1.4. Проміжні розряди прикметників

Прикметники залежно від ознаки, яку вони виражають, чи іменника, якого означують у переносному чи узагальненому пря­мому значенні, можуть переходити з розряду в розряд, порівняй­мо: зозулине яйце – присвійний прикметник, а зозулина вда­ча – відносний; золота каблучка – відносний прикметник, а золоті руки – якісний. Переходять з розряду в розряд лише відносні та присвійні прикметники і утворюють проміжні розря­ди: присвійно-відносні, присвійно-якісні, відносно-якісні тощо.

1.4.1. Присвійно-відносні прикметники

Присвійно-відносні прикметники утворюються від загальних назв людей, інколи тварин за допомогою суфіксів -ськ-, -цьк-: студентський, викладацький, шоферський. Якщо присвійні прикметники відповідають на питання чий?, то присвійно-відносні прикметники – на питання який?

На відміну від присвійних прикметників, що означають на­лежність істоті, прикметники присвійно-відносні вказують на більш узагальнену віднесеність: журавлиний ключ, заяча шуба, лисяче хутро.

1.4.2. Присвійно-якісні прикметники

Ці прикметники вказують на подібність характерних ознак відповідних тварин: осляча впертість, вовчий апетит, звірячий погляд, лисяча натура тощо.

Ці прикметники найчастіше трапляються у фразео­логізмах: лебедина пісня, куряча сліпота, ведмежа послуга.

Присвійно-якісні прикметники, переходячи в розряд якісних, набувають граматичних ознак, властивих якісним прикметникам.

Від присвійно-якісних прикметників суфіксально-префіксальним способом утворюються означальні прислівни­ки: по-батьківськи, по-материнському, по-ведмежому, по-собачому, по-качиному.

1.4.3. Відносно-якісні прикметники

Ці прикметники характерні переносним значенням, тобто якщо відносний прикметник уживається в непрямому значенні, то він набуває ознак якісного, порівняймо: дубовий будинок і дубова го­лова; залізний стрижень і залізний погляд, залізне слово тощо.

2.1. Правопис складних прикметників

Разом пишуться прикметники з іншими словами:

1) якщо утворюють з іншим словом (наприклад, прислівником) складні терміни: лінгвостилістичні ознаки, давньоукраїнська мова, старослов'янська, складнопідрядне речення; округлояйцеподібний;

2) утворені від синтаксично залежного (підрядного) слово­сполучення, тобто такого, яке уможливлює питання: суднобудів­ний, вогнетривкий, новобудова, вічнозелений, білокорий, елект­розварювальний, свіжозрубаний;

винятки: червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий, сліпоглухонімий.

Пишемо прикметники через дефіс:

1) якщо слова сурядні (рівноправні), між ними можна поста­вити сполучник і: навчально-виховний, масово-політичний, сус­пільно-гуманітарний, постачально-збутовий, пласко-опуклий;

2) якщо прикметники означають відтінки кольорів: жовто-синій, біло-червоно-зелений, ніжно-голубий, світло-рожевий, мо­лочно-кремовий;

3) коли означають смакові відтінки: кисло-солодкий, солоно-гіркий, гіркувато-пекучий;

4) винятки треба запам'ятати: всесвітньо-історичний, літе­ратурно-художній, народно-визвольний.