Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
453543.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
21.04.2019
Размер:
859.65 Кб
Скачать

28) Місце України в Північній війні

Вирішальним етапом у стосунках між Україною і Росією стало гетьманування Івана Мазепи. Належав до православної шляхти, отримав хорошу освіту, був писарем в уряді П. Дорошенка, генеральним осавулом в уряді І. Самойловича. У 1687 p., коли усунули І. Самойловича, його наступником було обрано І. Мазепу Це був надзвичайно складний для України час. Українські землі були розділені між державами. Коломацькі статті 1687 p., договірні статті між гетьманом і російським урядом, ще більше обмежували автономні права України.

Проте соціальна політика гетьмана виявилася не досить гнучкою. Основну ставку він зробив на козацьку старшину і шляхту, прагнучи перетворити їх на міцний привілейований клас. Відбулося посилення всіх форм експлуатації селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.

Головною метою І. Мазепи було об'єднання земель України в єдину незалежну державу. Великі сподівання гетьман покладав на молодого російського царя Петра І (1689—1725 pp.). Між ними склалися надзвичайно довірливі стосунки.

У 1700 р. між Швецією і Росією розпочалася Північна війна, у якій остання прагнула отримати вихід до Балтійського моря. Україна надавала активну допомогу Росії у цій війні.

Але 1708 р. І. Мазепа уклав таємний союз зі шведським королем Карлом XII, спрямований проти Петра І. Передбачалося, що Україна надасть Швеції допомогу у війні проти Росії, а Швеція забезпечить повне звільнення України від влади Москви.

Причини, які змусили гетьмана шукати нових зовнішньополітичних орієнтирів:

  1. Петро І виявився прибічником політики жорсткого централізму, прагнув цілком підпорядкувати Україну Російській державі, що не відповідало прагненням І. Мазепи розширити самостійність Гетьманщини.

  1. Під час Північної війни Петро І нещадно експлуатував людські й матеріальні ресурси України. Край був економічно виснажений, населення вивозили на будівництво доріг, каналів, міст. Козацьке військо використовували у війні як «гарматне м'ясо». Політика Петра І викликала обурення в Україні, козацька верхівка наполягала на пошуках нового союзника.

  1. У Мазепи були підстави вважати, що цар може пожертвувати Україною, аби забезпечити перемогу у війні й вийти на береги Балтійського моря.

У жовтні 1708 р. військо Карла XII вступило на територію України. На його бік перейшов Мазепа з 15 тис. козаків, а також 8 тис. запорозьких козаків на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Основна ж маса козаків, старшини, селянства і міщан відмовилася підтримати гетьмана.

По-перше, далася взнаки соціальна політика гетьмана. Він надто далеко відірвався від життєвих потреб народу і не користувався популярністю в народних масах.

По-друге, для народу цей крок Мазепи був несподіваним, а справжні його причини невідомі, адже союз зі Швецією був таємним.

По-третє, Петро І вжив швидких і рішучих дій проти Мазепи, представивши його зрадником України (за наказом царя гетьмана проклинали в усіх церквах) та залякавши населення України репресіями, спрямованими проти прибічників гетьмана. Царські війська знищили столицю І. Мазепи — місто Батурин, вирізавши 6 тис. жителів, зруйнували Запорозьку Січ.

Причини поразки шведсько-українського війська

Серед причин поразки шведського війська історики називають передусім значну кількісну нерівність сил під Полтавою.

Московська армія разом із українськими полками Скоропадського та Слобожанщини мала близько 50 тис. вояків і 102 гармати, військо ж Карла ХІІ налічувало лише 31 тис. вояків і тільки 6 гармат.

Українські полки Мазепи безпосередньої участі в битві не брали: вони охороняли шведську армію від можливого обходу московським військом.

Поразку спричинило те, що Карл ХІІ злегковажив силами російської армії. Молодий полководець занадто вірив у своє воєнне щастя.

Не врахував він і того, що шведська армія була відірвана від баз постачання та що через дії царя неможливою стала допомога з боку хана.

До того ж шведський король унаслідок поранення не зміг особисто керувати боєм.

Українські полки у Пн війні: Інтереси Московії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до Західної Європи не мали нічого спільного з інтересами України. Козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, Речі Посполитої.

Причини невдоволення запорожців: численні втрати,козаки за свою службу не отримували винагороди, жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови, козаків використовували як дешеву робочу силу, обмеження царським урядом їхніх станових прав, чутки про ліквідацію козацького самоврядування, коштом мирного українського населення споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.

У 1708 р. цар наказав обрати нового гетьмана. Ним став Іван Скоропадський (1708—1722 pp.). Козацьких старшин, які не прибули на вибори нового гетьмана, цар оголосив зрадниками. Здійснюючи політику терору, Петро І прагнув знищити серед українського населення будь-яку опозицію.

Отже, 27 червня 1709 Полтавська битва змінила політичну карту Європи. Перемога Петра І висунула Росію на одне з провідних місць тогочасної європейської політики. Міць Швеції та Польщі фактично було підірвано назавжди.

Для України ж наслідки Полтавської битви виявилися вкрай несприятливими: російський уряд, що здобув перемогу, став на шлях ще більшого обмеження автономії Гетьманщини.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]