Про Кондратікова 2

В попередніх епізодах: Кондратіков їхав на день народження до дитинки але вона на жаль в… , нажаль вона виїхала. І він зустрів своїх друзів Бергіно і Кузю. І вони хотіли їхати до центру і зайшли в маршрутку наповнену гопніками.

Сімнадцять злих очей дивилися на Кондратікова та його друзів. А на задньому сидінні сидів клоун.

«Знову ті сучі гопнікі» - подумав Кондратіков. Тому він почав на них кричати:

-Йдіть на хєр сволочі! Киш-киш! – Зловісно гаркнув Кондратіков.

Гопніки розізлились і вийшли з маршрутки. Переходячи дорогу, їх всіх збила вантажівка з надписом «Щастя». І дійсно всі стали щасливі, навіть клоун.

Сидівши в маршрутці, Кондратіков роздумував собі про життя, як він живе. Думав про маленьких діток від 2 до 4 рочків. Він дуже любив діток. Він буде чудовим та люблячим батьком і тут нічого сперечатись. Адже у його душі дуже великий сонячний промінь ,він просто хороша людина.

До маршрутки почали заходити люди. Дві близнючки сіли впереді, маньяк сів заді них. Також тут зайшов один гопнік і чорно-білий кіт. Машина зрушила з місця.

Кузя слухав собі наушники, а Бергіно впав у депресію. Він знову згадав минуле, як він воював.

А Кондра усміхався до близнючок. Вони йому сподобались. Пройшло дві хвилинки і він вже

з ними дуже мило вів бесіду.

-Як тебе звати? – Запитав наш герой твору.

-Мене Оля. – Сказала блондинка.

- А мене Іван. – Відповіла брюнетка.

Кондратіков трішки здивувався, чому цю дівчину звати Іван. Це якось неординарно.

-Можливо ти хотіла сказати Іванка? – Перепитався Кондра.

-Та ні красунчику, я Іван. –

Підслухавши розмову Бергіно і Кузя тихенько реготали . В Кузі пішла кров з носа і він почав битись голою об стінку і сміятись ось так: «ахахахахахаха»

Кондратіков ніжно дивився на Івана. На її чудові карі очі,як болото серед чистого поля. На її пухлі губи, як нічний мокрий матрац. На її добре личко, мов кришталева вода з Прип’яті, на її вуса…

Вуса? І тут Кондратіков замітив, що в Івана за секунду виросли вуса.

-О ні сестричко, в тебе знову починається. – Промовила з жахом Оля.

Іван почала панікувати. Її стало соромно. Тут такий красень-парубок, а у неї знову вуса.

Щоб заспокоїтись, Кондра пересів до гопніка.

-Слиш, у тебя сігарєтка єсть,м? – Промовив гопнік.

Не вагаючись Кондра витягнув ножа і проткнув злого гопніка наскрізь. Вилилось багато крові. А тим часом шовер їхав через ліс та співав пісні, а Іван брився.

Побачивши кров, маньяк згадав своє минуле. В нього виникла параноя.

-А ну усім стояти. - І всі встали. – Нє, а ну сісти. Я захоплюю маршрутку! Ану хутко давайте золото гроші, всьо шо блістіт і анальгін.

Колись давно, три дня тому цей чоловік зарізав свиню у вісні. Він був звичайною та доброю людиною, але він був сновидою. І ось коли йому снилось, що він бавить сліпих дітей у Африці, так насправді він вже відрізав останню ніжку свинки. Коли прокинувся він, то був весь у крові.

Він вирішив, що це нещасливий випадок та забув все. Але наступної ночі це повторилось але вже з овечкою, потім з корівкою, а тоді вже пішли білочки. І він вирішив стати маньяком.

-Е-е-е-е, чуваче ти чого,а? – Почав заспокоювати Кузя маньяка. – Рослабся, попий водички. – Він показав на краплинки, які були на вікні.

Маньяк був дуже злий і був дуже лисий. Видно життя його виснажило. Бідаця. І ось він побачив клоуна, який тримав тетріс у руках та бавився формули.

-Ага, сволота! – Скрикнув маньяк та побіг на бідолашного клоуна з ножем.

А тим часом маршрутка вже була біля 28 заводу. Шофер навіть нічого не розумів, що відбувається в нього салоні, адже він був глухий і німий. І без руки.

Кондратіков злякався біди, але вигляду не подавав. Він дивився на Івана. На її пишне волосся, мов гречка, на її красиве чоло, мов каток, на її вуса…вуса??

-Ну йоп твою мать! – Скрикнув автор. – Ну що то таке? Скільки вже можна.

А тим часом Бергіно дивився у вікно. Він був закоханий, невзаємне суче кохання. І це було боляче.

Він розумів, що нічого не повернути. Тому він почав кричати:

-А-а-а-а-а-а.

Кузя і Кондра злякались за свого друга. А маньяк далі різав клоуна. Це було для нього весело.

-А-а-а-а-а-а. – Повторив Бергіно. Всі подумали, що йому стало зле.

-Що з тобою , а? – Запитав Кузя. – Ти наляканий? Не переживай, нас врятує Брюс Уіллс.

-Шо? А, та нє, то я заїкаюсь. – Пояснив Бергіно. А-а-а-а а де ми є?

І ось Бергіно побачив труп гопніка і посміхнувся Кондратікову. І тоді побачив розчленоване тіло веселого клоуна і плюнув в лице маньяку. І його охопила неабияка гордість.

-Ти що зробила наволоч? – Грізно скрикнув маньяк.

-Вас кличуть. – Відповів Бергіно.

-Хто?

-Чорно –білий кіт.

Маньяк не зрозумів, що той пухлий з родінкою хоче сказати, але коли він обернувся він побачив чорно-білого котика, який сидів собі на кріслі та мурликав. В нього були червоні милі очі.

-Що ти блять хочеш? – Промовив чоловік до кота.

-Мяу. – Почулось у відповідь. – І котик почав собі митися лапкою.

-Ну і що?. – почав маньяк –Я так хотів. І не смій мені вказувати як жити. Я хазяїн свого життя, а не ти. І перестань мене звинувачувати. А то заріжусь зараз і помру, тобі то треба?

-Мяу-мяу. – Котик махав йому лапкою, не мов каже «Па па»

-А ну перестань я тобі сказав. Що ти зі мною робиш? Не чіпай мою лисину. Ні, геть від мене дитя вітру, йди звідси дочка-земля , не чіпай мене тато-море. А-а-а-а….

-Ей ти..- промовив голос за спиною чоловіка- маньяка.

Коли маньяк повернувся, він отримав удар ногою від Кузі, ножове поранення в око від Кондратікова і ляпас по лиці від Бергіно. Він вилетів з маршрутки.

-Я вам помщуся…. – Чулося позаду…

Та да да да…

Пролог

Маршрутка уже без пригод добралась до центру. Всі вийшли щасливі, крім гопніка та клоуна, бо вони вже були мертві. Ех.. Наші герої прямували до оперного. На них там чекала зустріч.

Але ж що сталося з чорно-білим котом? Про це ми дізнаємся у наступних серіях.