Курси валют, що плавають.

Тут, валютний курс визначається ринковими силами попиту та пропозиції, тобто курс валюти залежить від сукупності економічних відносин країни, як внутрішніх, так і зовнішніх. Наприклад: - національний доход і рівень витрат виробництва;

- рівень інфляції в країні;

- стан платіжного балансу;

- рівень процентних ставок у країні;

- довіра до валюти на світовому ринку і т.д.

Пояснення коливань валютних курсів засновано на теорії паритету купівельної спроможності, тобто для визначення курсових співвідношень потрібно зіставити ціни умовної

кошика споживчих товарів двох країн: США - 200діл. Україна - 400 гривень; (умовно)

200$

---------- = 1$ = 0,5гр.

400гр.

РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ.

Зміни валютного курсу мають відчутні наслідки для економіки, тому він є важливим об'єктом регулювання, як усередині держави, так і в міждержавних відносинах .

Міри непрямого регулювання.

1. Кількість грошей находящихся в звертанні;

2. Реальні норми відсотка ;

¤ 3. Темпи інфляції і т.д.

Заходу прямого впливу.

1. Дисконтна політика (дисконт - відсоток, стягнутий банком)

2. Валютні інтервенції на зовнішніх валютних ринках.

Методи регулювання валютного курсу можуть бути спрямовані як на девальвацію , так і на

ревальвацію. Намагаючись активно коректувати курс валюти, держава цілеспрямована воздействуетна ті ринкові сили, під впливом яких він складається.

Чи держава продає свою валюту на світовому чи ринку купує, у залежності від мети

( чидевальвація ревальвація). Для проведення подібних операцій необхідні валютні резерви. Звичайно при казначействах створюються спеціальні стабілізаційні фонди. Конвертованість валют.

Конвертованість (оборотність) національних валют є найважливішим чинником включення

національної економіки у світову. Розрізняють вільно конвертовану валюту (УКВ) - долари США і Канади, фунт стерлінгів, марка ФРН, японська ієна, швейцарський франк. ВКВ опосередковують міжнародні розрахунки, тобто світові гроші.

Більшість країн мають обмеження по зовнішньоекономічних операціях тобто їхні валюти є частково оборотними. До неконвертованого відносяться валюти країн, що застосовують тверді заборони й обмеження по ввозі і вивозу, обміну, продажам і покупкам національної й іноземної валюти (країни СНД)

Міждержавні структури у валютно-- фінансовій сфері.

Координація дій у валютно - фінансовій сфері відбувається як на рівні урядів, так і в рамках міждержавних валютно - фінансових організацій.

Міжнародний валютний фонд (МВФ).

МВФ - регулює валютні курси і платіжні баланси країн учасників, контролює систему багатобічних платежів і зовнішню заборгованість країн, що розвиваються, надає кредити країнам учасникам для рішення їхній валютно - фінансових проблем.

Європейська валютна система (ЕВС).

У 1979р. державами вхідними в ЄЕС, з метою систематизації валютних курсів була створена Європейська валютна система і європейська валютна одиниця - ЕКЮ, що одержали статус у платіжних операціях між фірмами в рамках "Загального ринку". Валюти країн, що входять в ЕВС, зв'язані між собою твердими курсовими співвідношеннями. Національні валюти мають право коливатися навколо ЕКЮ в межах плюс - мінус 2,25% (Італія +- 6%, Англія +- 6%).

Світовий банк (МБРР).

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР).

Філії МБРР - міжнародна фінансова корпорація (МФК);

Міжнародна асоціація розвитку (МАР).

- довгострокові кредити, спрямовані на реалізацію проектів і програм, сприяю структурній перебудові країн - позичальників.

Специфіка філій МБРР - фінансування приватного сектора в країнах, що розвиваються, (пільгові кредити).

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЭСР).

Міжурядова організація, склад - усі промислово розвиті країни. ОЭСР покликано виявляти тенденції в економічному розвитку країн - учасниць, вплив внутрішніх дій у сфері економіки на платіжні баланси інших країн.

Банк міжнародних розрахунків (БМР).

БМР - відіграє ведучу роль у міжнародному регулюванні банківської діяльності. БМР – поєднує ведучі банки всіх розвитих держав. Розроблені в його комітетах і структурах правила державного регулювання і нагляду за банківською діяльністю стали з 1992р. обов'язковими для всіх комерційних банків країн - членів ОЭСР.