутових, правових проблем) зосереджують увагу на проблемах, що постають перед людьми, в тій чи іншій галузі життя. Нарешті функціональні відділи забезпечують якусь одну функцію, пов’язану з підготовкою матеріалів певного характеру (відділ внутрішньої інформації, відділ ілюстрацій, відділ листів).

У структурах окремих редакцій газет спостерігаємо також тимчасові і позаштатні відділи. Перші створюються на основі тимчасового переміщення і об’єднання окремих працівників у мобільну групу, яка повинна впродовж певного періоду повно і різнобічно висвітлювати якусь важливу політичну, господарську чи якусь іншу кампанію (приміром, парламентські чи президентські вибори). Після виконання завдання – відділ припиняє свою діяльність.

Позаштатні відділи сприяють більш глибокому висвітленню окремих насущних питань. До них входять позаштатні кореспонденти, спеціалісти тих галузей, які репрезентує відділ. Такі підрозділи працюють за своїм окремим планом, що узгоджується з планом штатного відділу, який координує роботу з організованим у мобільну групу активом. Коли робота позаштатних відділів добре налагоджена – розширюється і поглиблюється проблематика видання, відповідно зміцнюється міст „газета – читач”, збільшується тираж тощо. Варто створювати на громадських засадах відділи охорони навколишнього середовища, охорони здоров’я, правових проблем, мистецтва тощо. Практика створення позаштатних відділів найбільш виправдана в тому випадку, коли склад редакції невеликий, але існує потреба в повному і різнобічному висвітленні різноманітних проблем.

Технічну частину редакції репрезентує ряд служб з чіткими функціями та обов’язками. Центр комп’ютерного набору і верстки забезпечує передрук всіх оригіналів, газети, службової документації, листування з читачами і т.д. Коректорська група вичитує оригінали та вже зверстані відбитки чи полоси. Редакційна бібліотека забезпечує журналістів довідковою літературою і матеріалами. Група перевірки (крупні редакції) дбає про точність публікацій, перевіряє факти, що є в окремих матеріалах, посади, дати, географічні назви і т.д. Чергова служба випуску створюється для праці над номером в редакції і друкарні. Редакційне видавництво забезпечує матеріальний і фінансовий бік випуску газети і т.д.

Тетяна Рєпкова (Новое время: как создать профессиональную газету в демократическом обществе. – IREX, 2002), вибудовуючи уявну структуру великої благополучної щоденної газети, окреслює посадові обов’язки таких технічних працівників: комерційний директор, менеджер з реклами, помічник менеджера з реклами, рекламний агент, агент з розрахунків за рекламу, менеджер з розповсюдження, менеджер з маркетингу, фінансовий директор, головний бухгалтер, бухгалтер-економіст, бухгалтер з нарахування заробітної плати, бухгалтер-касир, бухгалтер з розрахунків з дебіторами, менеджер з персоналу, офіс-менеджер, секретар редакції, кур’єр, прибиральниця, менеджер інформаційних систем, старший коректор, коректор, бібліотекар, пошукувач, оператор комп’ютерного набору, водій.

ґ) Пірамідальна структура редакції.

На основі розподілу праці формується структура редакційного колективу. Найбільш поширеною нині є пірамідальна структура редакції, на чолі якої знаходиться її керівник – редактор, далі – заступники, відповідальний секретар, а нижче розміщуються творчі і технічні підрозділи. Вони утворюють декілька рівнів (три-чотири). На кожному з них знаходиться ланка управління і виконання та їх керівники, а на найнижчому – творчі і технічні співробітники – безпосередні виконавці завдань керівництва. Пірамідальна структура редакції має свої переваги. Вона забезпечує повний розподіл праці в колективі, єдиноначальство на всіх рівнях, високу персональну відповідальність кожного співробітника за результати своєї роботи. Але має і недоліки: вона громіздка, затримується проходження інформації, необхідної для управління колективом і випуском газети. Шлях рукописів майбутніх публікацій знизу вгору – від авторів до секретаріату і редакторату – ускладнений, що знижує оперативність виходу повідомлень на газетні полоси. До того ж приявний ризик внесення у ці повідомлення правок, що можуть перекрутити факти. Але окреслена структура вдосконалюється – ми показуємо її на прикладі середньої газети (Див.: Додаток 1), в менших редакціях все спрощується (нема заступників редактора, відділ представлений одним працівником і т.д.).

д) Плоска (децентралізована) структура редакції.

Із входженням періодичних видань у ринкову економіку, змінами, який цей процес супроводжують, порушуються усталені структури редакції. Цей процес пришвидшується і йде кількома шляхами. Один з них – скорочення колишньої, звиклої структури редакцій, яке проявляється в різних формах. Приміром, відбувається укрупнення, а при тому зникають такі, що пройшли перевірку часом і практикою, творчі і технічні підрозділи. У редакціях газет сміливо перепрофільовують характер відділів: замість галузевих, наприклад, появляються структури змішаного типу. Скажімо, замість відділів промисловості і сільського господарства створюється відділ соціально-економічних проблем. Зокрема цей приклад підтверджує, що редакції йдуть шляхом перенесення проблематики у структуру колективу.

У редакціях сучасних газет інколи формують декілька крупних секторів, наприклад, – економічний, ідеологічний, інформаційний, замінюючи ними традиційні відділи.

Структуру редакції змінюють і так, щоб уникнути багатоступінчастості, що притаманна пірамідальній структурі. Стає звичною в кінцевому результаті плоска структура редакції (Див.: Додаток 2). При цьому рівні, про які ми вели мову вище, скорочуються до мінімуму. Деякі редакції, наприклад, відмовляються від відділів взагалі, поділяючи працівників на дві великі групи – оглядачів та репортерів, за кожним з яких закріплюється певна проблематика (рубрики). Таке вирівнювання структури має переваги – скорочується шлях проходження управлінської інформації до кожного співробітника (зверху вниз), проходження рукопису (знизу вверх). Але при цьому більшає обов’язків у керівників редакції. Вони (редактор, заступники, відповідальний секретар) зобов’язані читати оригінали і почергово вести номери. У невеликих редакціях (районній пресі, приміром) навіть недоцільно впроваджувати пірамідальну структуру. Розподіл праці продумується таким чином, що кожен працівник відповідає за якусь ланку творчої роботи, інколи й технічної. Змінюється також і технічна група редакції у зв’язку із запровадженням нової техніки, насамперед, комп’ютерної. Якщо нею забезпечений кожен працівник, то зникає потреба у машинописному секторі. Якщо у редакції створено довідковий електронний банк даних, то зникає потреба у бібліотеці. Разом з тим у редакції з’являються нові професії – програміста, техніка. Секретаріату підпорядкований редакційний центр комп’ютерної верстки, деколи такий центр обслуговує кілька редакцій, перебираючи на себе частково функції газетного видавництва. Одним із помітних напрямів зміни структури редакційного колективу є поява у ньому комерційних структур, тобто третьої (після творчої і технічної) групи комерційних працівників. Приміром, редакція львівського „Високого замку” має власну систему розповсюдження, магазини, може мати платні юридичні послуги, окрему рекламну газету, книжкове видавництво, страхову компанію, інформаційне агентство, малі підприємства і т.д. Вводиться у штат комерційний директор, що знаходиться в редакційній ієрархії на рівні заступника редактора. Редакції українських газет перебувають у стадії становлення.

е) Заохочення журналістської праці.

Редакційний менеджер визначає склад редакційного колективу. Він зобов’язаний утверджувати і зміцнювати економічні методи управління редакційним колективом. У ринкових умовах вони на передньому плані у системі методів управління редакцією, до яких належать і організаційні, і психологічні та й інші. Редактор має широкі можливості для фінансового впливу на працю журналіста. Один із шляхів – переведення працівника на більш оплачувану роботу чи регулювання його зарплати розміром гонорару. Має відповідний ефект і заохочення виступів журналіста на сторінках газети (частоти публікацій), залежно від активності, ініціативи, майстерності, ефективності і т.д. Це стимулює творчу працю. У редакціях діють і такі форми матеріального заохочення: премії, пам’ятні подарунки, надання путівки в санаторій тощо. Не слід забувати і про моральне стимулювання – подяку у наказі редактора, вільне відрядження на давно „виношену” тему, уміщення публікації на дошці кращих матеріалів тижня, місяця... Такі заохочення завжди доцільні.

Сьогодні редакції послуговуються контрактною системою найму працівників. Попередня практика укладання трудового договору не завжди була ефективною, приміром, не вказувалося терміну його дії і керівникам важко було звільнити некваліфікованого працівника. Контрактна система гнучкіша, договірна база може бути ініційована редактором, у ній передбачаються особливі умови розірвання контракту. Такий документ складається з двох частин: до першої належать основні положення, пов’язані з режимом праці і відпочинку, характером і умовами праці, зарплатою, відпусткою; у другій – так звані факультативні умови, які стосуються різних сторін соціального захисту, наприклад, контракт з особливо цінним працівником може гарантувати надання йому житлової площі.

Рекомендована література

1. Гуревич С.М. Основы редакционного менеджмента. – Москва, 1994. – 86 с.

2. Грабельников А.А. Работа журналиста в прессе. – Москва: Изд-во „Риа-холдинг”. – 2001. – С.91-103.

3. Мішель А. Картер, Гілліан Кей. Як керувати редакцією газети. – IREX Про Медіа. – 2002. – 28 с.

4. Репкова Т. Новое время: Как создать профессиональную газету в демократическом обществе. – IREX Про Медіа. – 2002. – С.305-368.

Питання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під терміном „структура”?

2. Назвіть умови успішного функціонування структури редакції газети.

3. Як ви розумієте суть принципів редакційної діяльності?

4. Хто входить у творчу функціональну групу редакції газети?

5. Які ви знаєте групи відділів сучасної газети?

6. Які зміни відбуваються у технічній функціональній групі редакції газети?

7. Окресліть можливості позаштатних відділів газети.

8. Пірамідальна структура редакції переваги і недоліки.

9. За яких умов можна уникнути багатоступінчастості у структурі редакції?

10. Окресліть форми заохочення творчої праці.