3.3. Експерименти с Мілігріма.

Існують чисельні модифікації методики Аша, проте суть їх залишається незмінною - це метод "підставної групи". В 60-х рр. XX ст. американський соціальний психолог Стенлі Мілграм провів серію експериментів, метою яких було визна­чити, що буде, коли авторитетні накази розійдуться з совістю. Мілграм в своїх експериментах вивчав сутність впливу на по­ведінку і моральні цінності особистості іншої авторитетної осо­би або групи. В експерименті досліджуваному пропонувалось "вчити іншу людину, застосовуючи в якості покарання елект­ричний струм різної сили у випадку "недостатньої" старанності. Удар струмом міг бути доведеним до смертельно небезпечної сили. Природно, що ситуація була інсценізованою, але дослід­жуваний цього не знав. Так от, більшість досліджуваних дово­дила ступінь свого покарання (не дивлячись на галас "жертви учіння") до рівня, на якому об'єкт їх впливу повинен був заги­нути. Отримані результати С. Мілграм пояснив так: люди, які живуть в суспільстві, схильні довірятись тим, хто вважається ними за авторитет, займає більш високе становище, має більш високий статус, володіє більшими знаннями. Ступінь довіри авторитету може простягатися аж до нанесення під його впли­вом непоправної шкоди собі.

Досліджувані пояснювали свою поведінку такими причинами:

• вони попали "в пастку", погодившись з самого початку прий­мати участь в роботі і виконувати інструкції експериментатора. По­чавши діяти, вони вже не могли зупинитись, вийти з експерименту;

• давши обіцянку приймати участь в експерименті, вони не­мов би взяли на себе обов'язок поводитись так, як вимагає екс­периментатор, і ці "етикетні" правила порушувати їм було не­зручно. Але ж коли ті самі дії здійснювались з участю ще двох людей, і ті відмовлялись продовжувати експеримент, коли з'яв­лялась небезпека для здоров'я "жертви", то і досліджувані та­кож відмовлялись продовжувати дослід. Це відбувалось також і в тому випадку, коли авторитет експериментатора ким-небудь в групі ставився під сумнів;

• якщо насильство здійснювалось не самим досліджуваним, а лише під його керівництвом чужими руками, бар'єр опору експери­ментаторові, співчуття до об'єкта впливу різко зменшувались. Крім того, неможливість безпосередньо спостерігати результати свого впливу також знижувала поріг співчуття;

• відсутність нагляду за досліджуваним приводила до змен­шення ступені слухняності;

• авторитет науки, яка немов би прийняла в експерименті відповідальність на себе, впливав на досліджуваних у напрямку збільшення слухняності.

Мілграм не тільки виявляв те, до якої міри люди підкоряють­ся авторитету, він також проаналізував умови, що викликають підпорядкування. Вирішальними факторами виявились наступні: емоційна віддаленість від жертви; близькість і легітимність авто­ритета, обставина, чи є авторитет інституціоналізованим; а також вплив непідпорядкування колеги-досліджуваного. Досліджувані Мілграма діяли з меншим співчуттям до "учнів", коли не могли їх бачити. Коли жертва знаходилась на значній відстані і "учитель" не чув її скарг, майже всі спокійно йшли до кінця. Якщо учень зна­ходився в тій самій кімнаті, то лише 40 % застосовували найсильніший електричний струм (450 вольт). Повне підпорядкування падало до ЗО %, коли від "учителя" вимагали притискати руку "учня" до струмопровідної пластини.

Теж саме відбувається і в повсякденному житті, коли легше виявити жорстокість по відношенню до того, хто деперсоналізований або знаходиться на відстані. Тоді люди можуть бути бай­дужими навіть до великих трагедій. Військова етика дозволяє бомбити беззахисне селище з висоти 12 км, але не допускає роз­стрілу в упор таких же беззахисних селян. Люди більше співчу­вають тим, хто персоналізований.

Фізична присутність експериментатора теж впливає на підпо­рядкування. Коли Мілграм давав розпорядження по телефону, йому підпорядковувалось лише 21 % досліджуваних. Інші досліди підтвер­дили, що коли той, хто надає накази знаходиться у безпосередній близькості, то відсоток поступливих зростає.

Авторитет, однак, повинен бути законним. В одному з експери­ментів, коли після того як "експериментатор" змушений був нена­довго покинути лабораторію і інший досліджуваний, якому відво­дилась роль клерка ("підсадного"), брав на себе роль експеримента­тора, то більшість досліджуваних (80 %) відмовлялась йому підпо­рядковуватись. Таке повстання проти нелегітимного авторитету різко контрастує з ввічливою поважливістю, яка звичайно виявля­лась до експериментатора.

Експерименти С. Аша, С. Мілграма продемонстрували силу соціальних впливів і ту легкість, з якою поступливість тягне за со­бою схвалення. Ці експерименти засвідчили, що зло, яке існує в на­шому світі - це не просто справа рук поганих людей, а є результа­том могутності ситуацій, які змушують людей погоджуватись з не­правдою або капітулювати перед жорстокістю. Подальше досліджен­ня феномену конформності сприяло висновку, що тиск на індивіда може здійснювати не тільки більшість групи, але й меншість. Аме­риканські соціальні психологи М. Дойч і Т. Джерард розглядають вплив меншості як інформаційний тиск, тобто як такий вибір члена групи, що здійснюється на основі інформації, яку він отримує не від більшості, а від меншості членів групи. Експерименти Д. Лемена, І. Депорта і Ж. Луерна показали також, що досліджувані з високим статусом мало змінюють свою оцінку під впливом тиску більшості, причому групова норма змінюється в бік оцінки цих осіб. Отримані результати суперечили моделі однобічного впливу М. Шеріфа і С. Аша. Виник новий об'єкт дослідження - вплив меншості.