Про Кондратікова 1

14 грудня, якогось там року, у красивому місті Львові на площі Митній падав сніг,було літо. Всі ті хто стояв на зупинці, хотіли їхати у Винники.Це було анонімне містечко Львівської області де є один одинокий цвинтар. А саме на зупинці були: солісти Лінкін Парку, вокаліст Депішмоту, група Бутирка, Віктор Павлік і Ольга Сумська. Але ці всі персонажі нам зараз не цікаві, адже щойно прийшов на зупинку сам Кондратіков.

-Привіт Кондратіков. – Привітався Автор твору.

-Привіт-привіт. – Привітався Кондратіков.

Це був парубок 17-ти років. Дуже красивий, цікавий, з загадковими очима. Та ще він мав прекрасне довге волосся.І взагалі це була душевна людина. І Автор твору його дуже любив і любить і любитиме завжди. Адже це Кондратіков.

-Ти куди їдеш? – Запитав Автор парубка.

-Я їду у Винники до дитинки. Їй 4 рочки сьогодні. Вона така ще молоденька.

Автор про себе здивувався але вигляду не подав. Кожному своє. Ось над’їхала маршутка і всі почали заходити у двері. Водій здер з Кондратікова гривню і 75 копійок, і той розбив йому ніс.

Ольга Сумська здивувалась і подарувала Кондратікову серіал «Роксолана».

Тоді Кондратіков сів на зад у заднє крісло та почав слухати музику. Дивлячись у вікно, де бігали люди, він помітив як молода красива дівчина перебігала дорогу і її збив трамвай. Хлопець усміхнувся. Це підняло йому настрій. Впереді Ольга Сумська їла снікерс, Віктор Павлік сперечався з групою Бутирка, а солісти Лінкін Парку і вокаліст Депішмоту читали експрес.

Це був цікавий день. Була якась така енергія, дуже добра. Маршрутка застрягла в пробці. І тут відкрилися двері і зайшов терорист з автоматом АК-47 і і сказав.

-Ви в Брюховичі їдете?

-Ні, сказав шофер-водій.

-А вибачте.

І тут група Бутирка зраділа.

-Всьо, ми напішем пра ета пєсню. Душевную пєсню пра тєраріста, каторий хатєл папасть в Брюховичі, но не смог. І тагда он пашол на вайну і патєрадлдруга.

Всі на них подивились як на придурків. І Віктор Павлік почав сміятись і тикати пальцем в око.

Але тут промовив Кондратіков:

-Слухай, Автор то ти про мене розказуєш чи про кого, а? – Нервувався той.

Автор вибачився. І почав співати пісні групи Gorilaz. Всі втішились.

І ось маршрутка в’їхала у ліс. І тут зненацька з’являється Теранозавр-Рекс і починає гавкати.

Шофер-водій професіонально викручує руля в сторону і минає динозавра. Але якась машина не впоралась з керуванням і вилетіла з дороги. Але це вже окрема історія.

Винники – місто темряви і жаху. І ще бруду. Тут завжди можна побачити вночі старих дідусь на лавочках, які чекають діточок, чужих діточок.

Кондратіков вийшов з маршрутки, тут відразу до нього причепилось десять гопніків і один пес.

-Слиш, пацан маєш сігарєти? Шо? Нема? А якщо паіскать?

Тут вийшла група Бутирка. Побачивши це, вони знову зраділи. Один взяв гітару, а другий кусок паперу.

Гопнікі ніяк не хотіли відставати від Кондратікова, тому він завалив їм всім в очі локтьом і вони всі вмерли. А пес напав на групу Бутирка. А Кондратіков купив собі «Скітлс»

Слова автора: Кондратіков йде собі, мріє про діт.. про любов, про майбутнє. І тут бачить своїх друзів. Це був високий сімпатічний друг, який не стрижеться, звати Кузя. І ще один зі щочками та родимкою під лівім оком, а звати Бергіно.. Кондратіков зрадів. Позаду них проходило дитя.

-Привіт друзі! – Привітався Кондратіков.

-Буш курив? Запитав Кузя.

Але тут знову приходять гопнікі з монтіровкую і йдуть на Кондратікова. Кондратіков щолкає пальцями і на гопніків падає метеорит. Вони всі мертві, а навколо багато крові. Прибігли бездомні собачки поживитись. Всюди можна знайти вигоду.

Кондратіков взяв у Кузі закурити тай затянувся. Затянувся так, що аж капець. Чорні стали зрачки.

І вмить до Кондри прийшли глюки. Він опинився на галявині. Бачить перед собою велике дерево дуб і міліціонера. І чує, як кричить вовк. Дивиться, а біля пенька лікар-хірург і лев стоїть на двох лапах. А повсюди багато крові. Кондратіков почав заходитись від сміху. І впав на землю.

Тим часом Бергіно і Кузя не знали що то зробити. Дивляться вони на Кондратікова, а там піна з рота, чорна. І вони почали заходитись від сміху.

Але вмить приїхали гопнікі з випускного. Неподалік була група «Бутирка». Побачивши це, вони почали бігти до гопніків з гітарами.Почали співати пісню «Атестат». Кондра ще лежав на землі, і думав, що він котик. Повзав по землі і тулився до стовба, хотів залізти на дроти.

Всі давай в паніку. Кузя знав, що гопнікі зараз накинуться і надеруть зад. Віктор Павлік теж це знав, бо у нього є голова з волоссям, він не дурний. Хулігани-гопнікі вже наступали, грянула війна.

Битва-ужас. І тут Бергіно зрозумів, що треба зробити. Він мужньо витягнув вказівний палець і встромив його Кузі в око. Тоді він доторкнувся до своєї чудо-родінки і промовив: «вілдаоівлдаов».

І тут стає Кодратіков, він прийшов до тями. Він знову з нами. Наш герой. І всьо. Побачивши Гопніків, Кондра попросив у Бергіно ножа, і той йому дав ножа. І почалася кривава битва, де всіх зарізав Кондратіков, а Віктор Павлік потім фотографував трупи. І всі тішились.

Пролох

На день народження до дитинки Кондратіков так і не попав. Йому подзвонили і сказали, що ця дитинка отравилась і в… Короче не будемо про сумне. Тоді Кондра запропонував Кузі і Бергіно вирушити в центр. І вони так і зробили. Вони зайшли в маршрутку і помітили, що там одні гопнікі…

Тобі контініус..гаф-гаф…