Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Про Кондратікова ( всі частини).docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
27.09.2019
Размер:
57.19 Кб
Скачать

Про Кондратікова 4 і дві других

Пішовши у депресію Автор не мився три дні, не їв калорійної їжі, не бігав крос і навіть не ходив у туалет, для нього це було важко, дуже важко. Він не знав, де ділись його герої. Він плакав ночами, блював на білосніжну постіль, їв мариновані ананаси і співав пісні Ротару. А коли наставала ніч, він вдягав свій найкращий костюм і наїдався таблеток і лягав спатки. От такий у нього був стан.

Але тут його осінило, коли маленька мурашка вилізла з норки і вмерла, тоді Автор роздівся до гола і ліг на підлогу. Почавши віджиматись, він плював на підлогу. Один віджим – один плювок.

Пройшло сім-вісім днів. Будинок Автора був вже весь у слині і він зрозумів, що цього досить.

Надівши штани фірми Адідас, він підійшов до дзеркала і підняв руки до гори і промовив:

-Я маленький песик. – тоді він став на коліна і почав гавкати. Стіни затряслись. Але нічого не виходило. І Автор не знав, що ще такого зробити, щоб повернути своїх героїв…

Це був ніби сон у сні, коли ти спиш і тобі сниться сон де у сні той сон ніколи вже не присниться. Таке відчуття було зараз у Кондратікова. Він ледве врятувався від гопніків-індіанців. Його та Кузю і Бергіно врятував чорно-білий кіт. І Бергіно поклявся, що йому купить пакетик Віскасу.

Відкривши очі, Кондратіков зрозумів що він знаходиться у квартирі, тоді він почав робити собі зарадку. Поруч був Кузя, у якого випало ліве око.

-Тримай друже – сказав Бергіно. – Я його знайшов за холодильником.

Це була пуста квартира де навіть простих вікон не було. Проста підлога, прості стіни, проста стеля і непрості чорні двері, а з боку було написано «Богуш лох: ахаха хі хі хі. » Герої не знали де вони є, тому вони почали виясняти це, бо вже було страшно.

-Друзі , як думаєте, де ми зараз знаходимся? – Запитав Кондра.

-Я гадаю… – Почав Кузя. - … що ми в пустій квартирі в невідомому для нас вимірі.

-Хоча судячи з того, що тут немає вікон, це мабуть коробка. Нас зменшили і посадили в коробку для дослідів. А двері, для того щоб сюди ходили різні гості і кенгуру. – Пояснив всім Бергіно.

Це була ненависть. Ця ненависть нагадувала, коли ти їж пюре з сочною сарделькою але в тебе немає кетчупа. І ти рвеш на собі волоссячко, потім їж його з пюре, адже немає кетчупа до сардельки і вмираєш на самоті, бо давишся від власного волоссячка. От і таке то. Йой.

-Спершу, нам треба заспокоїтись, і це особливо стосується тебе. – Кондратіков показав пальцем на Бергіно, який намагався стати на руки і стрибати. – У нас все буде добре. Автор нас знайде.

І тут зненацька виломлюються двері і в кімнату спокійно заходить чоловік. Потім наші герої зрозуміли, що це не чоловік, а підліток, пізніше – дитина. Це був хлопчик, років тринадцяти. У руках він мав пляшечку «Розтішка», а сам мав кумедний вигляд та смішну дикцію.

-Ти хто в біста такий? – Грізно гаркнув Кондратіков. – Ану Бергінка, дай мені ножик.

Цей хлопчик не міг зрозуміти, що таке «Біста» , а Бергіно не міг зрозуміти, якого хєра Кондра назвав його «Бергінка». Тоді маленький хлопчик почав відповідати.

-Я є Богуш.

- А, то той що лох, та? – Запитав Кузя.

- Ні, я не лох. – Сказав Богуш. – Я пацан, мені потрібна ваша допомога. Мого брата викрали.

Пішовши в магазин по цигарки, Кондратіков повернувся у квартиру. Він трішки був наляканий, адже він не міг вибратись з тої квартири. А тут цей молоденький парубок і каже що потрібна йому наша допомога, що він не лох і так далі. Голова вже йшла обертом і скакала на скакалці. Кузя з Бергіно грали і карти і доміно, тоді в плейстейшн 3. Бергіно був динозавром, а Кузя лікарем.

А Кондра тим часом мило говорив з тим так званим Богушем:

-Що ти від нас хочеш скатіна? – Запитав Кондратіков, доїдавши курячу грудинку.

-Якщо ви мені допоможете спасти мого брата, я вам відкрию портал назад у Львів.

Виходу вже не було. Вони мусили з цим малюком згодитися, бо до Кузі дзвонила мама і казала, що зупа з фрикадельками вже готова. Але тут зненацька в кімнату влітають гопнікі-привиди.

І наші герої і Богуш готуються до битви. Кондратіков вдів джинси-гумористи. На сей раз битва тривала не довго. Спочатку Кондра не знав,як їх здолати, адже привидів ножиком не перемогти.

Тоді він став мисливцем за привидами і всі стали і навіть Богуш. І заграла пісня «Гоуст Бастер».

І наші герої всосали гопніків-привидів і битва на цьому закінчилась. Тоді всі вийшли з цієї пустої кімнати, де по словам Богуша жив колись одинокий лев-поет. Він колись був щасливим.

Великий та великий коридор був попереду. Багато кімнату тут, було як в госпіталі.

-Його тримають на першому поверсі. – Пояснив Богуш.- Бідний мій братик.

-А ми тоді на якому? – Поцікавився Кондратіков.

-Ми точно на другому, я в цьому впевнений. – Сказав Кузя і показав пальцем на табличку «Другий поверх». Атмосфера ставала дедалі мокрою, адже почав падати дощик. І всі взяли в руки парасольки. Всі йшли по сходах, і їм на зустріч йшли солдати, космонавти і скейтери.

-Що вони тут роблять? – Запитав Кондратіков.

-Та вони тут завжди ходять. – Пояснив Богуш.

-Може вони хворі на СНІД? Чи там просто недорозвинуті? – Розмишляв Бергіно.

-Та не чіпайте їх! Вони і так бідні, вони люди. – Кричав Кузя.

Якщо не враховуючи проблем iз психікою у Кузі, все було чудово. Навіть краще. Ми йшли за Богушем, розглядаючи різні картини та підлогу. На одній картині було зображено крокодила, який п’є на пів сухе вино з дитинчатами тигра, а на другій як старий дід чекає на зупинці щастя, але тут на нього падає метеорит, всі плачуть але згадують, що тепер три дня свят. Це так сумно.

- Що це за кімната така? – Запитав Кондратіков, показуючи на кімнату.

-А ти заглянь. – Іронічно усміхаючись та потираючи руки промовив Богуш.

Кондратіков так і зробив, заглянув,а там два мужика в карти бавляться.

-Що тє в біса нада? – Промовив Хмельницький до Кондри. – Той вже хотів брати в Бергіно ножа та зарізати поганця, але парубок був начитаний і впізнав цього дядька. Він був приголомшений.

- Та заспокойся Бодя. – Сказав Бандера. – Випий горілки, закури люльку. – Вони почали усміхатись.

Кондра зачинив двері. В нього був шок. Адже він побачив, як Кузя мочиться в куточок.

-Як це ж так? Що за хєрня? – Запитав Кондратіков. – Вони ж жили в різні періоди?

-Хмельницький не знав Бандеру. – Почав пояснювати Богуш. – Але як ти думаєш, чи знав Бандера Хмельницього? На світі все дуже тісно пов’язано та сховано від людських очей.

Бергіно, бідний солдат Бергіно. Його рана на серці ніколи не заживе від першого кохання, того сучого кохання. Навіщо він писав їй вірші? Навіщо він не спав ночами? Навіщо він робив дурниці заради неї? Навіщо Кузя знов мочиться в куточок?

-Ти курва вже заспокоїшся? Вже не можеш потерпіти? –Насварив на нього Бергіно.

-Відчепись щокастий! То ця будівля на мене погано впливає.

Хоча пройшло вже більше року з того часу, але все одно він її любить ненавидячи. Він вже смутно згадує її лице. Тай він вжене хоче цієї фальшивої любові. Це все так тупо, як нести з собою в кульку голову тигра і думати що там подарки на весілля. Але Бергіно забив, адже в нього є нове щастя.

Наші герої спустились на перший поверх. Всі стали на коліна, тоді почали пригати. Перед ними була кімнати, а на ній був напис « Тут сидить в полоні брат Богуша, ахаха, я кончєний маньяк»

Тоді Кузя ( бо він най самий сильніший зі всіх тих ) розбігся і хотів вибити двері ногою, але нога пробила двері наскрізь, а вони так і не відчинились. Так само зробив Норберт у Голому Пістолеті.

Леслі Нільсон, ну чому ти помер? Це так все сумно. Хороші люди завжди їдуть до неба…сумно…

Коли двері відчинились, всі увірвались. Богуш побачив свого брата прив’язаним до стільчика.

-Байцар! – Скрикнув Богуш.

-Братик! –Усміхнувся Байцар.

-Блядь! Я встав у лайно тигра. –Сказав Бергіно.

-А-а-а-а, ви все таки прийшли. – Промовляв голий чоловік з одним оком.

Кондратіков впізнав цього чоловіка. Той самий маньяк-сновида. Якому він викулупав око ще тоді, в маршрутці. Кондру переповнила злість, він хотів вбивати. Да почнеться битва. Та. От.

Маньяк підняв руки вниз і почав кричати та говорити і плакати:

-НіколасКейджБаобабБодяСтупка. – І через вікно прилетіли гопнікі-привиди, і ше Каспер.

Але тут зненацька з’являється Автор твору і починає танцювати капуеро.

-Нарешті я вас знайшов, я скучив за вами. Ви мої дітки. –Бачачи що відбувається, що його дітки в небезпеці, той викликає їм на допомогу сили добра і починає їсти манку. І тоді приходить Партікапей, а біля нього лялька Сін:

-Пташка на гіллі пісню… - Не даючи привітатись Партікапею, маньяк відрубує йому голову, а лялька Сін вбиває себе током. Можливо ви думаєте, що це пародія на Кенні, але ні. Автор твору знову оживає Партікапея.

-Він катував мене братику. – Зі сльозами промовляв Байцар. – давав мені болгарський перець і заставляв слухати шансон.

Почалася битва. Гопнікі-привиди напали на Бергіно,Партікапея та Кузю, а Каспер полетів геть, йому захотілось згущонки. А Кондра пішов на коні на маньяка. Він відрубав йому ногу і той повалився на підлогу. Кондратіков щокнув пальцями і до кімнати увірвались тигри і загризли маньяка. Байцар та Богуш допомагали битись з гопніками-привидами. Байцар взяв меча та різав їх, а Богуш відважно віджимався від підлоги. А тим часом Партікапей мачав ляльку Сін у крові маньяка. Все закінчилось добре. Наші герої знову виграли битву. Всі вижили, навіть Партікапей.

Кузя з Бергіно танцювали вальс-бостон , а Кондратіков плавав у басейні.І як обіцяв Богуш, він відкрив їм портал у Львів, ті помахали йому головою тигра та повернулись додому.

Мимо пробігав чорно-білий кіт.