31.Встановлення влади Директорії

Часи, в які Директорія прийшла до влади, були дуже складними.

Наближався кінець першої світової війни. Центральний блок зазнав у ній поразки. В Австро-Угорщині та Німеччині в жовтні—листопаді 1918 року вибухнула революція. Німецькі та австро-угорські війська не хотіли більше воювати і залишали Україну.

Ще під час падіння гетьманського уряду більшовицька Росія формує військо для "визволення" України. На початку січня армія чисельністю сімдесят п'ять тисяч осіб розпочала наступ на Україну, хоча на цей час вже вся територія країни була підвладна Директорії.

Використавши полк Українських січових стрільців під командуванням Є. Коновальця, Директорія повела наступ на Київ. До неї почали масово приєднуватися повстанці, і 14 грудня 90-тисячна армія Директорії здобула Київ. 18 грудня 1918 року до Києва урочисто в'їхав уряд Директорії, який відразу ж відновив назву держави — Українська Народна Республіка.

21—24 грудня у Києві відбувся губернський селянський з'їзд, 700 делегатів якого висловили щиру подяку Директорії та обіцяли їй підтримку "в боротьбі за Українську Трудову Республіку".

Але, як згодом з'ясувалося, Директорія не мала єдності в поглядах на перспективи державо-національного будівництва. Єдине, що згуртовувало на перших порах навколо Директорії різні політичні партії і селян, — це Ідея боротьби з урядом П. Скоропадського.

Зазначена обставина далася взнаки вже під час державної наради у Вінниці 12—14 грудня 1918 року з представниками політичних партій та громадських організацій, що входили до Українського народного союзу. Після гострої дискусії учасники наради поділилися на два табори, один з яких стояв за парламентську республіку, а інший — за радянську.

Незважаючи на розбіжності 26 грудня 1918 року було створено уряд, до складу якого ввійшли представники всіх політичних партій, що допомогли Директорії прийти до влади. Того ж самого дня Директорія оприлюднила програмну декларацію, в якій вона оголошувала себе тимчасовим верховним органом, який, отримавши владу від народу, народові її і передасть. Це мало відбутися на конгресі трудового народу України, який "матиме верховні права і повновласть рішати всі питання соціального, економічного та політичного життя республіки". Влада в УНР повинна належати лише "класам працюючим — робітництву і селянству". В декларації підкреслювалося, що "класи нетрудові, експлуататорські, які живляться і розкошують з праці трудових, класи, які нищили край, руйнували господарство й означили своє правління жорсткостями та реакцією, не мають права голосу в порядкуванні державою".

32.Універсал Трудового конгресу 23 січня 1919р.: загальна характеристика і значення

Скликаний 23 січня 1919р. відповідно до Декларації Трудовий Конгрес України окрім внутрішніх завдань Української Народної Республіки, розглянув також питання злуки ЗУНР з УНР. Ідея про це народилася на західноукраїнському ґрунті. З ініціативи ЗУНР І Директорії був підписаний "Передвступний договір" про об'єднання двох частин України в "одне державне тіло". Голова Директорії В.Винниченко оприлюднив зміст угоди на з'їзді Селянських спілок Київщини наприкінці грудня 1918р.

22 січня Директорія УНР видала з цієї нагоди окремий Універсал. "Іменем Української Народної Республіки", - зазначалося в універсалі, - Директорія сповіщає народ український про велику подію в Історії землі нашої української... Вітаючи з великою радістю цей історичний крок західних братів наших, Директорія Української Народної Республіки ухвалила тую злуку прийняти... Од нині во-єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України" - ЗУНР (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна". Питання злуки схвалив також "Універсал Трудового Конгресу України", прийнятий 28 січня 1919 р. Універсал сповіщав: "Через військові події по Україні" Конгрес трудового народу України припиняє свої засідання. При цьому було заявлено, що "вся вища влада на Україні... має належати Директорії, котра доповнюється представником од Наддністрянської України..., акт з'єднання з якою затверджено на першім засіданні Конгресу 24 сього січня".

Рішення конгресу. «Універсал трудового конгресу України»:

• Вища влада передавалася Директорії

• Виконавчі функції мала здійснювати Рада народних міністрів, підзвітна Трудовому конгресу, а в перервах між його засіданнями — Директорії

• Влада на місцях мала перейти під контроль губернських і повітових трудових рад, що обиралися пропорційно від селянства і робітництва

• Підготовка роботи наступної сесії Трудового конгресу покладалася на комісії з оборони республіки, земельну, освітню, бюджетну, закордонних справ, харчових справ

• Уряд і комісії мали виробити інструкцію про вибори до трудових рад і закон про вибори Всенародного парламенту Незалежної соборної Української Республіки

• Конгрес доручив Директорії та Раді народних міністрів працювати в напрямі вирішення таких завдань: а) здійснення земельної реформи шляхом передачі землі трудящим селянам без викупу; б) ліквідація безробіття серед пролетарських верств населення шляхом відновлення роботи промислових підприємств; в) оборона незалежності республіки

Універсал Трудового конгресу України” 28 січня 1919 р. став тимчасовим конституційним актом України.