- •3. Утворення уцр. Її склад та діяльність
- •4. Політика «воєнного комунізму» причини введення, її суть та наслідки
- •5. Перший універсал уцр
- •6. Генеральний секретаріат у.Утворення, його склад та компетенція.
- •9. Проголошення створення Української Народної Республіки (унр).
- •10. Ііі Універсал.
- •11.Іv Універсал
- •12. Статут Генерального Секретаріату
- •13.Конституція унр 1918р.:Загальна характеристика і значення
- •14.Утворення Вільного козацтва в унр
- •15. Утворення органів охорони громадського порядку в унр.
- •16.Судова система унр
- •17.Організація діяльності органів прокуратури і адвокатури в унр
- •18.Законодавча діяльність Центральної Ради
- •19.Земельна реформа в унр
- •20.Закон уцр «Про національно-персональну автономію» від 9 січня 1918р.
- •21. Зако цр «Про громадянство» 2-4 березня 1918р.
- •23. Причини падіння унр.
- •24. Грамота до всього українського 29 квітня 1918. Загал х-ка
- •25. Зак про тимчасовий устрій Укр держави 29 квітня 1918 року.
- •27. Організація та діяльність органів влади на місцях в Українській державі.
- •28 Судова система Української Держави часів правління п. Скоропадського
- •29. Утворення та діяльність державної варти
- •30. Декларація української директорії від 26 грудня 1918р.
- •31.Встановлення влади Директорії
- •32.Універсал Трудового конгресу 23 січня 1919р.: загальна характеристика і значення
- •33.Організація органів влади і управління за Директорії.
- •34.Загальна характеристика законодавчої діяльності Директорії
- •35.Причини поразки українських державницьких змагань 1917-1921рр.
- •36.Варшавські та Ризькі мирні договори.
- •37. Утворення зунр
- •38. Органи влади й управління зунр
- •39.Судова система зунр.
- •40.Місцеві органи влади зунр
- •41. Законодавча діяльність зунр.
- •45. Система органів державної влади усрр: за Конст. 1919р.
- •51. Становлення радянського права в Україні (1917-1920)
- •52. Нова економічна політика в усрр причини її запровадження та наслідки
- •53. Судова система 1922 р. В усрр
- •54. Утворення радянської прокуратури в усрр
- •55. Утворення радянської адвокатури в усрр
- •56.Система органів влади і управління усрр після утворення срср.
- •57.Конституція усрр 1929р її характеристика і значення.
- •59.Кодіфікація радянського цивільного права у 20-х роках.
- •60.Кодифікація радянського кримінального права в 20-х роках.
- •61.Кодифікація радянського процесуального права в 20-ті рр.
- •62.Кодифікація радянського сімейного права в 20-тірр.
- •63.Кодифікація радянського земельного права в 20-ті рр.
- •64.Кодифікація радянського трудового права в 20-ті рр.
- •65.Утворення автономної Молдавської срр.
- •66.Соціально-економічні і політичні наслідки індустріалізації.
- •67. Програма розкуркулення в урср мета і наслідки.
- •68.Зміни в державному ладі в усрр в і пол. 30-тих рр.. Хх ст.
- •69.Судова система усрр в і пол. 30-тих. Рр.
- •70.Організація і діяльність прокуратури в усрр в і пол.. 30 – х рр.
- •71.Формування надзвичайних каральних органів влади в усрр у 30-ті р.
- •72.Конституція урср 1937 іі загальна характеристика і наслідки .25 січня 1937 року
- •73.Органи влади та управління урср за Конституцією 1937
- •74..Судова система за Конституцією 1937р
- •75.Правове становище західноукраїнських замель у 20-30 р.
- •76. Приєднання Зх у до урср
- •77.Розвиток радянського права в 30 роки.
- •79. Пакт Молотова і Рібентропа. Таємний протокол. Сутність і наслідки
- •82. Зміни в радянському праві у роки 2 світової війни.
- •90. Кодифікація права в урср в 60-ті роки.
- •91. Кодифікація кримінального права урср в 60-ті роки
- •92. Наростання кризових явищ в економічному і суспільно-політичному житті урср в іі пол. 60-80рр. ХХст.
- •94. Органи влади урср після прийняття Конституції урср 1978р.
- •95. Судова система урср після прийняття Конституції урср 1978р.
- •96.Причини запровадження політики Перебудови.
- •97. Демократизація суспільного та держ життя в урср в роки «перебудови».
- •100.Проголошення незалежної держави.
- •101.Зміни в законодавстві України після проголошення незалежності.
- •102.Конституція України1996р.,характеристика і значення
41. Законодавча діяльність зунр.
. 15 лютого 1919 р. Українська національна рада прийняла Закон про державну мову – українську; притому, національним меншинам гарантувалось право послуговуватись усно і письмово в офіційних відносинах з державною владою рідною мовою, а державним інституціям надавати відповідь рідною мовою цих громадян.
У квітні був виданий Закон про громадянство і правовий статус чужинців, а також розпорядження з переліком спеціальних вимог до службовців державних інституцій – ними могли бути лише громадяни ЗУНР, віком до 40 р., “бездоганної поведінки”, які володіють українською мовою і мовою хоча б однієї з національних меншин..
у квітні 1919 р. був ухвалений Закон про земельну реформу, який передбачав конфіскацію земель поміщиків та інших великих землевласників понад встановлений максимум – ці землі переходили у земельний фонд ЗУНР, з якого мали наділятись безземельні і малоземельні селяни..
Розв`язувалось питання охорони здоров`я – відкривались лікарні, поліклініки, медпункти, аптеки; проводилась рішуча боротьба з епідеміями, основними носіями яких були колишні військовополонені.
Були значні здобутки у галузі освіти – передусім, розпочалась українізація школи: У сфері фінансів було вирішено тимчасово зберегти австрійську крону, оскільки не було змоги друкувати власні гроші, а також уводились в обіг гроші УНР – гривні і карбованці.
Активною була зовнішньополітична, дипломатична діяльність ЗУНР. З початку існування Українська національна рада відправила делегацію на чолі з державним секретарем зовнішніх справ В.Панейком у Париж, щоб на Паризькій мирній конференції домогтись дипломатичного визнання і відстоювати інтереси ЗУНР. І хоч офіційного визнання ЗУНР не домоглась, з нею фактично вступили у контакти Австрія, Чехословаччина та інші країни; представники ЗУНР перебували у США, Канаді, Франції, Німеччині, Англії, Бразилії.
42.ЗЛУКА З ініціативи влади ЗУНР у листопаді-грудні 1918 р. проводились постійні переговори між УНР і ЗУНР про об`єднання обох Українських держав, і 1 грудня у м.Фастові (під Києвом) Директорія і делегація ЗУНР уклали Передвступний договір про об`єднання. 3 січня 1919 р. Українська національна рада прийняла Ухвалу про злуку ЗУНР з УНР, і 22 січня у Києві на Софіївській площі на багатотисячній маніфестації була зачитана ця Ухвала і Універсал Директорії про злуку обох держав і народів в єдину Українську Народну Республіку. 23 січня Акт злуки УНР і ЗУНР було одностайно ратифіковано на сесії Трудового конгресу УНР. Планувалось скликати парламент об`єднаної України – Установчі Збори УНР, який мав ратифікувати Акт злуки, а до того колишня ЗУНР вважалась Західною областю УНР (ЗО УНР), притому зберігаючи автономію, усі свої центральні і місцеві органи, інші державно-політичні структури, збройні сили, законодавство тощо.
43. ПАДІННЯ Проблема Східної Галичини неодноразово розглядалась на засіданнях Ради десятьох і Верховної воєнної ради Антанти, притому на них запрошували польських делегатів або зачитували їх меморандуми, натомість українську делегацію не запросили жодного разу. Польська влада постійно надсилала до усіх держав Антанти меморандуми і заяви, в яких вказувала на Східну Галичину як історично польську територію, а українців як русинів – етнографічну групу польського народу, і наголошувала на їхній надмірній відсталості для творення власної держави та великій схильності до пробільшовицьких тенденцій.
У червні 1919 р. Є.Петрушевич Українською національною радою був призначений диктатором, і призначив командувачем УГА генерала УНР О.Грекова, і українці почали контрнаступ проти польських військ по усьому фронту. Однак, 25 червня Верховна воєнна рада Антанти з метою “забезпечити мирне населення і майно Східної Галичини від більшовицьких банд” прийняла рішення уповноважити збройні сили Польської республіки зайняти усю Галичину.
У листопаді 1920 р. представники Є.Петрушевича на сесії Ліги Націй у Женеві передали ноту з обсяжним меморандумом про переслідування українського населення, що перебувало під польською окупацією в Галичині. У лютому 1921 р. Рада Союзу народів ще раз розглядала справу Галичини у Парижі і вирішила, що Галичина не належить до Польщі, а тому польський уряд не має формального мандату на створення там своєї цивільної адміністрації, оскільки Галичина перебуває лише під його тимчасовою окупацією, відтак сувереном Галичини були визнані держави Антанти, тож справа була передана на вирішення Раді послів. У вересні 1921 р. Рада Союзу народів знову звернула увагу на невирішеність справи Галичини, відтак під впливом світової спільноти польський Сейм ухвалив 26 жовтня 1922 р. Воєводську Конституцію для Галичини, що, насправді, було лише декларативною заявкою.
Врешті, 14 березня 1923 р. Рада послів Антанти у Парижі прийняла рішення визнати Східну Галичину без жодних застережень частиною Польщі. У травні 1923 р. Президент Є.Петрушевич розпустив еміграційні уряд та усі інші органи і установи, а також дипломатичні представництва і місії ЗУНР, що остаточно завершило існування ЗУНР.
44. Шукаючи допомоги у боротьбі з більшовиками, уряд УНР вступив у переговори з країнами Четверного союзу. Наслідком цих переговорів стало укладання Брест-Литовського мирного договору та додаткового протоколу до нього.
Взаємні зобов’язання |
Німеччина та Австро-Угорщина - Україні |
Україна - Німеччині та Австро-Угорщині |
|
Згідно з умовами додаткового протоколу обіцяли: |
До кінця липня 1918 р. була зобов’язана забезпечити поставки: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|