21. Зако цр «Про громадянство» 2-4 березня 1918р.

Закон про громадянство УНР від 2.III 1918 та Закон про реєстрацію громадянства УНР від 4.ІІІ 1918. Гр-нином УНР вважалась особа, яка народилася, постійно проживала на тер. України та отримала свідоцтво про належність до гр-н УНР. Подвійне громадянство виключалося. Гр-ни УНР зобов'язані були коритися законам д-ви, боронити її від ворогів і підтримувати в ній добрий лад, порядок, свободу, рівність і справедливість. їм надавалася уся повнота громадян, і політ, прав. Закони регламентувати порядок вступу до громадянства і виходу з нього, визначення громадянства жінок і дітей, одержання свідоцтва про громадянство, складання обов'язкової присяги («приречення») гр-нина України. 3. про г. УНР сприяли також заг. вирішенню правових проблем, пов'язаних із громадянством. Проте ряд їх положень було сформульовано неконкретно, що створювало можливість використання їх з антидем. метою. Так, усі питання громадянства було віднесено до компетенції м-ва внутр. справ, а не найвищого органу держ. влади; ставилася неконкретизована вимога, щоб особи, які прагнуть набути укр. громадянство, «не помічені були ніколи в діяльності проти Української держави», щоб родом занять були тісно пов'язаними з тер. України; пропонувалась анахронічна норма, згідно з якою жінки набували громадянство своїх чоловіків, якщо протягом певного строку не заявляли іншого. Практично нездійсненною виявилася вимога про загальнообов'язкову реєстрацію громадянства, що мала супроводжуватись процедурою доведення свого права з допомогою свідків і сплатою гербового збору за отримання свідоцтва про громадянство. В ост. дні свого існування, наприкінці квітня 1918, Центр. Рада визнала недосконалість 3. прог. УНР. На розгляд законод. комісії Ради було подано проект нового закону про громадянство, складений за участю Б. О. Кістяківського і О. О. Ейхельмана. Цей проект став основою для схваленого 2.VII 1918 гетьманом П. П. Скоропадським Закону про громадянство Укр. Д-ви. 3. прог. УНР викликають інтерес як пам'ятка укр. права, перша спроба законодавчо вирішити питання про укр. Громадянство.

22. Закон ЦР «Про держ символіку» 12 березня 1918р

Закпро державну символіку мав цікаву передісторію. У листопаді 1917 р. з ініціативи Генерального секретарства освіти під головуванням Грушевського відбулась нарада з питання про державний герб України, де йшлось про конкурс символів, з яких виділили 3 основних: 1) гарно стилізований геральдичний знак незрозумілого змісту на зразок тризубця ще з часів Київської Русі, 2) пізніший київський герб з печаток київського магістрату 17-18 ст. – лук чи арбалет,  самостріл, 3) козак з мушкетом і шаблею як герб козацького війська. Грушевський, бажаючи в атрибутах герба закласти виразно підкреслений культурний, творчий і об’єднавчий характер  УНР, вважав, що гербом України міг би бути як символ творчої мирної праці золотий плуг на синім тлі, а довкола плуга пропонував розмістити знак старої Київської держави Володимира Великого, герби Галицько-Волинського князівства і Гетьманщини (козак з мушкетом), під плугом – герби Києва і Львова, а над плугом – голуба з оливковою гілкою. Врешті, 12 березня 1918 р. Мала Рада затвердила Володимирів тризуб державним гербом УНР.