21. Джерела виникнення середньовічної філософії

Виникнення середньовічної філософії дуже часто зв'язують із падінням Західної Римської імперії (476 рік н. э), проте таке датування є не зовсім коректним. У цей час ще панує антична філософія, і з її точки зору початком усього є Природа. У середньовічній філософії, навпроти, реальністю, що визначає все що суще є Бог. Тому перехід від одного мислення до іншого не міг відбутися миттєво. Початки середньовічної філософії вбачаються в ранньохристиянському періоді I-IV сторіччях н. э., коли конкурують між собою філософські вчення стоїків, епікурейців, неоплатоников, і в цей же час формуються осередки нової віри і думки, що згодом створять основу середньовічної філософії. Отже, Період виникнення середньовічної філософії - I-IV сторіччя н. е

Відмітною ознакою є тісний зв'язок із теологічним вченням християнства, що із виникненням феодалізму стає пануючим світоглядом у Західної Європі. Тобто зміст середньовічної філософії визначається Пануванням релігій єдинобожжя (монотеїзму). До таких релігій належать іудаїзм, християнство і мусульманство, і саме з ними пов'язаний розвиток як європейської, так і арабської філософії середніх вків. Середньовічне мислення Теоцентрично: Бог є реальністю, що визначає все існуюче. Через відношення "бог - людина" розглядаються різноманітні питання: устрій світобудови, місце в ньому людини, система морально-ціннісних уявлень. Тому середньовічна філософія носить Теоцентричний характер, а основною її функцією стає обгрунтування релігійних постулатів. Філософія набуває статусу "Служниця богослов'я". Але й у цих умовах здійснюється така власне філософська функція як Сумнів, тобто установка на раціоналістичний аналіз різноманітних тлумачень релігійних положень із метою здобуття істини.

Середньвічна філософія заходу мала Два основних джерела формування. Перше джерело - антична філософія, передусім вчення Платона та Арістотеля. Друге – християнське віровчення в основі якого дві основні ідеї - Ідея творення й ідея одкровення. Відповідно і в основі середньовічної філософії лежить Ідея божественого творення, яка становить основу онтології і ідея божого одкровіння, що складає основу гносеології.

22. Що таке патристика і схоластика в середньовічній філософії?

22. Патристика і схоластика в середньовічній філософії

Патристика (лат. pater — батько) — сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви) II—VII ст.

Представлений він вченням «отців церкви» — Квінта Тертулліана (160—220), Августина Блаженного та ін. Відомим твердженням «Вірую, бо це абсурдно» Тертулліан висловив один із основних принципів патристики — примат віри над розумом. Розум справді був безсилий будь-що змінити в період розпаду Римської імперії. Відновитись до життя можна було тільки через віру, через утвердження абсолютно нових цінностей. У цих словах теолога не просто церковна догма, а вистраждана епохою істина.

Августин Блаженний пристосував платонізм для розбудови християнської теології. На його думку, світ ідей Платона є не що інше, як думки Бога, що передують акту створення світу. В Бога ідеї передують речам, в людині вони слідують за речами. Пізнаючи речі, людина проникає в думки Бога. В такий спосіб теологи поєднали релігійну доктрину створення світу Богом і концепцію Платона.

Схоластика (лат. scholastikos —учений, шкільний) — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами.

Філософія викладалась у школах при монастирях, вона була шкільною мудрістю, звідси і назва — «схола» (з грецької — школа). Пізніше це слово набуло негативного значення, ним стали позначати відірване від життя мудрування. У розвитку схоластики існує два періоди: 1. До XII ст. На цьому етапі домінують ідеї Августина, пов'язані з неоплатонізмом (августиніанство). 2. З ХIII по XV ст. У цей час поширюються ідеї Фоми Аквінського (1225—1274), який пристосував учення Арістотеля до потреб зміцнення позицій католицизму. За іменем фундатора цей період схоластики отримав назву томізм.

Перехід від ідей Августина до томізму зумовлений кількома чинниками. Передусім розвитком і зміцненням третього стану (ремісників і торговців), в яких пробуджується інтерес до природи.

23. В чому полягає проблема віри і розуму в середньовічній філософії?