82. Проаналізуйте сусп.-політ та культурне життя в Україні в другій пол. 40 першій пол. 50 рр 20 ст.

Ждановщина в Україні

Мета ждановщини в Україні – посилення контролю над творчими процесами в галузі культури, придушення національно-визвольного руху та будь-яких проявів української самостійни­цької ідеї.

Наслідки:

• придушення паростків відродження української культури після війни;

• гальмування розвитку науки, літератури і мистецтва в країні;

• обмеження свободи творчості;

• перетворення літературної критики на засіб утримання митців у рамках офіційної ідеології;

• ізоляція від надбань західної культури.

Освіта.

• Відновлення зруйнованих під час війни шкіл, переважно зусил­лями самого населення (на 1950-й рік довоєнна мережа шкіл була фактично відновлена).

• Гостра потреба у підручниках, зошитах, навчальному облад­нанні.

• Нестача приміщень, учителів, навчальних посібників.

• Запровадження мережі вечірніх та професійних заочних шкіл, навчальних курсів для дорослих.

• Відновлення системи вищої освіти.

  • Збільшення кількості студентів з 99 тис. до 325 тис. (майже по­ловина з них навчалася на заочних і вечірніх відділеннях).

• Перехід до обов’язкової семирічної освіти (1953р.)

• Заідеологізованість освіти.

• Неухильне скорочення шкіл з українською мовою викладання.

Наука

• Відновлення роботи науково-дослідних установ (збільшення їх кількості з 267 до 462).

• Зміцнення матеріально-технічної бази, наукового потенціалу.

• Провідна наукова установа — Академія Наук УРСР на чолі з О. Палладіним.

• Значні успіхи у дослідженням із фундаментальних наук:

• запуск першого в республіці атомного реактора 1946р.

• виготовлення у Києві першої в Європі цифрової обчислюваль­ної машини під керівництвом С. Лебелева (1948 -19501);

• запровадження нової автоматичної технології зварювання тощо;

• запровадження в промисловість досягнень науки і техніки, пе­реважно у галузях військово-промислового комплексу;

• « лисенківщина» (назва походить від прізвища президента Все­союзної академії сільськогосподарських наук Т. Лисенка, який свою позицію аргументував не науковими доказами, а ідеологічними штампами, запозиченими з «Короткого курсу історії ВКП(б)»); розгром генетики та кібернетики (проголошення ге­нетики «продажною дівкою імперіалізму», а кібернетики — її « рідною сестрою »).

«Лисенківщина» — специфічний період у сільськогосподарській і біоло гічній науці й практиці, пов’язаний із проявом культу особи президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті якого було припинено перспективні наукові дослідження.

Література

• Складні умови розвитку літератури в умовах «ждановгцини».

• Прийняття партійних постанов з ідеологічних питань, у яких містилася нищівна критика українських видань (постанови «Про журнал „Вітчизна”, «Про журнал сатири і гумору „Перець”, «Про перекручення і помилки у висвітленні української літератури в „Нарисі історії української літератури” тощо).

• Розгортання боротьби проти «безідейності, безпринципності, формалізму, космополітизму й низькопоклонства перед гнилим заходом» із метою посилення культурно-ідеологічної ізоляції ра­дянського суспільства від західного світу.

• Розгортання Л. Кагановичем бурхливої діяльності із боротьби з «українським буржуазним націоналізмом», жертвами якої ста­ли А. Малишко, П. ГІанч, М. Рильський, Ю. Яновський, Остап Вишня, В. Сосюра тощо.

• Створення українськими письменниками, високохудожніх творів незважаючи на надзвичайно важкі умови праці (трилогія О. Гон- чара «Прапороносці», роман М. Стельмаха «На нашій землі», «Київські оповідання» Ю. Яновського, гумористичні оповідан­ня Остапа Вишні тощо).

Мистецтво

• Домінування у мистецтві воєнної тематики.

• Видання постанови «Про репертуар драматичних та інших теат­рів України», згідно з якою обов’язковою стає перевага у репер­туарах вистав на сучасні теми; від театральних діячів вимагали оспівувати успіхи в соціалістичному будівництві.

• Основна продукція кінематографа — революційно-патріотичні фільми.

• Діяльність художників М. Глущенка, М. Дерегуса, О. Іїїовкунен- ка та ін.