Лекція 4

Види екотуризму за метою

1. Пізнавальний екотуризм

2. Рекреаційний екотуризм

3. Пригодницький екотуризм

4. Науковий та природоохоронний екотуризм

Література:

Храбовченко В.В. Экологический туризм. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 208 с.

Панов І. Екологічний туризм // Краєзнавство. Географія. Туризм. - №11 (64), 1998. С.7.

Сербій В. Екологічний туризм – ключ до сталого розвитку.// Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002. - №35 (280). – с.1 -3.

Гетьман В.І. Основні завдання і проблеми розвитку екотуризму в національних природних парках і біосферних заповідниках України. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2002. - №35 (280). – с.4 – 8.

В організації екотуризму, як і туризму загалом, можливо розглядати різні його напрями. Залежить це, пригадаймо, від різних чинників, за якими можемо виділяти класи, форми і види. Стосовно туризму загалом, то його можемо поділяти залежно від цілеспрямованості і характеру туристичних потоків (внутрішній і зарубіжний), характером організованості (плановий і самодіяльний), термінами і тривалістю перебування в туристичній подорожі (короткочасний і тривалий), інтенсивністю туристських потоків (постійний і сезонний), залежно від способів пересування, за віком учасників та за метою. Найважливіше в екотуризмі – виявлення мети участі в такому турі. Залежно від того, які цілі переважають, можемо вести мову про різні види екотуризму.

Щоб зрозуміти, від чого залежить мета екотуризму, слід звернутися до його визначення. Пригадаймо, що під екотуризмом слід розуміти напрям туристичного бізнесу, основним видом діяльності якого є задоволення науково-пізнавальних і рекреаційних потреб населення шляхом організації природно-орієнтованих подорожей за допомогою технологій, які справляють мінімальний вплив на довкілля, сприяють екологічному вихованню й освіті туристів, а також сталому соціально-економічному та екологічному розвитку тих регіонів, де його здійснюють. Виходячи з цього, можемо виділити три головні компоненти екотуризму, які відрізняють його від туризму масового:

1. пізнання природи;

2. збереження екосистем;

3. поважання інтересів місцевих мешканців.

Зазвичай під час подорожі турист сподівається, з одного боку, отримати певну суму знань, вражень, а з іншого – відпочити на природі. Залежно від того, яка мета переважає, можна виділити пізнавальний, пригодницький, рекреаційний, науковий та природоохоронний види екотуризму.

1. Пізнавальний екотуризм.

Практично кожна подорож має пізнавальні цілі. Об'єктами пізнавального екотуризму стають окремі найбільш цікаві з погляду спостережен­ня біологічні види, так звані star species, такі як сло­ни, леви, інші великі хижаки й копитні у Східній Африці й Азії. До війни в Руанді серед іноземних ту­ристів був дуже популярний спеціально створений за­повідник для горил.

Часто екотуристів приваблюють особливо цікаві об'єкти неживої природи, геоморфологічні, гідрологічні та інші (гори і каньйони, печери, озера й річки). Об'єктами екотуризму можуть стати екзотичні рос­линні співтовариства, або біоценози, наприклад, тропічні ліси, квітуча тундра влітку чи пустеля навесні. Але час­тіше туристів приваблюють унікальні ландшафти в ціло­му. Нарешті, у більшості випадків до числа об'єктів пізнавального екотуризму належать (у порядку зменшен­ня) пішохідні походи, спостереження за птахами (birdwatching), кіно- і фотозйомка, екосафарі, прожи­вання в наметових містечках, відвідання гір і альпінізм, водний туризм (байдарки, каное, плоти), бо­танічні екскурсії, археологічний і палеонтологічний ту­ризм, спелеотуризм, спостереження за екзотичними ме­теликами.

Це подорожі, пов’язані з пізнанням навколишньої природи і місцевої культури. Як правило, такі тури являють собою сукупність навчальних, науково-популярних і тематичних екскурсій, що проходять за спеціально обладнаними екологічними стежками. Найчастіше вони також організовуються по територіях заповідників і НПП. Сюди також відносяться походи школярів, під час яких викладачем, гідом проводяться екскурсії та бесіди про природу. Цей вид екотуризму особливо популярний в Німеччині, тому його ще називають „німецькою моделлю розвитку екотуризму”.

Об’єктами пізнавального екотуризму в Чернівецькій області слугують цікаві з точки зору спостереження пам’ятки природи – геологічні, геоморфологічні, гідрологічні та біологічні, окремі види флори й фауни, місця, пов’язані з перебуванням відомих людей. До форм здійснення пізнавального туризму можна віднести екскурсії, пішохідні, лижні й гірські походи, сплав по річках, спостереження за метеликами, птахами, фото- й відеозйомку тощо. Саме пізнавальний, краєзнавчий екотуризм сприяє формуванню в туристів інтелектуально-гуманістичного світобачення та патріотичного ставлення до природної та культурної спадщини своєї країни. Цей вид екотуризму може здійснюватись в різних формах, залежно від контингенту туристів, їх професійного складу, віку, мети.

Все більшого поширення набуває така форма місцевого екотуризму, як екологічні стежини або стежини природи. Це пізнавальні маршрути у природу, що прокладаються в найцікавіших або унікальних куточках природи. Такі стежини повинні приваблювати своєю неповторністю, різноманітністю і мальовничістю природних і культурно-історичних об’єктів, бути цікавими в краєзнавчому плані. Для організації таких стежин є сприятливі умови як на територіях традиційного туристського освоєння (долина Черемошу, Сірету, Виженки), так і менш популярних (долини Путили, Товарниці). Під час туристсько-екологічної діяльності поряд з екологічним й патріотичним вихованням здійснюється науковий, правовий, інтелектуальний, творчий, естетичний та дієво-практичний аспекти освіти й виховання.