61. Дайте оцінку революційним подіям 1905-1907 рр. В Україні.

Під впливом кривавої розправи 9 січня над мирною демонстрацією робітників у Петербурзі взимку і навесні піднімається хвиля робітничих страйків в Україні. Основним гаслом пролетарських виступів було: "Геть самодержавство!". Водночас робітники організовано запроваджували на заводах 8-годинний робочий день, знижували ціни на товари у фабрично-заводських крамницях.

Виступи селянства здебільшого мали стихійний характер і перетворювались на погроми поміщицьких. садиб. Характерним, наприклад, був випадок на хуторі Михайлівському в лютому 1905 р., коли селяни розгромили маєток і цукровий завод Терещенка.

14-15 червня 1905р. вибухнуло повстання на броненосці "Потьомкін". В листопаді на севастопольському рейді повстали матроси 12-ти кораблів Чорноморського флоту, на чолі яких став лейтенант Петро Шмідт. 18 листопада в Києві відбувся виступ саперів на чолі з підпоручиком Борисом Жаданівським.

Підсумовуючи цю тему, слід вказати на те, що опозиційний настрій на початку XX ст. охопив практично всі кола суспільства.

Український рух вийшов за межі переважно культурно-освітні і набув політичного спрямування. Виник цілий ряд українських політичних партій, але у своїх програмних цілях ці партії (за винятком Української народної партії) не йшли далі національної автономії для України.

Кращі представники інтелігенції засновують культурно-освітні організації -"Просвіти" піклувались про створення бібліотек, читалень, українською мовою викладання, організовували видання газет та читання лекцій, проведення літературних та музичних вечорів. У багатьох школах вчителі самовільно переходили на викладання українською мовою. В Київському, Харківському та Одеському університетах запроваджуваній! курс української літератури. З'явилась україномовна преса: першою україномовною газетою став "Хлібороб" - видання В.Шемета в Лубнах. У жовтні 1905 р. на хвилі революційного піднесення починається загальну політичний страйк, у якому взяло участь 120 тис. робітників України. Для керівництва виступами створюються страйкові комітети, Ради робітничих депутатів, куди входять представники різних революційно-демократичних] партій.

Під тиском наростаючої революційної хвилі 17 жовтня 1905 року цар Микола II підписав маніфест, у якому підданим обіцяно громадянські права політичні свободи. Державну Думу з законодавчими правами. Необхідно підкреслити, що цей маніфест призвів до розмежування настроїв політичних сил на три основні групи:

1-а - котра сприйняла маніфест з надією, що він дасть конституцію і парламент, демократичний устрій (ліберали);

2-а - вважала, що маніфест - це маневр царизму, і вимагала продовжувати боротьбу до повної перемоги над самодержавств (ліворадикальні партії);

3-я - виступила на захист царизму і прагнула скасувати завоювання революції (праві, чорносотенні організації).

Тому після виходу маніфесту боротьба набрала особливо гострих оборотів. Почалися чорносотенні погроми в Одесі, Києві, Катеринославі, на Донбасі. Національний рух в Україні переживає нове піднесення: в кінці 1905 початку 1906 рр. українською мовою виходить ряд газет ("Громаді думка", "Рада"), працюють видавництва, культурні заклади - "Просвіти", клуби, кооперативи, профспілки та ін.

Під впливом революційних подій у грудні 1905 р. на своєму ІІ з'їзді РУП була перетворена в Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП) лідерами її стали М.Порш, В.Винниченко, С.Петлюра. Українська демократична партія перетворена в Українську радикально-демократичну партію (С.Єфремов, Б.Грінченко, Д.Дорошенко та ін.).

У 2-й Думі знову виникла Українська громада з 47 членів, яка видавала "Рідна справа - Вісті з Думи" і продовжувала ту ж саму лінію. Більшість депутатів фракції становили представники лівих партій, котрі цього разу брали участь у виборах. Проте 2-а Дума також була розпущена 3 червня 1907 р., а до виборчого закону внесені зміни. Внаслідок цього селянство України позбавлялося права надсилати до Думи своїх представників, і українська фракція більше не сформувалася.

Слід також зазначити, що революційні події на українських землях Російської імперії мали відчутний резонанс в Західній Україні. Так, у Галичині на цей час відбулося 211 робітничих страйків, поширились виступи селян. Влітку 1906 р. розпочався широкомасштабний страйк сільськогосподарських робітників у 380 галицьких селах, як з економічними, так і з політичними вимогами. Австрійський уряд був змушений іти на певні поступки, скасувати обмеження у виборах до парламенту, водночас застосовуючи до учасників виступів жорстокі репресії.

Хоч революція 1905-1907 рр. і була придушена, все ж це був важливий крок у національно-визвольній боротьбі українського народу, який сприяв пробудженню його національної свідомості, а українські партії набули вкрай необхідного досвіду політичної боротьби в умовах революції.

Під час революції вперше було досягнуто ряд здобутків у справі Українізації. У 1906 р. М. Грушевський перевів зі Львова до Києва видання Літературно-наукового вісника". Часопис "Киевская старина" був перетворений в "Україну" і видавався українською мовою. Виникла значна кількість нових українських часописів, серед яких "Українська хата", "Рідшій фай , "Дзвін", "Село", та ін. Всього за роки революції вийшло 24 україномовних газети, тижневики та журнали. Було створено й ряд видавництв, що друкували різноманітну літературу українською мов редакцією В.Доманицького вийшло вперше повне видання "Кобзаря" Т.Шевченка.