17. Сутність атомістичного вчення Демокріта

Значним етапом у розвитку античної філософії було атомістичне вчення. Антична атомістична філософія виникає на терені проблематики елеатів, але це самостійне вчення, в центрі якого: 1) уявлення про світобудову; 2) трактування людини і людського суспільства.

Розглядаючи душу, атомісти вважають її сукупністю атомів. Атомісти вчили і про смертність душі. На уяві про тілесність душі побудоване вчення Демокріта про пізнання. При цьому Демокріт розрізняє два види пізнання: темне (незаконнонароджене) і істинне (законнонароджене), а також два види пізнання — за допомогою чуттів і через мислення. Демокріт глибоко розуміє складність і трудність процесів пізнання, досягнення істини. З цього приводу він образно говорив, що "дійсність — у безодні", вона глибоко лежить на дні морському. При вирішенні однієї з головних філософських проблем — проблеми щастя — Демокріт говорив, що щастя в душі. Душа має бути поміркованою в насолоді, має перемагати у собі жагу, - а цього вчить філософія.

18. Чому Платон і Арістотель вважаються засновниками класичної філософії?

18. Платон і Арістотель вважаються засновниками класичної філософії

Класична грецька філософія (середина V - кінець IV ст. до н. э.). На цей час доводиться діяльність видатних філософів античності Платона і Арістотеля. Воно відмічене також появою філософських навчань софістів і "сократических шкіл" : мегариков, киников, киренаиков. Головною особливістю цього періоду є значне збагачення філософської проблематики і пов'язана з цим спеціалізація раніше єдиного, нерозчленованого знання за рахунок уваги, що посилилася, до этико-антропологическим і соціально-політичних питань, до філософії людини, держави і права, що вже давно стало загальним місцем при характеристиці філософії цього періоду.

19. Назвіть визначальні риси чи ознаки античної філософії.

19. Основні риси античної філософії.

По-перше. Для античної філософії характерним є наявність різноманітних шкіл, течій, напрямків, ідеї яких стали джерелом виникнення майже усіх пізніших типів світогляду;

По-друге, антична філософія була, як правило, органічно зв’язана з наукою;

По-третє, для філософії стародавньої Греції визначальною є стихійна діалектика;

По-четверте, помітною рисою античної філософії є оригінальність філософських ідей, самостійність філософського мислення взагалі;

По-п’яте, це створення цілісної картини світу на основі уявлення про єдині начала буття (матеріальні і ідеальні).

20. Назвіть основні періоди в розвитку античної філософії.

20. Основні періоди в розвитку античної філософії

Історія античної філософії охоплює понад тисячу років. У її розвитку виділяють три основні періоди.

Перший — період ранньогрецької філософії — охоплює епоху від виникнення філософського мислення на початку VI ст. до н.е. до часів Сократа (кінець V ст. до н.е.). Філософів цього періоду називають досократиками. До них належать такі філософи, як Фалес, Анаксимен, Анаксимандр, Геракліт, Піфагор, Парменід, Зенон Елейський.

Другий період має назву класичного. З філософів цього періоду першим слід назвати Сократа. До них належать також софісти Протагор, Горгій. Суть другого періоду полягає в переорієнтації філософської свідомості з космогонічної проблематики на тему людини. Крім названих мислителів, представниками цього періоду є Платон, Аристотель, Демокріт, а також послідовники Сократа— кіренаїки, мегарики і кіники.

Третій період історії античної філософії пов'язаний з епохою еллінізму і Римської імперії. Він починається приблизно з кінця IV ст. до н. є. і закінчується V—VI ст. н. є. Філософія елліністично-римської епохи існує у вигляді кількох основних філософських напрямів. Це епікурейці( засновник Епіку), скептики (Піррон), стоїки( Цицерон, Сенека, Епітет

21. Назвіть джерела виникнення середньовічної філософії.