3.3. Спрощення в групах приголосних

1. При творенні чи відмінюванні слів трапляється важкий для вимови збіг кількох приголосних, найчастіше зубних. В усному мовленні та на письмі один з цих звуків може зника­ти – відбувається спрощення в групах приголосних, а саме:

1) у групах стн, стл на сн, ст: радість – радісний; щастя – щасливий; піст – пісний; перстень – персня тощо;

2) у групах приголосних зкн, скн на зн, сн: брязк – брязну­ти; писк – писнути; тріск – тріснути;

3) у групі шчк на шк: дощок – дошка; горщок – горшка; витріщатися – витрішки.

Спрощення відбувається також у словах: тиждень – тижня, тижневий; проїзд, об'їзд, наїзд та ін. – проїзний, об'їзний тощо; скатерть – скатерка, сердець – серце, чернець – ченця.

2. Спрощення не відбувається ні у вимові, ні на письмі в словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, зап'ястний, хворостняк, випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брезкнути.

У вимові відбувається, але на письмі не позначається:

1) у словах: п'ятдесят, шістнадцять, шістдесят, шістсот;

2) у групах стц, стч: хустка – хустці; пустка – у пустці; невістка – невістці, невістчин;

3) у словах іншомовного походження в групах нтс, стс: агент – агентський, студент – студентський, гігант – гігантський, парламент – парламентський, контраст – контрастний, журналіст – журналістський, турист – туристський.

3.4. Чергування приголосних

При словозміні і словотворенні приголосні в українській мо­ві можуть чергуватися, що відповідно фіксується на письмі.

1. В усіх частинах мови відбувається чергування:

а) г – з – ж: нога – нозі – ніженька, берегти – бережу, казати – кажу, крига – крижаний;

б) к – ц – ч: рука – руці – рученька, крик – кричати, мо­локо – молочний, пшениця – пшеничний;

в) х – с – ш: вухо – у вусі – вушенько, колихати – коли­шу, писати – пишу, запах – запашний, носити – ношений.

Порядок чергування цих приголосних сталий, тобто не мо­же [г] змінитися, скажімо, на [ц] чи [ш]. Проте є кілька ви­нятків: рушник, рушниця, дворушник, сердешний, соняшник, мірошник, торішній (утворені вони від рука, серце, сонце, мір­ка, торік, у яких замість закономірного [ч] виступає звук [ш]).

2. У дієслівних формах, окрім того, ще чергуються:

а) д – дж: сидіти – сиджу, водити – воджу;

б) т – ч: котити – кочу, платити – плачу;

в) зд – ждж: їздити – їжджу, в'їжджений;

г) ст – щ: постити – пощу, свистіти – свищу.

3.5. Зміни приголосних основи при словотворенні

1. При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) відбуваються такі зміни:

а) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): убогий – убозтво, колега – колезький, боягуз – боягузький – боягузтво;

б) к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): парубок – па­рубоцький – парубоцтво, ткач – ткацький – ткацтво, молодець – молодецький – молодецтво;

в) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство, товариш – товариський – товариство, залісся – заліський.

Інші приголосні, зокрема д, т, перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються лише у вимові, а на письмі зберігаються: людсь­кий, людство; братський, братство; заводський; багатство; солдатчина, солдатський тощо.

Якщо в кінці твірної основи після приголосного стоїть суфікс -к-, то перед суфіксом -ськ(ий) він випадає: Димерка – димерський, Звенигородка – Звенигородський, Камчатка – камчатський тощо.

Винятки з цих правил становлять такі слова іншомовного по­ходження: бангкокський, баскський, даккський, казахський, ламаншський, меккський, нью-йоркський, тюркський, цюрихський.

2. При творенні за допомогою суфікса -ин(а) відбуваються такі зміни:

а) суфікс -цьк- змінюється на чч: донецький – Донеччина, вінницький – Вінниччина, кріпацький – кріпаччина, гайдамаць­кий – гайдамаччина, козацький – козаччина; але Галичина;

б) суфікси -ськ-, -ск- змінюються на щ: черкаський – Черка­щина, слобожанський – Слобожанщина, віск – вощина.

3. При творенні прізвищ:

а) -ськ-, -ск- змінюються на щ: Васько – Ващенко – Ващук, Параска – Паращенко – Паращук. Проте при творенні прис­війних прикметників від іменникових форм ці суфікси не змі­нюються і слова пишуться за морфологічним принципом: Пріська – Прісьчин, Параска – Парасчин;

б) суфікс -зьк- перетворюється на жч: Кузько – Кужченко – Кузьчин.

4. При творенні вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників:

а) г, з, ж, поєднуючись із суфіксом -ш(ий), змінюються на -жч(ий), таких слів є сім: дорогий – дорожчий; тяжкий – тяжчий; важкий – важче; дужий – дужчий; вузький – вужчий; близь­кий – ближче; низький – нижче; проте: легкий – легший;

б) кінцевий приголосний основи с, поєднуючись із суфіксом -ш(ий), змінюється на -щ(ий), таких слів є три: високий – ви­щий; красивий – кращий; товстий – товщий (і товстіший).