- •Перелік питань до екзамену
- •1. Що таке світогляд?
- •2. Структура світогляду
- •3. Які функції виконує світогляд?
- •4.Сутність міфологічного, релігійного і філософського світоглядів?
- •5. Соціально-економічні умови формування філософії
- •6. Духовні джерела філософії.
- •7. Специфіка філософського знання.
- •8. Об’єкт та предмет філософського пізнання
- •9. Основні галузі філософського знання
- •10. Функції філософії
- •11. Історія філософії як наука та принципи її періодизації
- •12. Особливості філософії давньої Індії і Китаю
- •13. Передумови і джерела виникнення античної філософії
- •14.Чому Фалеса, Анаксімандра Анаксімена, Геракліта називають філософами природи
- •15. Хто з античних філософів переорієнтував філософію з пізнання природи на пізнання людини?
- •16.Проблеми вирішувалися піфагорійською школою
- •17. Сутність атомістичного вчення Демокріта
- •18. Платон і Арістотель вважаються засновниками класичної філософії
- •19. Основні риси античної філософії.
- •20. Основні періоди в розвитку античної філософії
- •21. Джерела виникнення середньовічної філософії
- •22. Патристика і схоластика в середньовічній філософії
- •23.Проблема віри і розуму та її вирішення в середньовічній філософії
- •24. Сутність суперечки про природу універсалій (номіналізм та реалізм), яка має місце в схоластичній філософії
- •26.Сутність натурфілософії Відродження
- •27.Методи пізнання обґрунтовувалися у філософії Нового часу
- •28. Сутність емпіричного і раціоналістичного напрямку в теорії пізнання Нового часу
- •29. Пантеїзм.Механіцизм у філософії Нового часу
- •30.Визначте ключові моменти французької філософії хvііі ст.
- •31. Назвіть основних представників німецької класичної філософії і що притаманно їх вченням?
- •32. Кант про непізнаванність світу
- •33. Які, за Гегелем, основні етапи розвитку абсолютної ідеї?
- •34. Антропологізм Феєрбаха
- •35. Якими були передумови виникнення марксистської філософії?
- •36. Що послужило теоретичними джерелами філософії марксизму?
- •37. Якими є характерні риси, принципи та сутність марксистської філософії?
- •38. Якими є основні напрямки, течії та школи неомарксизму?
- •39. Хто є засновником позитивістського напрямку в філософії і що означає принцип позитивізму?
- •40. Етапи розвитку позитивізму
- •42. Категорія “екзистенціалізм”.
- •43. Сутність філософії екзистенціалізму
- •44. Сутність філософської герменевтики
- •46. Фрейдизм. Неофрейдизм
- •47. Сучасні релігійно-філософські вчення
- •48. Витоки української філософії
- •49. Філософська думка України у Київській Русі.
- •50. Філософія українського відродження та барокко
- •51Філософія г. Сковороди
- •53. Філософія української національної ідеї
- •53. Філософія української національної ідеї
- •54. Сучасна філософська думка
- •55. Проблеми буття в епохк античності, середньовіччя, Нового часу
- •56. Буття в німецький класичній філософії
- •57. Сучасні філософські погляди на буття
- •58. Форми буття
- •59.Поняття матерія, матерія як субстанція
- •60. Сутність матеріалістичного світогляду та його історичні форми
- •62.Простір і час
- •63. Системність та рух
- •64. Буття як ідея
- •65. Історичні форми та види ідеалізму
- •66. Співвідношення термінів ідеа, ідеал
- •67. Співвідношення матеріального та ідеального у філософії.
- •68. Конепції ідеалізму та матеріалізму
- •71. Діалектико – матеріалістична концепція розвитку
- •72. Що таке принцип. Принципи діалектики
- •73. Зв'язок, закон, закономірність
- •74. Загальні закони розвитку(діалектики)
- •75. Чи будь – яке поняття є категорією.
- •76. Категорії діалектики. Їх зміст
- •77. Особливість філософських категорій з науковими
- •78. Метафізика, догматизм, релятивізм, софістика, еклектика
- •79.Трагічна діалектика, негативна діалектика, діалектична теологія
- •80. Синергетична концепція розвитку
- •81. Поняття “розвиток“; “прогресивний“ і “регресивний“ розвиток; “поворотний“ і “безповоротний“ розвиток; “революційний“ і “еволюційний“ розвиток.
- •82. Принципи діалектичного мислення
- •83. Роль діалектики і синергетики
- •84. Риси розуміння людини в епоху античності, середньовіччя, Нового часу
- •85. Концепції людини
- •86. Антропосоціогенез
- •87. Сутність та призначення людини
- •88. Значення міркувань про смерть
- •92. Структура особистості
- •93. Що таке дія, діяльність, практика
- •94. Соціально-діяльна суть людини
- •95. Творчість
- •96. Філософська концепція творчості.
- •97.Види творчої діяльності людей і в чому їх сутність
- •98. Воля як філософське поняття.
- •99.Сутність свободи
- •100. Сваволя
- •101. Якою була філософська думка про свідомість в різні історичні епохи?
- •105. Проблема несвідомого
- •106. Функції свідомості
- •107.Співвідношення свідомості і мислення
- •108. Свідомість. Душа. Дух
- •109. Що таке духовний світ людини?
- •111.Духовний світ особи і духовне життя суспільства
- •112. Що таке гносеологія і її місце у філософії?
- •113. Що таке знання та пізнання?
- •115.В чому полягає сутність діалектики чуттєвого та раціонального?
- •116. У яких формах і якими методами здійснюється чуттєве, раціональне і наукове пізнання?
- •117. Що таке наука? Які її види і функції?
- •118. Що є істина? Які її критерії?
- •120.Уявлення про суспільство в історії філософії
- •121.Що таке суспільство і його основні характерні риси?
- •122. Суспільство, країна, держава
- •123. Що означає поняття “соціальне“?
- •124. З яких елементів на макро, мезо і мікро рівнях складається суспільство як соціальна система?
- •125. В яких сферах здійснюється життєдіяльність людей у суспільстві?
- •126.Що таке суспільно-економічна формація?
- •127. Що таке “цивілізація“, “культура“, “культурні цінності“?
- •128. Формаційна концепція суспільства
- •129.Що таке суспільний прогрес
- •130. Якими є рушійні сили та чинники суспільного прогресу?
- •131. Якими є глобальні проблеми людства?
51Філософія г. Сковороди
Григорій Сковорода — найвидатніша постать у культурному житті України XVIII ст. Пройшовши складний шлях боротьби із зовнішнім «світом», який, попри всі зусилля, так і «не впіймав» його, Сковорода дійшов висновку, що «коли дух людини веселий, думки спокійні, серце мирне — то й усе світле, щасливе, бажане. Оце є філософія». Саме таку філософію — філософію життя і прагнув створити «український Сократ».
Своє філософське вчення Сковорода сформував під впливом античної і середньовічної європейської філософії (Фалес, Піфагор, Геракліт, Сократ, Платон) народної творчості (міфи, легенди, думи, перекази, народні прислів'я та приказки); вітчизняного просвітництва (Прокопович, С. Полоцький, М. Козачинський, Г. Кониський) Сковорода зосередився на етико-гуманістичній проблематиці: у нього на передньому плані не світ, а людина і духовне начало в ній, він підносив природу до Бога, засвідчував другорядність людської плоті й понад усе ставив у людині істинно людське — духовність, дух, зводячи до них сутність людського життя.
Антитези, вважав він, утворюють все у світі, складаючись у єдність: «... утворюють єдине: їжу — голод та несить, зима й літо — плоди. Тьма й світло — день. Смерть і життя — всяк створіння».
Одним із основоположних принципів філософської системи Сковороди є вчення про двонатурність світу. Згідно з ним все суще складається з двох натур — видимої і невидимої, тобто матеріального й ідеального, тілесного і духовного, мінливого і вічного, залежного і визначального .
Великий світ — складається із численних світів як «вінок із віночків», першоосновою якого є чотири елементи — вогонь, повітря, вода й земля. Макрокосм Сковорода поділяв на старий світ і новий світ, що відкривається лише тим, хто за видимим бачить невидиме. Тому новий світ він тлумачить як вічний, незмінний, а старий світ — як мінливий, рухливий.
принцип «пізнай себе» проходить крізь усі його філософські твори. Він постійно повторює: «побач самого себе», «слухай себе», «поглянь у себе самого».
У духовному самопізнанні Сковорода вбачав ключ до розкриття таємниць буття світу і самої людини. Біблія, на думку Сковороди, «є аптека, набута Божою премудрістю, для лікування душевного світу, не виліковного жодними земними ліками». Отже, вся філософська система Сковороди у своєму внутрішньому єстві пронизана антитезами видимого і невидимого світів, що постають у найрізноманітніших ракурсах. Необхідною передумовою на шляху людини до щастя, є дотримання нею принципу «спорідненої» («сродної») праці — її відповідності тому вищому, розумному і справедливому началу, що визначає сенс людського буття. У діалозі «Алфавіт, або буквар світу» Сковорода стверджує, що кожна людина має свою природу, свій особливий нахил до «сродної» собі справи.
Якою є роль і значення діяльність представників українського періоду Просвітництва й Романтизму в розповсюдженні філософських знань і формуванні вітчизняної філософської думки?
53. Філософія української національної ідеї
Романтична тенденція в українській філософії актуалізує проблеми «людина — нація», «нація — світ», започатковує філософію національної ідеї.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. українська національна ідея, зародження якої сягає ще язичницьких часів, духовної культури Київської Русі, стає теоретично усвідомленою, буттєвою.
Михайло Драгоманов — складна й суперечлива постать в інтелектуальній історії українського народу. Для одних він — «ідеолог» вільної України, взірець досконалості, а для інших — ідеолог українського соціалізму, символ «духовної руїни». Основою його теоретично-аналітичних пошуків є ідея безупинного людського поступу, мета якого — досягнення добровільної асоціації гармонійно розвинених осіб з обмеженням до мінімуму елементів примусу, усуненням авторитарних рис у суспільному житті. Драгоманов відстоював пріоритет громадянських прав і вільних політичних установ над соціально-класовими інтересами та універсальних людських цінностей — над винятково національними потребами.
Другим завданням, за Драгомановим, є піднесення (шляхом національної освіти і культури) національної самосвідомості «наших власних земляків» усіх рівнів — від селянина до представників верхніх прошарків суспільства.Він закликав їх не бути байдужим до долі України, не полишати її.
Іван Франко спрямовував усе своє надбання на «народне відродження», розвій української нації; збагачення української духовної культури.
У царині філософії І. Франко тяжів до позитивізму Г. Спенсера, йому було властиве етико-антропологічне розуміння філософських проблем. Свою світоглядну позицію він визначав як раціоналізм, за основу існування і розвитку речей брав факти позитивних наук, описані, досліджені розумом.
Другу групу фундаторів національної ідеї становлять прибічники радикальної форми націоналізму — так званого інтегрального націоналізму, в основі якого ідея формування нового типу українця. Яскравими носіями цієї орієнтації були Іван Нечуй-Левицький , Борис Грінченко , Микола Міхновський, Юрій Липа , Дмитро Донцов.
Для Д. Донцова націоналізм — це внутрішньо, органічно притаманне народові прагнення зберегти свою неповторну індивідуальність та духовність, тобто захистити й утвердити свою самобутність. Донцов обґрунтував основні положення власної політичної філософії — інтегрального націоналізму.
Цю точку зору поділяв і відомий український політичний діяч, філософ історії В'ячеслав Липинський.
Стрижнем теоретичних пошуків В. Липинського є проблема держави і влади. На його думку, розвиток, здатність до життя і відмирання кожної держави залежать від форми її організації, устрою, що, в свою чергу, визначається рівнем взаємовідносин між «провідною верствою» і «народом».
В. Липинський бачив у суспільстві три джерела влади: силу мілітарну, економічну та інтелектуальну, яким відповідають три основні соціальні типи: «войовники» (військові), «продуценти» (багатії) та «інтелігенти», між якими можливі різні комбінації.
Особливості формування та сутність філософії української національної ідеї другої половини ХІХ – початку ХХ ст.?