36. Що послужило теоретичними джерелами філософії марксизму?

Великі ідеї ніколи не виникають на порожньому місці: вони мають свою біографію. У природничо-науковому обгрунтуванні філософії марксизму серйозне значення, за словами Ф. Енгельса, мало діалектико-матеріалістичне осмислення природи, в якому істотну роль зіграли передусім видатні природничі відкриття - відкриття закону збереження і перетворення енергії (М. В. Ломоносов, Ю. Майєр), клітинної структури живих організмів (М. Я. Шлейден і Т. Шванн), а також створення Ч. Дарвіном еволюційного вчення. У законі збереження і перетворення енергії основоположники марксизму побачили підтвердження принципів матеріального єдності світу, вічності і незнищенності матерії, взаємопереходів різних форм її буття. У навчанні ж про клітинному будові живих організмів вони вбачали доказ внутрішньої єдності рослинного і тваринного царств, а у вченні Дарвіна - торжество ідеї розвитку. Але розробляючи своє вчення, Маркс і Енгельс спиралися на досягнення не тільки природознавства, а передусім суспільних наук. Теоретичними джерелами марксизму є німецька класична філософія, англійська класична політична економія та французький утопічний соціалізм. Безпосередніми попередниками, що зробили найбільш сильний вплив на їх філософські погляди, були Гегель і Фейєрбах.Діалектичні ідеї Гегеля в переробленому вигляді послужили філософським джерелом формування матеріалістичної діалектики.

37. Якими є характерні риси, принципи та сутність марксистської філософії?

37. Якими є характерні риси, принципи та сутність марксистської філософії?

 Вона сформувалась на багатому грунті попередніх філософських систем. Як це нерідко буває в історії, з одного боку, її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого — стала їх діалектичним запереченням. Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфічних рис, виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку — "науковий комунізм". Ці три складові нового світобачення внутрішньо взаємопов'язані, доповнюють одна одну і зрозуміти філософське вчення марксизму можна лише в контексті їх взаємозв'язку і взаємодії. Марксизм — одна з небагатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об'єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, показати взаємозв'язок матеріального і духовного світів, об'єктивного і суб'єктивного, природи і суспільства, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення. Причому, — це спроба пояснити і змінити світ на практиці відповідно до сформульованих цілей та ідеалів водночас. Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (Ш8-1883 pp.) і Фрідріх Енгельс (1820-1895 pp.); час створення — 40-і роки XIX ст.

38. Якими є основні напрямки, течії та школи неомарксизму?

38. Якими є основні напрямки, течії та школи неомарксизму?

Неомарксизм — це сукупність марксистських і про-марксистських течій, що характеризуються критичним ставленням до капіталізму, «реального соціалізму» і його «марксистсько-ленінської» ідеології.Неомарксизм поділяється на два основних напрямки: діалектико-гуманістичний і сцієнтичний. Засновниками першого вважаються Дйордь Лукач (1885-1971) і Антонів Грамші (1891-1937). Вони та їх послідовники вважали традиційний марксизм недостатньо людяним, тому прагнули поставити в центр марксистської філософії людину як суб'єкта історичної дії. Водночас неомарксизм часто використовує ідеї немарксистської філософії, що створює в межах «діалектико-гуманістичного» напрямку спектр різних течій. Основними течіями є такі:

а) Франкфуртська школа. Використовуючи окремі положення марксизму для критики сучасного високорозвиненого індустріального суспільства, вони водночас виступали з «ліворадикальною» критикою соціалізму.

б) фрейдомарксизм Він набув великої популярності в 60-70-х роках XX століття. Фрейдомарксист ВільгельмРайх (1879-1957), Еріх Фромм (1900-1980) та ін. прагнули поєднати проблематику фрейдизму з соціальною проблематикою марксизму. Вони досліджували деформації психічної структури особистості і шукали шляхи їх подолання;

в) екзистенціалістський марксизм. Основна проблематика цієї теорії — «реабілітація» гуманістичної концепції «молодого Маркса», за допомогою екзистенціонального розуміння сутності людини, неогегель-янської діалектики, елементів феноменології і «філософії життя»;

г) феноменологічний марксизм.  заперечення об'єктивного існування соціальних структур; ототожнення структур взаємодії з уявленнями про них індивідів, які взаємодіють; відмова від об'єктивного дослідження соціальних явищ задля «розуміння», «вживання», «співчутливого» опису,

ґ) Будапештська школа марксизму.акцентуванні людських проблем під кутом зору людського існування, тобто марксизм «прочитується» в екзистенціально-гуманістичному тлумаченні; філософія марксизму не стільки протиставляє себе діалектико-ідеалістичній філософії Гегеля, скільки розвиває і поширює себе на суб'єктивно-соціальну сферу; діалектика «чистого» матеріального світу, як світу мінеральної та органічної природи без участі людини, позбавлена сенсу, бо в такому світі відсутні основоположні елементи діалектики — суб'єкт і об'єкт, які, взаємодіючи, забезпечують єдність теорії і практики як суті і мети діалектики людського світу. Тут спостерігається відверте заперечення Енгельсової «Діалектики природи»;

д) югославська група «Праксіс». Учасники групи проголосили невизнання марксизму «науковою» філософією. Претензії марксизму на «науковість» були визнані як «позитивістська деформація».

39. Хто є засновником позитивістського напрямку в філософії і що означає принцип позитивізму?