29. Мазепа – зарадник чи герой?

Постать Івана Мазепи одна з найзагадковіших в українській історії. Дискусія, полеміка щодо оцінки його дій, вчинків і досі триває у науковій, популярній літературі. Причиною тому — великий масштаб цієї особистості, яку важко збагнути, вмістити у певні рамки зрозумілості, осягнення.

Іванові Мазепі не вдалося здійснити потаємну мрію свого життя — створення незалежної української держави. Російська пропаганда зробила все, щоб навіки вгніздити у свідомість українців наскрізь фальшивий міф про Мазепу-зрадника.

Багато говориться про дружбу Мазепи та Петра 1, спочатку Мазепа дійсно розглядав протекторат Росії як чудову можливіть майбутнього розвику козацької держави. Він всіляко допомагав царю, особливо у військових походах на турків та татар, чим заслужив собі у Петра 1 бездоганну репутацію. Від Петра I Мазепа отримав чимало нагород, серед іншого, він став другим кавалером  ордену Св. Андрія Первозванного, за клопотанням Петра, отримав титул князя  Священної Римської Імперії. Отже, бачимо, що Мазепі, як людині під протекторатом Москви жилося непогано.Та згодом ця дружня ідилія почала давати тріщини. Петро І став активно обмежувати права українців. Він видавав накази згідно яких козаки повинні були їхати на будівництво Петербурга. Багато козаків там і полягли. Також були заборонені торгівельні шляхи через Архангельськ. Тут взяла верх Мазепинський патріотизм і бажання незалежності власної держави.

 Загальне невдоволення нарешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра І. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш».

Після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності, він вирішив використати умови, створені Північною війною (1700—1721 рр.) для розв'язання державницьких проблем іншим шляхом. Петро І порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві.7 листопада(28 жовтня) 1708 р., коли Карл XII, який ішов на Москву, завернув в Україну, Мазепа, в надії запобігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько 3 тис. козаків і провідних членів старшини.

 Петро І дізнався про «вчинок нового Іуди Мазепи з великим здивуванням». Через кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами в Україні князь  Меншиков і вирізав усіх жителів. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали в Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро І наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й 11 листопада  1708 р. ним став  Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Як не дивно, але єдиною значною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запорожці.

Мазепа зрадив Петра І але задля кращого життя українського народу. Зрештою, п’яний Петро бив його по щоках, як безчесну блудницю, тільки тому, що гетьман відмовлявся перетворити українські полки в драгунські. Петро І постійно використовував українську збройну силу для розширення територій Російської імперії, завойовуючи чужі народи. Під час будівництва Петербурга щороку Україна втрачала величезну кількість українців.

Мазепа сподівався, що після переходуна бік Карла ХІІ Україна буде матимогутнього протектора, який візьме Україну під своб опіку.

Іван Мазепа був  невдоволений. Але це невдоволення закінчувалися тим, що цар все більше і більше урізував права України.

Мазепа сподівався, що відданою службою у царя він зможе добитися прав для України.   Лише після того, як Мазепа переконався в тому, що Петро І нищить основи української державності він вирішив перейти на бік Карла ХІІ.

Але за те, що Мазепа хотів щоб Україна процвітала  на нього наклали анафему! Навіть Меншиков, найбільший ворог Мазепи, писав у листі до Петра І, що Іван Мазепа перейшов до шведського короля заради України.

В архіві французького міністерства закордонних справ є знаменитий документ. Вже по Полтаві якийсь полонений у Москві, дістав з московського архіву проект царя, складений ще у 1703 році. За цим проектом треба було або дочекатися смерті Мазепи, або навіть позбутись його тим чи іншим способом, знищити козаччину чи виселити її на східні кордони Великоросії, чи терором, колонізувати гетьманщину москалями та німцями з чужини, аби «раз і назавжди знищити огнище ворохобників».

Саме це чекало на Україну без Мазепиного задуму. І тому Мазепа може спокійно стати на суд історії й за наслідки свого задуму, бо й без Мазепиного задуму цар усе одно знищив би українську автономію, й не з меншим, а може, з більшим терором.

Мазепа відсунув кінець української автономії на сімдесят років і кинув назавжди в українські маси незалежницьку традицію, скроплену кров’ю. А зв’язавши свій задум із могутньою тоді Швецією, водночас ворогом і Москви й Варшави, Мазепа кинув на цілий світ гасло, яке так геніально сформулював Вольтер: «Україна завжди прагнула бути вільною».