38.Особливості розвитку містобудування в арабських країнах

На вузькій полосі Аравійського пів-острову вздовж Червоного моря виникали перші міста такі як Медина, Мекка, Мариб, Сана. На завойованих територіях спочатку будувалися воєнні поселення на яких потім утв міста Шираз, Куфа, Каїр у Єгипті, Рамла у Палистині, Кайруан в Тунісі. Біля стін міста з часом  виростали  заселені ремісниками предмістя - рабади, куди поступово переміщався  економічний центр  міського життя. Серед типів будинків, пов'язаних з торгівлею,  слід  виділити криті ринки які будувалися в містах і на торгових шляхах караван-сараї, що служили для розміщення кораванів на  відпочинок. Будувалися госпіталі марістани, іноді представляли  собою  обширні комплекси з приміщеннями для хворих, лазнею, кухнею, а також будівлі різного громадського та торгівельного призначення. Здавна були вироблені прийоми планування будинків із внутрішніми дворами і критими галереями.

Начало формы

При Омейядах будувалися міста не тільки в Сирії, але і в Дворіччі, де стали виникати нові міста: Куфа, Басра, Мосул. Активна  містобудівна  діяльність арабських завойовників,  базувалася на сприйнятті місцевих  традицій  підкорених   народів, привела до вироблення стійкої архітектурно-планувальної структури міста. Спочатку міста були тільки резиденціями правителів, виникали біля феодального замку-цитаделі. Тут селилися придворні, слуги, військова дружина і ремісники, які обслуговували феодала. Територія, на якій розташовувалося це поселення, обносилася фортечною стіною і називалася шахристаном. Так було аж до IX ст. Надалі з розвитком ремесла і торгівлі стіни Шахрістану ставали тісними, і ремісники були змушені селитися за їх межами. Біля воріт Шахрістан виникали базари, караван-сараї, мечеті, лазні та житлові будинки. Поступово центр міської життєдіяльності переносився в ці передмістя, які отримували своє кільце фортечних стін. Ремісники селилися за професійною ознакою в кварталах, також оточених стінами. Вироблялися певні архітектурні типи міської забудови торгового і культового призначення. Так, караван-сараї у великих містах представляли собою монументальні комплекси.Базари будувалися з критими переходами і купольними павільйонами. Мечеті мали в арабських містах особливо важливе значення, так як служили не тільки культовими будівлями, але й місцем осередку духовенства, яке володіло великими земельними угіддями і нерухомим майном. Крім мечетей в містах будувалися вищі богословські навчальні заклади - медресе. Великі міста були упорядковані. Так, наприклад, міста Ірану періоду арабських завоювань мали замощені вулиці, водопровід, що забезпечував водою лазні та садиби феодалів.У деяких містах, головним чином при палацах, культивувалися сади.

У 750 р. династія Омейядів була повалена.  Столицею нового халіфату стало місто Багдад При будівництві нової столиці - Багдада також дотримувалися місцевих традицій, які йшли корінням в містобудування Стародавнього Дворіччя. Це позначилося в орієнтації міських, а також в округлій формі міського плану.  Він займав територію діаметром близько 2,5 км. Палац халіфа розташовувався в центрі міста. Поряд з палацом знаходилися будинки його наближених і родичів, а також казарми, в яких розміщувалися охоронці халіфа. Тут же була побудована велика мечеть (довжиною близько 125 м). Місто було укріплено подвійним кільцем кріпосних стін, причому зовнішні стіни мали четверо міських воріт і 112 кріпаків веж. Трудове і ремісниче населення розміщувалося по периметру міста. На протилежному лівому березі Тигра тоді ж були побудовані заміський палац і мечеть. Цей район отримав назву Русафа.Начало формы

Розквіт міст Середньої Азії припав на династію Тимуридів, тобто в XIV-XV вв. У цей період соціально-економічна структура міських поселень значно розвинулася. Навколо міського ядра (Хісар) почали формуватися житлові передмістя, що ділилися на окремі утворення мікрорайонного типу-махаллі, що з'єднувалися з головними вулицями і дорогами за допомогою тупикових вулиць. Остаточно склався також тип житлового будинку з внутрішнім двором, навколо якого формувалися житлові та господарські будівлі.Таким чином, до XV ст. склалася об'емно-просторова структура міст з ущільненою забудовою в міському центрі і передмісті де розміщувалися садиби вельмож. Остаточно сформувався архітектурно-просторовий центр Самарканду. Тут на перехресті доріг що сполучали Бухару, Фергану сформувався новий центр Регістан, що об’єднав торгово- ремісниче передмістя. Площа Регістану поступово забудовувалася монументальними спорудами. Ще одним великим містом стала Бухара. Житлова частина Бухари ділилася на житлові квартали-Гузар, в  центрі яких, якправило, розташовувалися мечеть, школа (мектеб), водойма (хауз). У Бухарі налічувалося більше 200 Гузар, в кожному з яких було від 30 до 60 будинкових ділянок та кілька вулиць і провулків. Таким чином, з точки зору архітектурно-планувальної структури місто Бухара продовжувало традиції, властиві більшості міст Сходу.