Не скорочують в офіційно-діловому мовленні

1) імена в псевдонімах: Леся Українка, Микола Хвильовий, Юрій Шерех, Іван Дніпровський, Олександр Олесь, Остап Виш­ня тощо (а не – Л. Українка, М. Хвильовий, Ю. Шерех, І. Дніп­ровський, О. Олесь, О. Вишня).

Проте В. Домонтович, В. Бер, а не повністю – Віктор Домонтович, Віктор Бер.

2) подвійні прізвища: Г. Квітка-Основ’яненко, Л. Косач-Квітка (а не – Г. Квіт.-Основ’яненко, Л. К.-Квітка) тощо. (Іноді в певних докумен­тах, наприклад у навчальній літературі, часто використовують цитати з художньої літератури, вказуючи в круглих дужках і скорочено прізвище автора, ці скорочення називаються умов­ними й мають обов’язкове розшифрування в окремому списку, що додається до документа).

Правила скорочування слів у бібліографічному описі

1. Скорочують слова згідно з зазначеними правилами в усіх елементах бібліографічного опису, крім основної та паралель­ної назв.

2. Якщо скорочування може призвести до різного розуміння тексту бібліографічного опису, то скорочувати слова не можна.

3. Не скорочують слова, що визначають форму участі осіб у підготовці видання, бо це може призвести до різного розуміння тексту бібліографічного опису, наприклад: Словник банківсь­кого працівника / Укладач І. Мопець... (а не – Уклад. І. Мопець, бо може бути, що це: укладено І. Мопець).

4. У заголовку (колективний автор) бібліографічного опису вживають лише стандартизовані скорочення слів (див. додаток 1) з приміткою: «Скорочують також у заголовку опису», нап­риклад: Науково-дослідний інститут садівництва Національ­ної Академії наук України – НДІ садівництва НАН України.

Проте не скорочують назву країни (республіки, області, райо­ну тощо), яку зазначають перед назвою колективу в заголовку бібліографічного опису, наприклад: Україна. Міністерство осві­ти й науки – Україна. М-во освіти й науки.

5. В аналітичному бібліографічному описі використовують скорочення назв періодичних і продовжних видань, які пода­ють у відомостях про видання.

6. Не можна скорочувати слова в основному та паралель­ному заголовках (докладніше про бібліографічний опис див. нижче).

Абревіатура

Абревіатура – це складноскорочене слово, утворене від назв початкових літер слів чи звуків, що ввійшли в похідне слово­сполучення, чи від окремих частин повнозначного слова. Абре­віатури відрізняються від розглянутих скорочень тим, що функціонують як самостійні слова, не мають крапок і в усному мовленні вимовляються так, як записані: ДПА, НаУКМА, КНУ, Кабмін, Держстандарт тощо.

Абревіатури бувають кількох типів:

1. Ініціальні утворені з початкових літер або звуків слів, що означають поняття; вони поділяються на:

а) літерні – читаючи їх, треба вимовляти літери: КБ (кабе), ДВРЗ (деверзе), ГРЗ (геерзе), ЖБК (жебека) тощо;

б) звукові – читають їх як суцільне слово: СТО, ЦУМ, ДАІ, ТЕЦ, ЖЕК тощо;

в) цифрові, які позначають здебільшого сировину, облад­нання, машини, установки, пристрої і виступають засобом еко­номії в мові: КАЗ-150, ВАЗ-2101, АН-24, А-20, Т-40 (танки), М-105, АЛІ-62 (мотори), БФ-2 (клей), АОТ-52-6 (електродвигун).

Іноді цифри додаються до літери без дефіса: Е 16 – бабіт; П 2, П 7 – плоскісні транзистори; АК 2802 – автоколона; КР 100 – кранові рейки; ПІХ 15 – сталь.

Іноді цифрова частина може замінюватися літерною: те­левізор 21ТІ, 26ТІ; ЗА3968М; ГАЗ-М.

2. Скорочення, утворені з початкових частин слів: завгосп, техред, міськвиконком, сільбуд, облвно, профком, студком, старпом тощо.

3. Частково скорочені слова, утворені з частини або частин слів і повного слова: Київенерго, Київгаз, Київміськбуд, госпроз­рахунок, рембаза, водопарк, облрада, автошкола тощо.

4. Змішаного типу (комбіновані): УкрНДІпроцивільсільбуд, ВНДІХІМпроект, КиївНДІБЦ, НДІпроектреконструкція, вид-во «АртЕК», ТОВ «Зодіак-ЕКО» тощо.