41. Об’ємно планувальне вирішення палацового комплексу альгамбри

Альгамбра - палац володарів невеликої держави Насрідов (1230-1492) і останній оплот мусульман на Піренейському півострові. Цитадель та палац Альгамбра, Знаходиться в місті Гранада і була центром цієї держави. У 1238 Мухаммад ібн Наср почав будівництво цього палацу на вершині гори на місці берберської фортеці (аль-касба '). Проект був надзвичайно сміливим, арабським інженерам треба було відрегулювати стік вод з гір Сьєрра Невада таким чином, щоб вони живили канали, фонтани і ставки в палацовому комплексі. Легко встановити, що зодчі, що будували Альгамбру, використовували традиційний для Близького Сходу принцип угруповання приміщень навколо відкритого двору. Однак у плануванні Альгамбри немає нічого шо нагадує систему розташування дворів і залів у Омейядського і аббасідскіх палацах VII-X ст. Два основних двори Альгамбри - Миртовий і Левиний - поміщені під кутом один до одного і з'єднуються вузьким малопримітним проходом. Миртовий двір, оточений парадними покоями, є чудовим прикладом поєднання садово-паркового мистецтва і архітектури. Середину двору майже у всю його довжину займають дзеркальна гладь водоймища і боскетів, над якими піднімаються крони миртових дерев. По торцях двір прикрашений аркадами на струнких невисоких колонах; з північного боку піднімається вежа Комарес, всередині якої міститься Зал послів, що служив тронним залом. Трохи менший за розмірами Левиний двір був центром житлової частини палацу. З усіх боків він оточений портиками з колонами і прикрашений фонтаном, чашу якого підтримують дванадцять скульптурних левів.За коротким сторонам двору розташовані павільйони, увінчані куполами. Частина приміщень відкривається у двори широкими арками. Левиний двір, названий так по 12 левів, які підтримують фонтан в центрі двору. Для мусульман число 12 має сакральне значення, зокрема, саме 12 львів підтримували трон царя Соломона. Вода у фонтан двору надходить по чотирьох каналах (відповідним чотирьом райським річках). Дворик оточений портиками з 124 тонкими колонами. З двох боків він межує із залом Двох сестер і з залом Абенсеррахов (по імені одного зі знатних родин часів Насрідов). Стіни обох приміщень прикрашені майолікою з розписом, стелі - різьбленим стуком. Численні сталактити каскадами спускаються зі склепінь. Стіни, арки, карнизи, в обробці яких використані різнокольоровий мармур і камінь, пофарбований алебастр, мозаїки та люстрові керамічні облицювання, покриті складним візерунком з багатокутних геометричних фігур, химерним переплетенням стилізованих рослинних мотивів і найтоншої в'яззю арабської каліграфії. Завдання архітектора Альгамбри полягала у використанні всіх доступних йому засобів для створення розкішного, що вражає багатством своїх інтер'єрів палацу, призначеного і для пишних прийомів і для інтимного життя східного володаря.  Двори Альгамбри заповнені колонами, які несуть напівциркульні і стрілчасті арки або підтримують сталактитові склепіння. Здається, що цей ліс колон не має регулярного планування, що колони розставлені довільно, іноді вони здвоєні, іноді з'єднані по три. В архітектуру Альгамбри органічно включені вода і зелень. У палаці б'ють з фонтанів блискучі струменя води оживляють і доповнюють вертикальний ритм колон. .Сталактити, немов гігантські стільники, спускаються зі склепінь; на стінах, арках і карнизах (в обробці яких застосовані різнокольоровий мармур і камінь, розфарбований алебастр, мозаїки та люстрові керамічні облицювання) розгортаються, як килими, складні, віртуозно виконані арабески з багатокутних геометричних фігур, химерного переплетення стилізованих рослинних мотивів і найтоншої вязи арабських написів. Площинний, лише злегка рельєфний, нескінченно змінює свої форми орнамент, в якому переважають блакитний і червоний кольори і золото, гра світла і тіні в осередках сталактитів, на безлічі колонок, полуколонок, арок і карнизів надають інтер'єру палацу казковий, фантастичний вигляд. Кожен зал не схожий на інші, але в цілому архітектура і декор палацу підпорядковані «ритму повторення» одних і тих же елементів в різних масштабах і щоразу в особливому поєднанні. Ця художня закономірність середньовічного арабського зодчества характерна і для Альгамбри і для архітектури Кордови, що, однак, не виключає корінних відмінностей між названими пам'ятниками. Архітектура Альгамбри позбавлена ​​могутньої життєвої сили і суворої логічності Кордовський мечеті - в ній панує абстрактне, доведене до витонченості декоративне начало. Не випадково Альгамбру зазвичай вважають зразком східної розкоші в архітектурі.