18.Законодавча діяльність Центральної Ради

Перший період діяльності Центральної ради мав здебільшого декларативний характер, про що свідчив зміст універсалів, декларацій та інструкцій. Універсали формували підвалини україн. державності, а декларації і інструкції містили плани законопроект.робіт.Після жовтневих подій у Росії виникає нагальна необхідність власного законотворення.25 листопада 1917 року Мала рада прийняла Закон Про правонаступництво, який започаткував процес формування правової системи. Згідно з ним, усі рос. закони, прийняті до 27 жовтня, залишалися чинними, а ЦР мала право приймати нові закони та інші нормативні акти чи скасовувати старі від імені УНР.4 червня 1917 року була затверджена "Інструкція, на основі якої збирається Комісія по підготовці Статуту автономної Укр.".Неоднакову реакцію в суспільстві викликав Закон про націон.-персональну автономію від 9 січня 1918 року, де йшлося про право націон. меншин на своє національне життя. 2—4 березня 1918 року приймається Закон "Про громадянство УНР".Закон про держ. символіку від 12 березня 1918 року. Закон про випуск держ. кредитних білетів УНР від 6 січня 1917 року встановлював, що "кредитові білети У.Н.Р. випускаються Держ.банком У.Н.Р. в розмірі строго обмеженому дійсними потребами грошового обігу під забезпечення тимчасово, до утворення золотого фонду, майном республіки: 13 квітня 1918 року приймається Закон про випуск зобов'язань держ. скарбниці УНР на забезпечення грош. знаків в сумі 500 мли карбованців і Закон про випуск розмінних марок держ.скарбниці. 11 квітня 1918 року ЦР ухвалила Закон про тимчасові розписки видатків на 1918 рікПрообразом україн. кодексу законів про працю став Закон про восьмигодинний робоч. день від 25 січня 1918 року.

19.Земельна реформа в унр

ІІІ Універсал скасував право при ватної власності на землю. IV Універсал проголоси. в необхідність прийняття земел. закону і передачу землі труд.народові без викупу якого. Наприкінці січня 1918 року ЦР ухвалила Земел. закон, основою стало скасування права власності на землю. Встановлювалося, що "землі відводяться земел. комітетами в приватнотрудове користування сільс. громадам та добровільно складеним товариствам". Незважаючи нате, що закон дозволяв "перехід права користування в спадщину", основна проблема — людини, землі й волі—так і лишилася неврегульованою що, зрозуміло, врешті-решт призвело до фатальних наслідків. Засвідченням В. Винниченка, "сільський пролетаріат в обіцянки і закони про землю не вірив, більше вірячи реальним фактам", а з іншого боку, ідея "соціалізації землі" викликала обурення заможного селянства, "яке лаяло Центральну раду й агітувало на всі боки проти неї". Щоб якось виправдатись перед заможнім селянством ЦР 29 квітня 1918 року прийняла поправку до Земел. закону, за якого ділянки розміром до 30 десятин не підлягали переділу.

20.Закон уцр «Про національно-персональну автономію» від 9 січня 1918р.

ЗАКОН ПРО НАЦІОН.-ПЕРСОНАЛЬНУ АВТОНОМІЮ - один з найважливіших прав. актів конст. характеру в УНР. Прийнятий в один день з IV Універсалом — 9(22).І 1918. Надавав рос, євр. і польс. націям право на нац.-персональну автономію. Білоруси, чехи, молдавани, німці, татари, греки та болгари, що мешкали в Україні, могли користуватися таким правом після подання відповідної заяви до Генерал.суду УНР, підписаної не менш як 10 тис. гр-н, не обмежених у політ, правах. Протягом 6 міс. суд мав винести рішення і сповістити про нього Генерал. секретаріат. Нації, не зазначені у цьому переліку, за своїм бажанням могли подавати такі ж заяви, але вже на розгляд парламенту УНР.ЦР проголошувала право на самост. творення свого нац. життя невід'ємним природ, правом нації. Будь-яка з них могла створювати на тер. України власний нац. союз. До нього входили б поіменно всі люди, прізвища яких включалися до «націон.кадастру». Останній мав публікуватися для заг. відомості, і кожен гр-нин отримував право вимагати як включити його до кадастру, так і виключити зі списків. Нац. союзові належало виключне право представництва даної нації перед держ. і громад, установами. Кошти союзів мали складатися з відрахувань центру та органів місц. самоврядування від сум, спеціально призначених на ці справи, пропорційно до кількості членів того чи того союзу. Його бюджет міг також поповнюватися за рахунок оподаткування власних членів і встановлення для них відповідних позик. Структура та склад кер. органів нац. союзу визначались установчими зборами нації, делегати до яких обиралися з числа гр-н віком понад 20 років на основі загального, без різниці статі і віри, та рівного виб. права, через безпосередні вибори і таємне голосування з використанням принципу пропорц. представництва. Компетенція нац. союзу мала встановлюватись і затверджуватись Установчими зборами УНР або її парламентом. Усі_рргани нац. союзу вважалися державними. Його вищим представн. органом були нац. установчі збори, а виконавчим — нац. рада. Вони мали право видавати закони у межах своєї компетенції. Влада нац. союзу поширювалася на всіх його членів, незалежно від місця їх мешкання у межах УНР. Спори між органами нац. союзу, з одного боку, та органами ін. нац. союзів або держ. урядування і місц. самоврядування, з іншого, повинні були розв'язуватись адм. судами. 29.IV 1918 закон про національно-персональну автономію було включено окремим розділом до Конституції УНР.