2. Професіоналізми

Професіоналізми (професійна лексика) використовуються в офіційно-діловому стилі так само часто, як і терміни. Професіо­налізми схожі з термінами за структурно-мовною організацією, а також трактуються як стилістичні синоніми, проте, на відміну від них, не мають чітких дефініцій у межах уживання, не становлять цілісної системи й емоційно, експресивно забарвлені, тобто не мають нейтральної семантики. Якщо термін – це абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що докладно диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі специфікою відповідної професії. До вживання професіоналізмів в офіційно-діловому мовленні треба ставитися з певною засторогою. Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки їх уживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи тієї діяльності чи сфери зайнятості, то вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Здебільшого професіоналізми точно або влучно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття і сприяють кращому взаєморозумінню між фахівцями, тобто виконують важливу номінативно-комунікативну функцію. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (довідкова чи спеціальна література).

Узагалі кожна галузь діяльності людини має свою номенклатуру професіоналізмів, наприклад:

– слова та словосполучення, властиві мові викладачів: хвіст (академічний борг у студента), блимавка (заняття, що відбувається через тиждень), пара (заняття, що відповідає двом академічним годинам); вікно (вільна пара, коли немає заняття за розкладом) тощо; ;

– професіоналізми комп'ютерників: клава – клавіатура; скинути інформацію – переписати; вінт – вінчестер (твердий диск накопичення інформації); вікно – програма «Віндовз», аська – програма «Айсік'ю» тощо.

З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічні, жаргонні тощо, вони досить різноманітні щодо семантичних наповнень. Зрозуміло, не всі професіоналізми використовуються в офіційно-діловому мовленні, з названих груп перевага надана науково-технічним та професійно-виробничим, а вже просторічні та жаргонні не властиві цьому стилю через емоційно-стилістичне забарвлення.

3. Неологізми

Неологізми – слова, що позначають нові поняття і предме­ти – поділяють на дві групи: неологізми загальномовні та нео­логізми індивідуальні. Загальномовні неологізми поділяються на дві категорії – неологізми, що стали термінами, та неологіз­ми, утворені на ґрунті професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, чи усталене й закріплене в мові. Неологізми в офіційно-діловому мовленні варто використовувати тоді, коли немає сталого семантичного українського відповідника. Неологізми-терміни здебільшого називають, окреслюють, характеризують нове поняття, наприклад: телефакс, політика, демократія, бюджет, баланс, авізо, бандероль, бланк, комп'ютер, робот та ін.

Варто уникати неологізмів-жаргонізмів і неологізмів-професіоналізмів, бо вони утворюють нове слово на позначення вже названого предмета, явища тощо, які мають в українській мові відповідники з усталеним лексичним значенням.