59. Охарактеризуйте реформу скасування кріпацтва на Наддніпрянській Україні у другій пол. 19 ст

Щоб уникнути революції, царський уряд провів «визволення селян» зверху. 19 лютого 1861 р. цар Олександр II підписав маніфест про селянську реформу. Одночасно з маніфестом було затверджено низку положень і додаткових правил.

Законодавчі акти 19 лютого 1861 р. проголошували скасування кріпосного права, надаючи селянам і дворовим людям права «вільних сільських обивателів, як особисті, так і майнові». Ссляни-кріпаки переставали бути власністю поміщиків. Вони могли вільно торгувати, відкривати промислові та ремісничі підприємства, торговельні заклади, записуватися в цехи, купувати і збувати рухоме й нерухоме майно, без дозволу поміщиків одружуватися, віддавати дітей у навчальні заклади. Поміщики за встановлені повинності — роботою або грішми — мусили надати в постійне користування селян «садибну осілість» і перший наділ польової землі та інших угідь. Селяни залишалися тимчасово зобов'язаними на невизначений час. Тільки з 1 січня 1883 р. вони в обов'язковому порядку мали викуповувати польові наділи.

Оскільки в переважній більшості повітів України земля була високої якості, тут встановлювали менші, ніж в інших районах Росії, норми селянського наділу (від 3 до 6,5 десятин на ревізьку душу в південних і від 3 до 4,5 десятин у лівобережних губерніях). Поміщикам надавали широкі можливості зменшувати площі селянських земель, виділяти неповні душові наділи. У селах Лівобережжя й Півдня було відрізано близько 1 млн. десятин, або 15 % загальної площі землекористування. Із загального числа 2,5 млн. ревізьких душ колишніх поміщицьких селян в Україні 220 тис. було обезземелено зовсім. 94 % ревізьких душ отримали наділи до 5 десятин, тобто менші прожиткового мінімуму. До того ж, поміщики залишили собі найкращі землі, а селянам виділили найгірші, позбавили їх випасів, водопоїв, лук, лісів та інших угідь.

Інтересам поміщиків відповідала також викупна операція, яку проводив царський уряд. Загалом селяни мали внести викупних платежів приблизно в чотири рази більше від тогочасної ринкової вартості землі. В Україні за дореформеними цінами земля, яку отримали поміщицькі селяни, коштувала 128 млн. крб., а селяни мали сплатити 503 млн. крб.

Для державних селян, які становили половину всього селянства України (2,2 мли ревізьких душ), умови реформи були сприятливіші. Вони отримали земельні наділи майже вдвічі більші, ніж поміщицькі селяни, а викупні платежі вносили менші.

60. Визначте заходи царського уряду, спрямовані на придушення нац. Духу в Україні в другій пол. 19 ст.

20 червня 1863 р. – Валуєвський циркуляр (Таємний указ міністра внутрішніх справ Росії ім.. П. Валуєва). Мета:

1. Перешкодити укр.. національному руху стати масовим.

2. Зменшити вплив патріотично настроєної укр. інтелігенції на населення.

Зміст циркуляру:

1. Суворо заборонене видання укр. мовою книги «навчальних і призначених для початкового читання народу».

2. Заборонено видавати укр. мовою педагогічну, церковну, наукову літературу і підручники.

3. Самонавчання укр. мовою визначалося, як політична пропаганда, а тих, хто до нього брався, обвинувачували у «сепаратиських задумах ворожих Росії і згубних для Малоросії».

4. Заявлялося «що ніякої укр. мови не було, немає і не може бути, а є тільки малоросійське нарєчіє», ним дозволялося писати тільки художні твори.

Після Валуєвського циркуляру у розвитку національного руху почалася перерва, що тривала 10 років «старі громади».

В 1870-х рр. починається відродження громад.

А вже в 1876 р були закриті всі організації громадівців, а їхні діячі піддалися утискам.

18 травня 1876 р. – Емський указ – розпорядження російського імператора Олександра ІІ підписаний у німецькому місті Емс.

Мета указу: 1875 р. була створена комісія з розгляду засобів боротьби з українофільством. У висновках комісії говорилося «допустити окрему літературу на простонародному говорі означало б закласти міцні основи для можливості відділення, нехай навіть у далекому майбутньому України від Росії»

Ознайомившись з цими рекомендаціями імператор підписав указ. Суть указу:

1. Заборонялося видавати укр. мовою як оригінальних творів так і перекладів.

2. Заборонялося ввозити в імперію укр. книги і брошури надруковані за кордоном.

3. Заборонялося ставити п’єси і влаштовувати п’єси на «малоросійському говорі».

4. Як виняток допускалося видання укр. мовою художню літературу та історичних документів.

Нагляд за виконанням Емського указу здійснювало головне управління у справах цензури. У 1881 р. були введені доповнення до указу, які пом’якшували заборону:

1. Дозволено друкувати укр. мовою словники, але російським алфавітом.

2. Питання про укр. спектаклі тепер вирішувала місцева влада.