24. Грамота до всього українського 29 квітня 1918. Загал х-ка

Гр до всього укр народу — перший оф документ 03010010118000005106000200Укр Держави. Звернення програмного характеру 0051180000гетьмана 090002000100100000411800809Павла Скоропадського. Оприлюднене 00211018%20квітня"29 HYPERLINK "F%2229%20квітня"квітня 1918 року, в день скинення ним ЦР. Проголошував встановлення одноосібної влади гетьмана. Основний автор тексту — 090001002090050100004109005010000410020811Олександр Палатов. Короткі відомості: «Грамота» сповіщала укр. населення про повалення ЦР і 0000040009001004008109101111102030900уряду УНР, а також проголошувала встановлення 008010011100диктатури гетьмана Павла Скоропадського до часу обрання всеукр парламенту — 0105090Сейму. У «Грамоті» підкреслювалося, що після укладання 010511118008090081%22Брестського%20договору"Брестського договору та визволення У військами 060501100018010405106000208Центральних держав, уряд УНР не спромігся забезпечити виконання міжнародних домовленостей, а також виявився не здатним встановити політичний і соц-економічний порядок в країні. У зв'язку з цим Павло Скоропадський перебирав на себе тимчасово всю повноту влади і проголошував себе 0051180000гетьманом всієї У. «Грамота» передбачала наступні кроки: Центральна та місцеві ради розпускалися, а міністри та їхні заступники, що представляли попередній український уряд, звільнялися з посад. Інші урядовці мусили виконувати свої функції.2)Усі постанови і розпорядження Центральної Ради, 0208010010020809111804000111%22Тимчасового%20уряду%20Росії"Тимчасового уряду Росії скасовувалися. 3)0910802001000020001011118Приватна власність проголошувалася підґрунтям 030100101180000101811100культури і 06080210107001118цивілізації. Встановлювалася повна свобода купівлі-продажу землі. У великих землевласників передбачалося відчуження ділянок землі за їх справжньою вартістю на користь хліборобів.4)Відкривався простір торгівлі, приватному підприємництву та ініціативі.5)Обіцялося відновити політичний, господарчий та суспільний порядок, забезпечити основні права громадян, зокрема, 091000510011001%22пролетаріату"пролетаріату, та обрати на основі нового виборчого закону 09001000005010301001008Український Сейм. В кінці «Грамоти» гетьман закликав усе населення країни, незалежно від 0900110000018011118національності й 011010002104000018віросповідання, допомагати йому розбудовувати Українську Державу.

25. Зак про тимчасовий устрій Укр держави 29 квітня 1918 року.

Закони про тимч держ устрій У— другий офіційний документ030100101180000405106000200%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%22%20HYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%22Держави"УкрHYPERLINK "%22УкрHYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%22%20HYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%22Держави" HYPERLINK "%22УкрHYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%22%20HYPERLINK%20%22http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%B0%22Держави"Держави. Виконував роль тимчасової 090011081111180301001008конституції правління за 0051180000гетьмана Павла Скоропадського. Оприлюднений 00211018%20квітня"29 HYPERLINK "F%2229%20квітня"квітня 1918 року, в день скинення ним 06050110001800000000400Центральної Ради. Складався з 44 статей, згрупованих у 7 розділів. «Закони про ….» визначали функції гетьмана і його державного апарату, проголошували основні обов'язки і права громадян, визначали статус церкви. Вони складалися з таких розділів: 1.Про Гетьманську владу (Статті 1 — 8) 2.Про Віру (Статті 9 - 10) 3.Права і обов'язки Українських Козаків і Громадян (Статті 11 - 22) 4. Про закони (Статті 23 — 33) 4.Про Раду Міністрів і про Міністрів (Статті 34 — 37)5.Про Фінансову Раду (Статті 38 — 41) 6.Про Генеральний Суд (Статті 42 — 44)Гетьман ставав 000002000405106000208головою Української держави, керівником 0080000002100020000400виконавчої і 0000000040002100020000400законодавчоївлади, 005110020080903000020000000004102001%22верховним%20головнокомандувачем"верховним головнокомандувачем Збройними силами. Він мав право схвалювати або відхиляти законопроекти, призначати і звільняти 0910501101011110301001008отамана Ради Міністрів разом з усім кабінетом, контролювати зовнішню та податкову політику держави, вводити 00100080911000воєнний, осадний або 090004070208100090080911000надзвичайний стан, та надавати 000111118амністію засудженим. Рада Міністрів і члени уряду координували діяльність окремих відомств. Міністри та державні службовці несли відповідальність перед гетьманом за стан державного управління, а за порушення підлягали цивільній або карній відповідальності.Генеральний суд ставав вищим охоронним та захисним закладом. Одночасно він був вищим судом України у судових та адміністративних справах. Генеральний суд мав обов'язок публікувати закони. Його голова та члени призначалися гетьманом.«Закони» передбачали для українських козаків і громадян обов'язки захисту держави, сплати податків та відбування повинностей. Гарантувалися права недоторканності особи і майна, права вільного пересування і вільного вибору праці, права громадян на об'єднання у громадські організації, 0102001004001000200свобода слова і 0102001004000411011друку. Встановлювався 0102001004000211010002104000018свобода віросповідання, хоча 0910002010000218православна християнська віра визначалася пріоритетною в Українській державі.Закони Української Держави проголошувались обов'язковими для всіх українських громадян та іноземців, що перебувають на території України. Усі закони набирали чинності після оприлюднення. Незнання закону не позбавляло винного відповідальності за його порушення. Законопроекти розроблялися у міністерствах і затверджувалися гетьманом. Право тлумачити закони мав кабінет Ради Міністрів. У грудні 1918 «Закони» були скасовані 0081050101118030900Директорією УНР.

26. Центральні органи влади в Українській державі П. Скоропадського.    Вищим органом влади був гетьман. Йому належала законодавча та виконавча влади. Гетьман представляв інтереси Української держави на міжнародній арені; був верховним головнокомандувачем армії і флоту; здійснював помилування.  Такий режим функціонування найвищої влади передбачався до скликання Сейму, про який ішлося в “Грамоті до всього українського народу”.    Для забезпечення функціонування влади в непередбачених випадках відповідно до “Тимчасового закону про верховне управління державою на випадок смерті…та інше, влада переходила до Колегії верховних правителів держави, яка складалася з трьох осіб — одного заздалегідь визначав сам гетьман, другого — обирав Державний Сенат, третього — Рада Міністрів. Рішення Колегії приймалися більшістю голосів. Гетьманський уряд в особі Ради Міністрів здійснював координацію та організацію діяльності центральних органів управління. Очолював уряд Отаман-Міністр (пізніше перейменовано в Голову Ради Міністрів). При Раді Міністрів було створено Генеральну канцелярію на чолі з Генеральним секретарем (пізніше — державним секретарем). Рада Міністрів складалася спочатку з 9-ти міністерств: внутрішніх справ, фінансів,закордонних справ, військових справ, судових справ, торгівлі і промисловості, земельних справ, харчових справ, народної освіти. Пізніше з’явилися міністерство народного здоров’я і міністерство сповідань (релігійних питань). Міністерства поділялися на департаменти й управління. При уряді існувала посада генерального контролера. 25 травня 1918 року приймається “Положення про Малу Раду Міністрів”. Вона формувалася із заступників міністрів. Її компетенцією було розглядати організаційні питання, законодавчі та виконавчі пропозиції окремих міністерств, які не потребують взаємної згоди 8 липня 1918 року було затверджено Закон про заснування Державного Сенату, який перебирав на себе функції найвищої в судових і адміністративних справах державної інстанції.