54. Оцініть діяльність та платформи укр.. Політ. Партій на поч. 20 ст.

Першою політичною партією в Наддніпрянщині була Революційна Українська партія створена в 1900р у м. Харків. З її появою завершився перехід українських патріотів до широкої агітаційної пропагандиської роботи в усіх верствах суспільства. Майже всі партії орієнтувались на автономію України у складі Росії і бачили майбутнє України соціалістичною.

1. РУП – 29 січня 1900 м. Харків. Засновники: Русов, Коваленко, Камінський. Основні цілі: першим програмним документом була брошура «Самостійна Україна» - автор Міхновський (1900р). Спочатку основною ідеєю партії була незалежність України, але згодом перемогла ідея автономії. Форми діяльності: створили мережу місцевих організацій, в тому числі комітет у Львові. В 1900 – 1904 випускали 4 газети.

2. Українська народна партія (УНП) – 1902р. м. Харків. Засновник: Микола Міхновський. З невеликою групою відокремився від РУП. Програма сформована в «10 заповідях» автор Міхновський 1903. Партія виступала за створення самостійної держави становлення президентської республіки. Основне гасло – «Україна для українців». Міхновський пропагував ідеологію українського націоналізму. Його вважають основоположником теоретичних основ націоналізму.

3. Український соціал-демократичний Союз (спілка) – м.Львів 1904 вийшла з РУП. Засновники: вихідці з Наддніпрянщини студенти Меленевський, Скоропис-Йолтуховський. Вважали, що партія повинна представляти всіх робітників України незалежно від їх національності. Вважали недоцільним існування самостійної української соціал-демократичної партії. На правах регіональної організації ввійшла до складу Росії соціал-демократичної робітничої партії меншовиків.

4. Українська демократична партія – 1904 м.Київ Засновники: Лотоцький, Чихівський, Чикаленко. Пропагували встановлення конституційного правління і завоювання національних прав України в межах російської державності. Вважали, що зміни мають здійснюватися шляхом реформ (ліберальна модель розвитку).

5. УРП (українська радикальна партія) – 1904 м.Київ. Засновники: Грінченко, Сергій Єфремов, Дорошенко, Матушевський. Пропагували становлення в Росії конституційної монархії.

6. УСДРП – українська соціал-демократична робітнича партія – грудень 1905 м.Київ. Засновники: Винниченко, Петлюра, Порш. Підтримували ідею автономії України. Вважали можливе за об’єднання з російською соціал-демократичною робітничою партією.

7. Українська демократична радикальна партія пізніше перейменована в Українську трудову партію. Виникла в 1905р. м. Київ на основі злиття Української демократичної партії і Української радикальної партї.

55. Проаналізуйте аграрну політику д. Столипіна та її прояви в Україні.

Революція 1905-1907 не принесла стабільних змін в житті країни. З середини 1907р. під керівництвом міністра внутрішніх справ Петра Столипіна здійснювалася політика спрямована на обмеження або ліквідацію дозволених раніше свобод.

Розпочався період – реакції. Столипін хотів створити сильну централізовану монолітну імперію, повернути царському самодержавству колишню необмежену владу і вплив народів. При цьому Столипін врахував уроки революції і шукав шляхи виходу з політичної кризи. Йому було очевидно, що масова участь селян в загальнонародному бунті була наслідком збереження таких пережитків феодалізму як поміщицьке землеволодіння і селянська община. Селянська община показала не тільки свою нездатність ефективно господарювати, але і належно контролювати своїх членів.

Столипін мав на меті не допустити нову революцію і послабити протистояння між різними верствами суспільства. Важливе місце в цьому приділялося аграрній реформі. Мета:

1. Перебороти складне економічне становище.

2. Підвищити ефективність сільського господарства, посилити його товарність.

3. Створити на селі міцну групу заможних господарств, які могли б протистояти революційним групам.

Реформування аграрного сектору почалося указом 9 листопада 1906 р. «Про доповнення деяких постанов чинного закону, що стосується селянського землеволодіння і землекористування.

29 травня 1911 р. був ухвалений закон «Про землеустрій». Ці акти склали юридичну основу серії заходів під назвою «Столипінська аграрна реформа». Суть реформи:

1. Знищення селянської общини.

2. Селянам дозволялося приватизовувати землі, селитися на хуторах або отрубах.

3. Дозволялося переселятися селянським сім’ям у слабо заселені райони Середньої Азії, Сибіру, Далекого Сходу.

Таким чином традиційний патріархальний общинний уклад планувалося замінити господарствами фермерського типу орієнтованими на випуск товарної продукції.

Реформою був створений селянський банк, що скуповував землі в поміщиків і продавав селянам, а також видавав їм позики на 55 років.

Найбільший успіх реформа мала в Україні. Це пояснювалося тим, що український селянин був більшим індивідуалістом ніж російський. Найбільша кількість переселенців – Чернігівська, Полтавська губернії.

Значення реформи:

1. Відкрила шлях до приватного селянського землеволодіння.

2. Призвела до розвитку товарно-грошових відносин в сільському господарстві і перетворенню України в житницю Європи.

3. Прискорила процес переходу українського села на промислову основу.

Негативні:

1. Були встановлені високі ціни на поміщицькі землі.

2. Реформа сприяла соціальному розшаруванню на селі.

3. Аграрна реформа не була доведена до кінця.