68.Зміни в державному ладі в усрр в і пол. 30-тих рр.. Хх ст.

У цей період Сталін та його прибічники створили таку держ. організацію, яка б позбавляла робітничий клас і рядових членів партії реальної політ. влади. Існувала парт-апаратна диктатура. Диктат центр. загальносоюзної влади ліквідує залишки укр. суверенності.

За Конст. УСРР 1929 р. вищим органом влади і управління був Всеукраїнський з’їзд Рад робітничих селянських і червоноармійських депутатів. (Здійснював верховне керівництво і найвищий контроль республіці, приймав законодавчі акти, виключне право вносити зміни і доповнення до Конст.) На практиці його повновладність обмежувалась вказівками більшовицької партії і вищих органів влади СРСР.

У період між з’їздами верховним органом влади, якому належали законодавчі, розпорядчі і виконавчі ф-ї був Всеукраїнський Центральний виконачий Комітет.

У період між сесіями вищим органом влади республіки була Президія ВЦВК.

Вищим органом управління була Рада Народних Комісарів.

На місцях знову активізували свою роботу комнезами. Згідно з положенням ВЦВК про сільські ради, вони здійснювали усім господарським і соц.-культурним будівництвом на селі.

69.Судова система усрр в і пол. 30-тих. Рр.

Судова система набула вигляду: народний суд, обласний суд, Верховний Суд УСРР.

Народний суд – основна ланка суд. с-ми. Як суд І інстанції розглядав більшість цив. і крим. справ. Склад – народний суддя і 2 народні засідателі. Обирались на 1 рік районними з’їздами Рад, а в містах і селищах – пленумами міських і селищних рад.

Обласні суди – суди і інстанції і суди ІІ інстанції для перегляду в касаційному порядку і в порядку нагляду суд. вироків, ухвал і постанов у крим. і цив. справах нар. судів. Обирались на 1 рік обласними виконкомами.

Верховний суд УСРР – орган суд. нагляду і керівництва суд. практикою на території республіки. Як касаційна система – розглядав справи, що були в провадженні обласних судів, як судів І інстанції.

70.Організація і діяльність прокуратури в усрр в і пол.. 30 – х рр.

В 1930 р. були утворені міжрайонні, міські та дільничні прокуратури. У зв’язку з утворенням областей у травні 1932 р. ліквідовувались міжрайонні прокуратури. Були створені дільничні, міські, обласні прокуратури і прокуратура республіки. Обласних, міських і дільничних прокурорів призначав і звільняв Генеральний прокурор УСРР.

Прокуратура республіки входила до складу УСРР. Ген. прокурор республіки був одночасно народним комісаром юстиції.

17 грудня 1930 р. приймається положення СРСР за яким прокуратури союзних республік виводяться зі складу наркоматів юстиції і підпорядковуються безпосередньо Прокурору СРСР

71.Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр у 30-ті р.

Під час другої спроби поширити радянську владу в Україну Тимчасовий робітничо-селянський уряд України 3 грудня 1918 р. декретом «Про організацію Всеукраїнської Надзвичайної Комісії» створив, за прикладом РСФРР, жорсткий репресивний орган по боротьбі з політичними противниками. З 30 травня 1919 р. діяльність Всеукраїнської Надзвичайної Комісії регламентувалась Положенням про Всеукраїньку та місцеві надзвичайні комісії і підпорядковувалась Народному Комісаріатові внутрішніх справ УРСР на правах відділу. В процесі формування центрального апарату ВУНК створювались окремі відділи з певними фукціями. Так, юридичний відділ здійснював розслідування та готував справи для трибуналів. Відділ іноземного контролю зосереджував зусилля на боротьбі з агентами іноземних держав. Оперетивний відділ вважався одним з найважливіших – він займався попередженням, припиненням та розкриттям злочинів, насамперед політичних. Згідно з вищезгаданим Положенням. Органи НК формувались і на місцях – при губернських та повітових виконкомах Рад, склад яких обирався цими ж виконкомами, а голова – затверджувався ВУНК. Для посилення централізації та підпорядкованності республіканським органам структур НК при третьому радянському уряді України – Всеукрревкомі – в кінці грудня 1912 році було створено Управління надзвичайних комісій для боротьби з контрреволюцією, спекуляцією та злочинами за посадою. Начальник Цупнадкому підпорядковувався тепер безпосередньо Раднаркому УРСР, тобто був поза системою НКВС. Структура центрального апарату НК доповнилась новим відділом – для боротьби з контрреволюцією, саботажем та спекуляцією на транспорті. Крім того, у віддані ВУНКу були військові формування – корпус військ ВУНК, війська внутрішньої охорони, частини особливого призначення. Важливо зазначити, що в часи, коли більшовики намагалися поширити радянську владу в Україні і закріпитись там, НК вважались «прямими органами партії», і діяльність їх в Україні спрямовувалась ВсеросійськоюНК. Тому й не дивно, що саме ВУНК перетворилась у знаряддя, яким в Україні більшовики здійснювали червоний терор, фізичну ліквідацію політичних супротивників, інтернування певних категорій населення за класовою ознакою. Одночасно з органами НК, тобто з кінця 1918 р., декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду «Про організацію влади на місцях» при ревкомах створювалися відділи народної міліції, а декретом від 5 лютого 1919 р. передбачалось формування радянської міліції в масштабах республіки. Таким чином, починається організація штатної державної міліції під керівництвом НКВС, підпорядкованої на місцях виконкомам місцевих рад. До середини року утворюються спеціалізовані структури миліції – загальна, карний розшук, судово-кримінальна, промислова, залізнична, річкова та морська служби. З березня 1920 р. всі служби міліції підпорядковуються новостворенному Головному управлінню робітничо-селянської міліції, що стає структурним підрозділом НКВС.