6. Правопис голосних

У вимові ненаголошені е та и наближаються. Пишемо: вес­ло, стебло, а вимовляємо: [ве^исло], [сте^ибло], так само: вишне­вий [ви^ешневий], крило [кри^ело].

Написання ненаголошених е та и треба перевіряти наго­лосом: весла, сте'бла, вишня, крила, але не діє це правило в дієсловах, де відбувається чергування е та и, причому е випа­дає при словозміні: терти – витирати – тру, беру – забира­ти – брав, перу – обпирати – прав.

• Пишемо е, якщо:

а) сумнівний звук випадає при зміні слова чи в споріднених словах: вересень – вересня, справедливий – правда;

б) відбувається чергування з і при зміні слова чи в спорідне­них словах: летіти – відлітати; село – сільський; корінь – кореня тощо;

в) маємо повноголосне сполучення -ере-, -еле-: верещати, береза, шелест, пелехатий.

• Пишемо и:

а) у відкритому складі зі сполученням -ри-, -ли-: дрижаки, криниця, кривавий, крихкий, глитай;

б) У суфіксах -ик-, -ич-, -ищ-, -иц(я), -ив(о): цінник, зимівник, кер­манич, дворище, іменинниця, паливо, морозиво. Виняток: марево.

3.7. Чергування голосних

1. В українській мові найпоширеніше чергування о, е з і:

1) чергування відбувається при словозміні та словотво­ренні, коли о чи е, які стоять у відкритому складі, змінюються на і в закритому: корінь – кореня, кольору – колір, батьків – батькового, робота – робітник, сіль – солі;

2) у відкритому складі і з'являється замість о чи е:

а) перед наступним складом із суфіксами -ок-, -ець, -оньк: вечеря – підвечірок, гора – згірок, дзвонити – дзвінок, остро­ви – острівець, зв'язковий – зв'язківець, ремені – ремінець, зоря – зіронька;

б) у багатьох випадках перед подвоєнням приголосних: до­рога – роздоріжжя, промені – проміння, солі – сіллю, ночі – ніччю, речі – річчю;

в) у коренях дієслів перед наступним складом із суфіксом -а- чи -ува: летіти – літати, гребти – згрібати, шепта­ти – нашіптувати, волокти – виволікати.

2. Не відбувається чергування о, е з і:

1) у коренях слів з -ов-, -ер-, -ор-: шовк – шовки, горб – гор­бистий, морква – морквяний;

2) у повноголоссях -оло-, -оро-, -ере-, -еле-: очерет, веле­тень, холод; але: береза – беріз, ворота – воріт, корова – корів, сторона – сторін, болото – боліт;

3) якщо е та о випадні: сон – сну, день – дня, орел – орла тощо;

4) у словах іншомовного походження: студент, том, агро­ном, шеф, атом;

5) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов, -ев (-єв): Ростов – ростовський, Федоров – федоровський; але в прик­метниках, утворених від власних імен на -ів, зберігатиметься і: Київ – київський, Несторів – несторівський тощо;

6) у деяких книжних словах: закон, словник, верховний, ви­рок, основний, народ, наборний, клепка, підметка тощо;

7) у словотвірних частинах -вод-, -нос, -воз, -роб, -лов, -ход: діловод, дровонос, водовоз, хлібороб, возороб, скороход; проте: всюдихід, родовід тощо;

8) у префіксах воз-, роз-, без-: возз'єднання, розпис, без­хмарний;

9) у суфіксах -енк-, -очк-, -тель, -еньк-: Бондаренко, лісочок, учитель, тепленький;

10) у родовому відмінку множини багатьох іменників: осно­ва – основ, тополя – тополь, лелека – лелек, озеро – озер, пояснення – пояснень, доручення – доручень.

3. Чергується також е, о після шиплячих та й.

Після шиплячих та й пишемо о, якщо далі йде споконвічно твердий нешиплячий приголосний, і е, якщо – теперішній чи колишній м'який приголосний (переважно перед е та и) або шиплячий: шостий – шести, вечора – вечеря, чорний – чер­нетка, вершок – вершечок. Трапляються відхилення від цього правила: печера, черга, щепа, чорниці, чорнило тощо.

Вживається також е після шиплячих у прислівниках: вороже, гаряче, дуже (у значенні вельми). Проте: творчо, свіжо, дужо (у значенні потужно).

4. У коренях дієслів може чергуватися о з а.

Кореневий голосний о чергується з а, якщо в наступном складі з'являється суфікс -а- або -ува- на позначення багаторазової, повторюваної дії: допомогти – допомагати; ломити – ламати; підскочити – підскакувати.