30.Дайте оцінку діяльності гетьмана Пилипа Орлика та його конституції

Конституція — Основний Закон країни. 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла першу Конституцію незалежної української держави. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальну цілісність і стало найважливішим кроком у забезпеченні прав людини та громадянина, сприяло підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Відповідно до Конституції, день прийняття Основного Закону є державним святом — Днем Конституції України. І тут хочеться звернутись до історії. Перша конституція України була прийнята ще за часів козацтва в 1710 році. Це була перша демократична конституція в світі і автором її був видатний український державник, самовідданий український патріот, який все своє життя присвятив боротьбі за незалежність України — гетьман Пилип Орлик. Пилип Степанович Орлик — Гетьман України (у вигнанні) в 1710-1742 роках. Народився Пилип Орлик 11 жовтня 1672 року в чесько-литовській шляхетській родині, яка жила в селищі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині. Його батько, Степан Степанович, був католиком, тривалий час служив у польсько-литовському війську. В 1673 році під час польсько-турецької війни у битві під Хотином він загинув, коли синові було лише рік. Мати Ірина походила з православного роду Малаховських. Саме вона зробила все можливе для того, щоб дати Пилипу належне виховання та хорошу освіту. Спочатку він навчався в одній із шкіл поблизу рідного селища, а потім, згідно з деякими джерелами, продовжив навчання у Віленській єзуїтській академії. Напри кінці 80-х років 17 ст. сім’я Орликів переїхала в Україну, де молодий шляхтич вступив до Києво-Могилянської академії, яку з успіхом закінчив 1694 року. З 1694 по 1700 рік П. Орлик обіймав посаду кафедрального писаря у канцелярії київського митрополита. Під час однієї з службових поїздок до Полтави він познайомився з донькою місцевого полковника Павла Герцика Ганною, з якою в листопаді 1698 року одружився. Цей шлюб ввів Пилипа Степановича до кола козацької аристократії. Наступного року він переходить на службу до Генеральної військової канцелярії і відразу отримує посаду старшого військового канцеляриста. На освіченого молодого інтелігента звернув увагу гетьман Іван Мазепа. В 1707 році Орлик стає генеральним писарем Війська Запорозького, одним з найближчих помічників гетьмана Мазепи і виконує важливі дипломатичні доручення, зокрема веде таємниче листування з представниками польських та шведських політичних кіл. Це стало своєрідним ідеологічним підґрунтям майбутнього виступу автономістично настроєної української старшини проти всевладдя Москви. Саме в цей час Орлик присягнув на вірність Мазепі у його прагненні добитися незалежності України з допомогою Шведського королівства. Цій присязі він не зрадив до кінця свого життя. Під час подій 1708–1709 років і поразки шведсько-українських військ під Полтавою, Орлик залишився на боці Мазепи і разом з ним відступив на територію Туреччини, в Бендери. Після смерті Мазепи (1709 р.), коли постало питання обрання нового гетьмана на противагу Іванові Скоропадському, поставленому на Україні Петром I, вибір упав на Пилипа Орлика — найвпливовішого і найавторитетнішого діяча політичної еліти України того часу. Так, 5 квітня 1710 року на спеціально скликаній раді в Бендерах його було обрано наступним гетьманом Української держави. У день виборів між П. Орликом та козацькою старшиною було укладено угоду, що не тільки регулювала відносини між ними, а й конституювала внутрішній устрій гетьманської держави. Вона дістала назву «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького» і, по суті, була першою конституцією України. Конституція складалась зі вступу та 16 статей. Вступна частина обґрунтовувала ідею самостійної і незалежної України, розкривала історію козацтва та відносини України з суміжними державами. Головним постулатом цього документу була повна незалежність України від Польщі та Москви. Висвітлюючи головні принципи побудови української держави, її статті передбачали встановлення національного суверенітету і визначення кордонів Української держави; забезпечення демократичних прав людини, зокрема захист непривілейованих суспільних прошарків; визнання трьох складових чинників правого суспільства, а саме — єдності і взаємодії трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої і судової. Укладання та прийняття такого важливого документу на початку 18 ст. засвідчили високий рівень політичної культури українців, адже окремі його положення на багато десятиліть випередили правову думку деяких європейських народів. Отже, перша в світі конституція була пройнята демократичним духом і визначала прогресивний історичний напрям розвитку державних реформ. Хоч і не була вона втілена в життя, однак залишилась однією з найвидатніших історичних державно-політичних пам'яток.