36.Варшавські та Ризькі мирні договори.

На поч 1920р. Польща окупувала Полісся, Холмщину та Підляшшя, Зах. Волинь і Галичину. У Польщі не було одностайного ставлення до Укр д-ви: соціалісти ставилися прихильно, побоюючись повернення Російського імперіалізму, але більшість партій ставилися до неї вороже.

За таких умов українське дипломатичне представництво у Варшаві без погодження з Директорією подала польському уряду декларацію з пропозицією визнати УНР незалежною д-вою, обмеживши її кордони з Польщею по річці Збруч і лінією через Волинь до Припяті. Невдовзі у Варшаві головою дипломатичної місії УНР і міністром закордрнних справ Польщі було укладено відповідний договір: 1) польський уряд визнав право УНР на незалежне існування, а Директорію і головного отамана Петлюру – за найвищу владу УНР, 2) кордони між УНР та Польщею встановлювалися вздовж р.Збруч, а на заході та на сході кордоном між колишньою Австро-Угорщиною і Росією, 3) польський уряд зобовязався не укладати міжнародних угод спрямованих проти УНР, аналогічно зобовязувалась і УНР, та ін.

Отож, Польща визнала за Україною право на незалежність, але взамін отримала західноукраїнські землі. За воєнною конвенцією від 24кві 1920р. Польща мала значно привілейованіше становище: воєнні дії мали відбуватися лише від польського командування, економічне життя було підпорядковане Польщі, встановлювалась спільна валюта, залізниці підпорядковувались польському управлінню, укр уряд зобовязувався постачати польському війську коней, харчування, волів тощо.

Уряд Директорії був приголомшений Варшавським договором, хоча Петлюра й був попередньо обізнаний з його умовами.

3 липня 1920р. Польща розпочала таємні мирні переговори з радянським урядом. Представники обох д-в зустрілись у Ризі, де 12жов1920р. польський і радянський уряд уклали прелімітарний договір про 3-тижневе перемиря, який визначив кордрни між Україною і Польщею: по р.Збруч, далі Волинню через Остріг до впаду Горині у Припять. Радянський уряд використав перемиря для підготовки наступу по всьому фронту. 10листопала більшовицька кіннота здійснила глибокий прорив на укр фронті і примусила укр армію після тяжких боїв відступити за Збруч. 16 листопада 1920р. у Криму було розбито армію Врангеля. 18 березня 1921р. у Ризі було укладено мирний договір між Польщею і радянською Росією, за яким Польща визнавала УРСР, а Правобережну Україну було поділено: Холмщина, Підляшшя. Зах. Волинь і Зах. Полісся отримала Польща, а Сх. Волинь – радянська Україна. Ризький договір забороняв перебування на тер. Польщі антибільшовицьких організацій, внаслідок чого Директорія, уряд УНР та всі їхні організації втратили право легального існування у Польщі і продовжили діяльність нелегально. Остаточну долю Галичини вирішила у 1923р. Конференція послів у Парижі, що ухвалила приєднати Галичину до Польщі з умовою надання їй автономних прав.

37. Утворення зунр

Збори всіх українських депутатів австрійського парламенту, галицького і буковинського сеймів, представників від основних політичних партій, а також від духовенства і студенства зі свого складу заснувала Укр Нац Раду на чолі з Петрушевичем. 1 листопада 1918р. відбулася формальна передача влади УНРаді австрійським намісником Галичини. 9 листопада УНРада визначила назву української держави – Західноукр Нар Респ (ЗУНР). 22 січня 1919р. делегація ЗУНР підписала з Директорією Акт злуки (соборності). Вищим органом влади ЗУНР була обрана УНРада. Була створена Президія УНРади у складі Президента( голови ради) та чотирьох його заступників. На цьому ж засіданні було створено ще один орган – Виділ УНРади у складі Президента та 9 членів, на яких покладалися функції колегіального глави держави. Уряд ЗУНР – Держ секретаріат очолив Левицький. У складі уряду було 14 держ секретарств (міністерств). Місцевими органами влади і управління стали обрані населенням у листопаді 1918р. громадські і міські комісари, містечкові, сільські та повітові «прибійні» і національні ради. Органи самоврядування працювали за старим австрійським зразком, хоча й були скасовані привілеї шляхти та різні цензи. Місцеву владу в повітах здійснювали повітові комісари, яких призначав держ секретар внутр справ.