Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет філософський
Кафедра психології
ПРОБЛЕМА КОНФОРМІЗМУ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
Курсова робота
Виконала студентка I курсу
психологічного відділення
філософського факультету
стаціонарної форми навчання
Пріяткіна Ілона Дмитрівна
Науковий керівник
Турецька Х. І.
Львів – 2012
ЗМІСТ
ЗМІСТ…………………………………………………………………………… 2
ВСТУП………………………………………………………………………. …. 3 РОЗДІЛ I. Це Дуже легко – приєднуватися до більшості…………………… 5
Визначення терміну «конформізм»…………………………………. 5
Конформність і нонконформізм, як залежні терміни. Негативізм… 10
РОЗДІЛ II. Психологічні теорії конформізму……………………………….. 13
2.1 Конфронтація поглядів Еріха Фрома і Зігмунда Фрейда у розумінні конформності, виходячи з роботи Е. Фрома «Втеча від свободи»…………. 13
2.1.1 Теорія конформізму Фрома, згідно із твором «Втеча від свободи»13
2.1.2 Конфронтація поглядів Еріха Фрома і Зігмунда Фрейда…….. 13
2.2 Психологічні теорії конформізму…………………………………… 15
2.2.1. Преформізм і енвайрноменталізм Локка………………………. 15
2.2.2 Психологи про конформність……………………………………. 16
РОЗДІЛ III Експериментальні дослідження конформної поведінки………. 19
3.1 Конформізм, як культурно-історичне явище…………………………. 19
3.2. Експерименти С. Аша………………………………………………….. 20
3.3. Експерименти с Мілігріма…………………………………………….. 24
3.4. Типи конформної поведінки. Які фактори впливають на
конформність. Згідно досліджень С. Аша і С. Мілігріма………………….. 27
3.4.1. Вплив меншості……………………………………………………. 27
3.4.2. Послідовність………………………………………………………. 28
3.4.3. Упевненість в собі…………………………………………………. 29
3.4.4. Відступники з боку більшості…………………………………….. 29
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………… 31
Список використаної літератури…………………………………………….. 33
Вступ
Актуальність дослідження:
Час, у який ми живемо, можливо назвати епохою ЗМІ, реклами, політтехнологій. У сфері управління персоналом активно розвиваються технології формування команди, конструювання сприятливого психологічного клімату. Тобто, активно формується тенденція до посилення зацікавленості у соціально-психологічних механізмах, які керують процесами, які відбуваються у суспільстві в цілому, чи у малих групах зокрема. До цих механізмів можна віднести і феномен конформізму. Не зважаючи на актуальність соціально - психологічних досліджень конформності, останні роки в Україні і Росії характеризуються відсутністю робіт за заданою проблематикою; зарубіжні дослідження феномена конформності проходять у рамках вже існуючих теоретичних підходів у направленні їх деталізації.
Соціальна психологія протягом кількох десятиліть вивчає проблеми конформізму. У середині 30-х років XX ст. американський психолог Музафер Шериф досліджував у лабораторних умовах формування групових норм та їх вплив на людей, використовуючи так званий автокінетичний ефект (оптичну ілюзію руху нерухомої світлової точки в затемненому візуальному полі).
У 50-х роках, Соломон Еш вирішив зайнятись систематичним дослідженням конформності. На основі його розробок (експериментів), у 1996 році Соціальні психологи Род Бонд і Пітер Сміт провели метааналіз* 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Великобританії, Франції, Голландії, Португалії, Японії, Гонконзі, Фіджі, Зімбабве, Заірі, Гані, Бразилії, Кувейті і Лівані.
Метою нашої роботи є бажання звернути увагу на проблему вивчення і дослідження конформності суспільства. На більшу її актуальність ніж у 50-і роки, вказати на те, що проблема потребує нових підходів у дослідженнях.
Об’єктом дослідження є особистнісна і групова психологія, предметом – проблема конформності.
Структура роботи:
Дана курсова робота складається із титульної сторінки, змісту, вступу, 3-х розділів, кожен із котрих має свої підрозділи, і деяких підрозділів, які мають свої під підрозділи. Загальний обсяг тексту складає 26 сторінок, також, робота містить 5 малюнків.
Для досягнення мети було опрацьовано 31 пункт списку літератури (стр. 32)
Розділ I це дуже легко – приєднуватися до більшості
«Це дуже легко - приєднуватися до більшості»
давньоримський філософ Сенека.
Визначення терміну «конформізм».
Енциклопедичний словник, за редакцією А.А. Івіна (2004 рік), дає таке визначенні терміну «конформізм»:
Конформізм
(Від давньолат. Conformis - подібний, згідною) - морально-політичне і морально-психологічне поняття, що означає пристосуванство, пасивне прийняття існуючого соціального порядку, політичного режиму і т.д., а також готовність погоджуватися з пануючими думками і поглядами, загальними настроями, поширеними у суспільстві. Як конформізм розцінюється також непротивлення переважаючим тенденціям, незважаючи на їх внутрішнє неприйняття, самоусунення від критики тих чи інших аспектів соціально-політичної та економічної дійсності, небажання висловлювати власну думку, відмова від власної відповідальності за вчинені вчинки, сліпе підпорядкування і проходження будь-яким вимогам і приписам, які надходять від держави, суспільства, партії, лідера, релігійної організації, патріархальної громади, сім'ї і т.ін.(Подібне підпорядкування може бути обумовлено не тільки внутрішніми переконаннями, а й менталітетом, традицією). Високий ступінь конформізму на основі фанатизму, догматизму, авторитарності мислення, характерна для ряду релігійних сект. Конформізм означає відсутність, або пригніченість власної позиції і принципів, а також відмова від них під тиском різних сил, умов, обставин. У ролі останніх, в залежності від ситуації, можуть виступати думки більшості, авторитет, традиції і т.п.
Конформізм у багатьох випадках відповідає об'єктивній зацікавленості держави у збереженні контролю над населенням, а часто, і відповідає уявленням владних структур про благонадійність. Тому конформізм в суспільстві часто насаджується і культивується панівною ідеологією, яка обслуговується системою виховання, службами пропаганди, засобами масової інформації. До цього схильні в першу чергу держави з тоталітарними режимами. Конформістським, за своєю суттю, є всі форми колективістської свідомості, що припускають жорстке підпорядкування індивідуальної поведінки соціальним нормам і вимогам, що походить від більшості. Проте у «вільному світі», з властивим йому культом індивідуалізму, однаковість суджень, стереотипність сприйняття і мислення також є нормою. Незважаючи на зовнішній плюралізм, суспільство нав'язує своєму члену «правила гри», стандарти споживання, стиль життя. Більш того, в умовах глобалізації, поширення єдиних інтернаціональних форм культури, практично на всій території земної кулі. Консерватизм виступає вже як стереотип свідомості, втілений у формулі «так живе весь світ».
У «соціології особистості», І.С. Кон, пропонує таке визначення:
Конформізм
(Від давньолат. Conformis - подібний, згідною), морально-політичний термін, що позначає пристосуванство, пасивне прийняття існуючого порядку речей, пануючих думок і т. д. Консерватизм означає відсутність власної. позиції, безпринципне і некритичне наслідування будь якого зразка, який володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, авторитет, традиції і т. п.). У сучасному буржуазному суспільстві консерватизм, по відношенню до існуючого соціального строю і панівним цінностям, насаджується системою виховання та ідеологічного впливу; він є типовою рисою діяльності бюрократичних організацій. На відміну від конформізму, Соціалістичний. колективізм передбачає активну участь індивіда у виробленні групових норм, свідоме засвоєння колективних цінностей і, що випливає звідси, співвіднесення власної поведінки з інтересами колективу, суспільства.
Від Консерватизму слід відрізняти конформність (конформні реакції), яка досліджується соціальною психологією. Засвоєння певних групових норм, звичок, і цінностей - необхідний аспект соціалізації особистості, і передумова нормального функціонування будь-якої соціальної системи. Але соціально-психологічні механізми такого засвоєння та ступінь автономії особистості по відношенню до групи бувають різними. Соціологів і психологів здавна цікавили такі питання, як наслідування, соціальне навіювання, «психічні зараження» і тому подібне з 50-х рр.. XX ст. Предметом інтенсивних експериментально психологічних. досліджень стали способи відбору та засвоєння індивідом соціальної інформації, та її ставлення до групового тиску. З'ясувалося, що вони залежать від цілої сукупності факторів - особистісних (ступінь сугестивності індивіда, стійкість його самооцінок, рівень самоповаги, тривожність, інтелект, потреба у схваленні оточуючих і так далі; у дітей, конформні реакції вище, ніж у дорослих, а у жінок - вище, ніж у чоловіків), групових (положення індивіда в групі, її значимість для нього, ступінь згуртованості і ціннісно-орієнтаційності єдності групи), ситуаційних (зміст завдання і зацікавленість у ньому піддослідного, його компетентність, приймається чи рішення публічно, у вузькому колі або наодинці і таке інше) і загальнокультурних (наскільки взагалі в даному суспільстві цінується особиста самостійність, незалежність суджень і так далі). Тому, хоча висока конформність асоціюється з певним типом особистості, її не можна вважати самостійною особистісної рисою; її співвідношення з іншими соціально-психологічними. явищами, такими, як сугестивність, ригідність (жорсткість) установ, стереотипність мислення, авторитарний синдром та інше, потребує подальших досліджень.
У той час, нова філософська енциклопедія за ред.. В.С. Стьопіна, пропонує таку дефініцію терміну:
Конформізм
Конформізм (від давньолат. Confonnis-подібний, згідною) - некритичне прийняття індивідом існуючого порядку речей, пристосування до нього, відмова від вироблення власної позиції, пасивне слідування переважному образу думок і типу поведінки, загально-соціальним або груповим стандартам і стереотипам. Конформістська установка виробляється тиском соціального оточення на суб'єкта, який здійснюється у явній або прихованій формі на тлі ослаблення раціонально-критичного мислення суб'єкта, його самосвідомості, пригніченості емоційних і вольових проявів особистості. У той же час властивий суб'єкту конформізм може досить чітко усвідомлюватися ним, не викликаючи в нього почуття протесту. При цьому для суб'єкта характерно прагнення виправдати свій конформізм зовнішніми обставинами, перенести відповідальність за свої дії на зовнішнє оточення.
Ще А. де Токвіль* зауважував, що в умовах "демократичного деспотизму" люди кожен день жертвують державі нову частинку своєї особистої свободи, ті, хто час від часу перекидає трони і зневажає королів, все легше і легше, не надаючи ніякого опору, підпорядковуються будь яким бажанням державного службовця. У сучасній цивілізації, стверджує Г. Маркузе, соціальний контроль настільки інтроецірован, що індивідуальний протест стає практично неможливим; особистісний простір індивіда, де зосереджена сила негативного мислення, критична сила розуму, поступово звужується і втрачається, результатом чого стає не пристосування, а мімезис, безпосередня ідентифікація індивіда з суспільством як цілим.
Поряд з поняттям "конформізм" у соціальній психології є категорія "конформність", під якою розуміється або універсальний механізм узгодження думок і поведінки індивіда з думкою і поведінкою групи або її більшості, умова і прояв соціалізації особистості, або один з аспектів взаємовідносин індивіда і групи поряд з нонконформністю (негативізмом) і активним самовизначенням в групі на основі осмисленого ставлення до її цілей, цінностей і норм.
Конформізм і конформність пов'язані з такими процесами, як навіювання (засвоєння психічних станів і утворень - ідей, уявлень, установ і таке інше, одного суб'єкта, іншим без належного свідомого контролю, осмислення і раціонально-критичного ставлення до них), психічне зараження (розповсюдження емоційного стану одного суб'єкта на іншого як у зв'язку з передачею значень і смислів, так і незалежно від неї) і наслідування (копіювання будь-якого зразка), які забезпечують схожість або однаковість у поведінці людей.