Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Perelik_pitan_do_ekzamenu.docx
Скачиваний:
18
Добавлен:
18.04.2019
Размер:
213.4 Кб
Скачать

98. Воля як філософське поняття.

Воля - здатність і вміння вибору мети діяльності і внутрішніх зусиль, які необхідні для її здійснення. Воля - це не фізична діяльність, не емоційна діяльність і не завжди свідома діяльність людини, та діяльність, завжди відображає принципи моралі і норми особистості й указує на ціннісні характеристики мети обраної дії. Поняття «воля» має різні тлумачення в історії філософії та психології. Пов'язано це насамперед з тим, що точно визначення такому фундаментальному терміну дати майже неможливо. Деякі розглядають волю як «силу», обумовлену ззовні через фізичні, психологічні, соціальні причини, і, навіть, через божественне визначення. Інші вважають що воля - внутрішня, заздалегідь закладена самополагающая сила (див. Свобода волі). Наприклад, у навчаннях волюнтаризму воля постає як початкова, первинна основа всього світового процесу, зокрема, людської діяльності. Проблеми відмінності філософських підходів до проблеми вивчення та розуміння волі спробували знайти своє відображення в психологічних теоріях волі. Їх поділяють на дві основні групи. Перша - «автогенетіческая» - розглядає волю як специфічне, що не зводиться до будь-яких інших процесів здатність (знайшло відображення в роботах В. Вундта, Н. Ах, І. Ліндворскій та ін.) Друга - «гетерогенетіческіе» теорія визначає волю як щось вторинне. Ця здатність є продуктом будь-яких інших психічних факторів і явищ. У даній випадку воля виконує функцію мислення, подання або почуттів. (Роботи І. Ф. Гербарта, К. Еренфельса, Е. Мейман та ін.)

  1. В чому полягає сутність свободи?

99.Сутність свободи

У філософському широкому розумінні свобода це — можливість чинити так, як хочеться. Інколи під цим мається на увазі, що це — свобода волі. Проблема свободи в історії філософії ускладнюється тим, що багато мислителів намагалися вивести зі сутності свободи обов'язок людини, прагнули або взагалі не вживати поняття свободи, або вживати, обмеживши його певним чином. Але обов'язок ніколи не може випливати зі самої свободи, а лише з етичних міркувань. Будучи необмеженою за своєю сутністю, свобода якраз повинна мати на увазі етику (див. Етика), щоби зробити людей повністю відповідальними за все те, що вони роблять і дозволяють робити іншим; див.: Атеїзм, Детермінізм, Первородний гріх, Доречність, Індетермінізм, Лібералізм. Доказом реальності свободи як такої проводиться онтологією у вченні про шари, в психології — аналізом образливої для нормальної людини характеристики її як «безвідповідальної», тобто як такої людини, яка не може відповідати за наслідки своїх дій, оскільки вона невільна (у значенні свободи).

В історії розвитку поняття свободи поняття творчої свободи поступово витісняє поняття свободи від перешкод (примусу, причинності, долі). В древній філософії (у Сократа і Платона) мова йде перш за все про свободу в долі (приреченні), потім про свободу від політичного деспотизму (в Арістотеля та Епікура) і про біди людського існування (в Епікура, стоїків, в неоплатонізмі). В Середні віки малася на увазі свобода від гріха та прокляття церкви, причому виникав розлад між морально необхідною свободою людини та і необхідною всемогутністю Бога. В епоху Відродження і наступний період під свободою розуміли безперешкодне всесторонній розвиток людської особистості.

  1. Що таке свавілля (сваволя) і як воно зв’язане з волею і свободою?

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]