- •3. Утворення уцр. Її склад та діяльність
- •4. Політика «воєнного комунізму» причини введення, її суть та наслідки
- •5. Перший універсал уцр
- •6. Генеральний секретаріат у.Утворення, його склад та компетенція.
- •9. Проголошення створення Української Народної Республіки (унр).
- •10. Ііі Універсал.
- •11.Іv Універсал
- •12. Статут Генерального Секретаріату
- •13.Конституція унр 1918р.:Загальна характеристика і значення
- •14.Утворення Вільного козацтва в унр
- •15. Утворення органів охорони громадського порядку в унр.
- •16.Судова система унр
- •17.Організація діяльності органів прокуратури і адвокатури в унр
- •18.Законодавча діяльність Центральної Ради
- •19.Земельна реформа в унр
- •20.Закон уцр «Про національно-персональну автономію» від 9 січня 1918р.
- •21. Зако цр «Про громадянство» 2-4 березня 1918р.
- •23. Причини падіння унр.
- •24. Грамота до всього українського 29 квітня 1918. Загал х-ка
- •25. Зак про тимчасовий устрій Укр держави 29 квітня 1918 року.
- •27. Організація та діяльність органів влади на місцях в Українській державі.
- •28 Судова система Української Держави часів правління п. Скоропадського
- •29. Утворення та діяльність державної варти
- •30. Декларація української директорії від 26 грудня 1918р.
- •31.Встановлення влади Директорії
- •32.Універсал Трудового конгресу 23 січня 1919р.: загальна характеристика і значення
- •33.Організація органів влади і управління за Директорії.
- •34.Загальна характеристика законодавчої діяльності Директорії
- •35.Причини поразки українських державницьких змагань 1917-1921рр.
- •36.Варшавські та Ризькі мирні договори.
- •37. Утворення зунр
- •38. Органи влади й управління зунр
- •39.Судова система зунр.
- •40.Місцеві органи влади зунр
- •41. Законодавча діяльність зунр.
- •45. Система органів державної влади усрр: за Конст. 1919р.
- •51. Становлення радянського права в Україні (1917-1920)
- •52. Нова економічна політика в усрр причини її запровадження та наслідки
- •53. Судова система 1922 р. В усрр
- •54. Утворення радянської прокуратури в усрр
- •55. Утворення радянської адвокатури в усрр
- •56.Система органів влади і управління усрр після утворення срср.
- •57.Конституція усрр 1929р її характеристика і значення.
- •59.Кодіфікація радянського цивільного права у 20-х роках.
- •60.Кодифікація радянського кримінального права в 20-х роках.
- •61.Кодифікація радянського процесуального права в 20-ті рр.
- •62.Кодифікація радянського сімейного права в 20-тірр.
- •63.Кодифікація радянського земельного права в 20-ті рр.
- •64.Кодифікація радянського трудового права в 20-ті рр.
- •65.Утворення автономної Молдавської срр.
- •66.Соціально-економічні і політичні наслідки індустріалізації.
- •67. Програма розкуркулення в урср мета і наслідки.
- •68.Зміни в державному ладі в усрр в і пол. 30-тих рр.. Хх ст.
- •69.Судова система усрр в і пол. 30-тих. Рр.
- •70.Організація і діяльність прокуратури в усрр в і пол.. 30 – х рр.
- •71.Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр у 30-ті р.
- •72.Конституція урср 1937 іі загальна характеристика і наслідки .25 січня 1937 року
- •73.Органи влади та управління урср за Конституцією 1937
- •74..Судова система за Конституцією 1937р
- •75.Правове становище західноукраїнських замель у 20-30 р.
- •76. Приєднання Зх у до урср
- •77.Розвиток радянського права в 30 роки.
- •79. Пакт Молотова і Рібентропа. Таємний протокол. Сутність і наслідки
- •82. Зміни в радянському праві у роки 2 світової війни.
- •90. Кодифікація права в урср в 60-ті роки.
- •91. Кодифікація кримінального права урср в 60-ті роки
- •92. Наростання кризових явищ в економічному і суспільно-політичному житті урср в іі пол. 60-80рр. ХХст.
- •94. Органи влади урср після прийняття Конституції урср 1978р.
- •95. Судова система урср після прийняття Конституції урср 1978р.
- •96.Причини запровадження політики Перебудови.
- •97. Демократизація суспільного та держ життя в урср в роки «перебудови».
- •100.Проголошення незалежної держави.
- •101.Зміни в законодавстві України після проголошення незалежності.
- •102.Конституція України1996р.,характеристика і значення
34.Загальна характеристика законодавчої діяльності Директорії
На час приходу Директорії до влади в Україні діяли різні джерела права: законодавство Російської імперії, Тимчасового уряду Росії, Центральної ради, Гетьманату, радянської влади.
У такій ситуації Директорія обрала шлях часткового скасування одних і відновлення чинності інших законів.
Так, 24 січня 1919 року Директорія відновила дію Закону Центральної ради про національно-персональну автономію від 9 січня 1919 року. Оцінюючи законодавчу діяльність Директорії в цілому, слід відзначити ту ж непослідовність і відсутність чіткої програми правового реформування, що й у державотворенні.
У Законі від 14 лютого 1919 року "Про порядок внесення і затвердження законів в Українській Народній Республіці" робиться спроба регламентувати законодавчий процес. Законопроекти готувалися міністерствами і подавалися голові уряду, який потім вносив їх на розгляд Ради Народних Міністрів, яка після схвалення направляла законопроект для заключного редагування до Державної канцелярії. Після цього законопроект потрапляв на розгляд Директорії і набирав чинності після затвердження. Але на практиці законотворчі повноваження уряду зводилися нанівець. У Законі
"Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в УНР" від 12 листопада 1920 року містився спеціальний розділ — "Законодавство УНР". Знову ж таки, повноваженнями ухвалювати законопроекти наділялася як Державна народна рада, так і Рада народних міністрів. До останніх днів існування Директорія так і не визначила як суб'єктів законодавчої ініціативи, так і повноваження уряду в законодавчому процесі.
Серед інших конституційних законів слід відзначити Закон "Про відновлення гарантій недоторканності особи на території УНР" від 28 лютого 1919 року, за яким громадянин УНР підлягав переслідуванню і позбавленню волі "лише за передбачені належними законами злочинства і тільки чином, зазначеним в законі". На забезпечення виконання військової повинності та інших державних обов'язків було спрямовано Закон "Про реєстрацію населення, що мешкає на території УНР" від 26 вересня 1920 року.
Серед інших законів, які стосуються державного права, слід назвати Закон "Про державну мову" від 3 жовтня 1918 року, Закон "Про форму влади на Україні" від 28 січня 1919 року, "Тимчасовий закон про державний устрій і порядок законодавства УНР" від 14 лютого 1920 року та ін.
24 липня, 30 серпня і 17 жовтня Директорія затверджує ряд законів, спрямованих на боротьбу зі спекуляцією. Ці закони передбачали за цей склад злочину строкову або безстрокову каторгу і штраф до І млн. гривень.
У цілому ж законодавство Директори можна охарактеризувати як законодавство перехідного періоду, коли приймаються тільки ті акти, Що потрібні для вирішення проблем поточного політичного моменту
35.Причини поразки українських державницьких змагань 1917-1921рр.
Утворення Центральної ради слід вважати вихідною точкою процесу відродження української державності у XX ст.
З поваленням Центральної ради закінчився перший етап відродження української державності, який охопив шлях від вимоги національно-територіальної автономії до проголошення повної незалежності України.
Доба Центральної ради продемонструвала сильні і слабкі сторони державотворення.
До перших слід віднести рішучість, з якою будувалася держава, вплив на цей процес національного відродження, орієнтацію на соціальну політику.
До других — відсутність необхідного досвіду державного будівництва, утопічно-соціалістичну організацію керівництва Центральної ради, заперечення необхідності формування українських збройних сил, непослідовність ре-а'юрмування системи місцевого самоврядування, відсутність зворотного зв'язку з широкими народними масами.
М. Грушевський і його соратники не змогли знайти правильного шляху розвитку, що врешті-решт визначило і їхню особисту долю, і долю української державності.
Коли Павло Скоропадський прийшов до влади, він проголосив своєю метою "добро і користь всім дорогої нам України ". Існує чимало свідчень того, що гетьман всією душею бажав відродження Української держави.
Однією з найбільших помилок П. Скоропадського була спроба відновлення дореволюційних органів влади та управління, тих порядків, що існували в Російській імперії. Саме через це селянство не стало опорою гетьманської влади. А якщо ще взяти до уваги опозицію Гетьманові з боку соціалістичних партій, то стає зрозумілим, чому він змушений був опиратися то на німців, то на військові формування російських офіцерів. Як відомо, "немає пророка в своїй вітчизні". Це в повній мірі можна віднести до Павла Скоропадського, людини, яка так і залишилася не сприйнятою народом.
Розглядаючи період 1917—1920 рр., доходимо висновку, що найбільш негативну роль у формуванні молодої української державності відіграло протистояння політичних і громадських сил, що в кінцевому підсумку і призвело до її падіння.
Прорахунки й амбіції українських національних політичних сил, а також допомога російських більшовиків українським товаришам по партії призвели до встановлення радянської влади на більшій частині України.
Але були і позитивні здобутки. Українська державність тяжіла до республікансько-президентської форми правління. За формою державного устрою — це була унітарна держава, яка схилялася до федерації, за формою державного режиму—демократична держава, яка прийшла до цього через сильну владу (гетьманський режим).
Непослідовність Директорії щодо вибору напрямку державного будівництва призвела до парадоксальної ситуації: Москва звинувачувала Директорію в буржуазно-націоналістичній контрреволюції, а західноєвропейська преса — в більшовизмі. Істина знаходилась десь посередині. Директорія намагалася поєднати неможливе: європейський парламентаризм і радянську владу. Але далі стандартних політичних і соціально-економічних гасел Директорія не пішла.
Загалом це був період відродження і консолідації української нації, формування і становлення національно-державних інститутів, зростання національної свідомості. І хоча українська демократична державність не утвердилась, вона зуміла заявити про себе на повний голос.