2.1. Узгодження числівника з іменником

1. Після числівника один іменник стоїть лише в однині, навіть якщо один входить до складеного числівника.

Після всіх інших числівників, окрім дробових (про них далі), іменник стоїть у множині.

2. Після числівників два, три, чотири іменник має форму називного відмінка, а починаючи від п’ять і далі – родового: два плащі, три парасолі, п’ять пар чобіт, сім студентів.

Однак іменники, що втрачають у множині суфікс -ин-, а також ім'я, плем'я після числівників два, три, чотири стоять у формі родового відмінка однини: тридцять два киянина; сорок три заводчанина; двоє імен; троє племен. Коли називається кількість у межах одиниць, то вживають збірні числівники; імен­ники стоять у формі родового відмінка множини: двоє заводчан; троє киян; двоє імен; четверо племен.

Якщо іменник стоїть перед числівниками два, три, чотири, то також матиме форму родового відмінка множини: тижнів три, років чотири.

Прикметник, що стоїть після числівника перед іменником, набуває форми називного відмінка множини: три рідні сестри; дві гіркі цибулини. Проте при іменниках середнього роду частіше буває у формі родового множини: два молдавських села, три нових вікна, хоча можлива й форма називного відмінка: два молдавські села, три нові вікна.

В усіх інших непрямих відмінках числівник з іменником узго­джуються в одному відмінку: п'ятьма книжками; восьми дітям.

3. Після числівників тисяча, мільйон, мільярд іменник стоїть незмінно в родовому відмінку: тисяча кроків — тисячі кроків, тисячу кроків, тисячею кроків; мільярд зірок — мільярда зірок, мільярду зірок, мільярдом зірок.

4. Після дробових числівників іменник стоїть постійно у родо­вому відмінку однини: півтора огірка, дві п'ятих відсотка, двом п'ятим відсотка, три сьомих відсотка, трьома сьомими відсотка.

5. Якщо при числівнику є слова з половиною, з чвертю, то імен­ник набуває форми, якої вимагає кількісний числівник: три з половиною місяці, два з чвертю роки, шість з чвертю років.

6. Після збірних числівників іменники стоять постійно в ро­довому відмінку множини: четверо дітей, двоє вікон, п'ятеро робітників, двадцять шестеро викладачів.

2.2. Правопис числівників з іншими словами

1. Разом пишеться числівник з повнозначними словами, де він є першою частиною:

а) першо-, одно-, дво-, три-, чотири-, п'яти-, кілька-: першо­класний, двозначний, триповерховий, п'ятизірковий, шести­літній, сімдесятиріччя, тисячолисник, чотирьохактна, кіль­канадцять, кількадесят;

б) двох-, трьох-, чотирьох-, а друга основа починається з го­лосного: двохатомний, трьохелементний, чотирьохопорний; якщо з другою основою на приголосний він утворює порядковий числівник: двохсотий, чотирьохтисячний, трьохмільйонний.

6.4. Займенник

Займенник вказує на предмети, ознаки, кількість, не назива­ючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів. Вони відмінюються переважно на зразок замінюваних іменників, прикметників або числівників.

До особових належать займенники я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа).

Зворотний займенник себе вказує на особу, яка виконує дію (показав на себе).

Присвійні займенники вказують на належність предмета першій особі (мій, наш), другій особі (твій, ваш), третій особі множини (їхній), особі, яка виконує дію (свій), третій особі – в особових займенниках у родовому відмінку (його, їх).

До вказівних належать займенники цей, той, сей, такий, стільки; до означальних – займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий.

До питальних і відносних належать однакові займенники типу хто? (хто), що? (що), який? (який) і т. ін., які різняться тим, що останні вживаються у складнопідрядних реченнях у ролі сполучних слів: Що це?, але А віддалік, серед тих, що стріляли, стояла Мирослава (І. Франко).

Неозначені й заперечні займенники утворюються від питальних з додаванням часток аби-, де-, -сь (пишуться разом: дехто, щось, абиякий), хтозна-, казна-, -будь-, -пебудь (пишуться через дефіс: казна-скільки, хтозна-хто, будь-який, хто-будь, чий-небудь), ні- (ніхто, ніякий). Якщо в цих займенниках між частинами стоїть прийменник, вони пишуться окремо: хтозна з яким, будь до кого, ні про що.

Найчастіше особові займенники в ділових паперах і наукових текстах не вживаються (дирекція просить; повідомляємо; наказую; відомо, що). Така норма пов'язана з прагненням того, хто складає документ, до повної об'єктивності. Особові займенники в першій особі можуть уживатися лише у специфічних документах (наприклад, в автобіографії, дорученні, заяві, пояснювальній записці тощо: Я, Васько Іван Пилипович, народився..., Прошу Вас зарахувати мене на посаду...), а також у доповідях, оголошеннях і запрошеннях, де вони набувають значення однини (Ми вважаємо. Ми прийшли до висновку). Займенник Ви в такому разі використовується для пом'якшення категоричності тону повідомлень на вимогу ділового мовного етикету (Прошу Вас з’явитися).